Вінстон Черчилль (1940—2010)
| Вінстон Черчилль | |
|---|---|
| англ. Winston Spencer Churchill | |
.jpg) | |
| Народився |
10 жовтня 1940[1][4][…] Chequersd |
| Помер |
2 березня 2010[1][2][…] (69 років) Белгравія ·рак простати |
| Поховання | St Martin's Church, Bladond |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія[5][6] |
| Діяльність | журналіст, політик, історик |
| Alma mater | Крайст Черч і Ітонський коледж |
| Знання мов | англійська[7] |
| Посада | Член 51-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 49-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 47-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 46-го парламенту Сполученого Королівства[d][8] і Член 45-го парламенту Сполученого Королівства[d][8] |
| Партія | Консервативна партія |
| Конфесія | англіканство |
| Батько | Рендольф Черчилль[9] |
| Мати | Pamela Harrimand |
| Брати, сестри | Arabella Bob Churchilld[9] |
| У шлюбі з | Mary Caroline d'Erlangerd і Luce Danielsond |
| Діти | Randolph Spencer-Churchilld[10], Jennie Spencer-Churchilld[10], Marina Spencer-Churchilld[10] і John Spencer-Churchilld[10] |
| IMDb | ID 1536676 |
Вінстон Спенсер Черчилль (англ. Winston Spencer-Churchill; 10 жовтня 1940, Чекерс[en] — 2 березня 2010, Лондон) — британський державний діяч та журналіст, депутат Палати громад Великої Британії протягом 27 років (1970—1997). Онук прем'єр-міністра Великої Британії сера Вінстона Черчилля.
Походження та навчання[ред. | ред. код]
Вінстон Черчилль народився в Чекерсі[en], заміській резиденції прем'єр-міністрів Великої Британії, коли цю посаду обіймав його дід Вінстон Черчілль. Єдиний син Рендольфа Черчилля (1911—1968) від першого шлюбу з Памелою Дігбі (1920—1997).
Вінстон Черчилль здобув освіту, як і батько, в Ітонському коледжі та коледжі Крайст Черч в Оксфорді.[11]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Перш ніж стати депутатом парламенту, Вінстон Черчилль був журналістом, зокрема в 1967 році на Близькому сході під час Шестиденної війни, під час якої зустрічався з багатьма ізраїльськими політиками, у тому числі з міністром оборони Моше Даяном. Він опублікував книгу про цю війну.
У 1967 році Вінстон Черчилль зробив першу спробу потрапити від партії консерваторів до Палати громад Великої Британії по округу Манчестер-Гортон[en]. Незважаючи на непопулярність чинного уряду лейбористів, він зазнав невдачі. І лише в1970 році він був обраний до парламенту від виборчого округу Стретфорд[en], поблизу Манчестера. Вінстон Черчилль засідав у Палаті громад з 1970 по 1983 роки.
У 1983 році Вінстон Черчилль був обраний до Палати громад від виборчого округу Дейвіулм[en] (графство Великий Манчестер). В 1997 році після загальних виборів до парламенту Великої Британії виборчий округ Дейвіулм був скасований, а Черчилль позбувся депутатського крісла. Будучи депутатом, він ніколи не домагався високих урядових посад і залишався задньолавочником. Його кузен Ніколас Соумс[en] також був членом консервативної партії.
Незважаючи на сімейні політичні традиції, Вінстон Черчилль ніколи не отримав жодної високої державної посади. Він обіймав посади заступника держсекретаря в міністерстві будівництва (1970—1972) та міністерстві закордонних справ (1972—1973), а також був членом парламентської комісії з оборони (1983—1997).
У травні 1993 року депутат Вінстон Черчилль викликав скандал своєю заявою про «нескінченний потік» іммігрантів з Індії. За це він отримав публічну догану від тодішнього міністра внутрішніх справ Майкла Говарда, якого підтримав прем'єр-міністр Джон Мейджор.
У 1995 році Вінстон Черчилль та його родина продали великий архів його діда за 12 500 фунтів стерлінгів британській державі. Придбання фінансувалося за рахунок гранту від нещодавно створеної Національної лотереї. В даний час архів лорда Вінстона Черчилля зберігається в Черчілль-коледжі в Кембриджі.
Покинувши парламент, Вінстон Черчилль став читати лекції, написав багато статей на підтримку війни в Іраку і боротьби проти ісламського тероризму. Він також редагував збірник виступів його діда, прем'єр-міністра, який отримав назву «Ніколи не здаватися».
У 2007 році Вінстон Черчилль став президентом Британської національної асоціації оборони[en] — громадської організації, що займається підтримкою збройних сил країни. З 1995 по 2010 рік він був головою Національного благодійного фонду престарілих[en].
.jpg)
Вінстон Черчилль проживав у районі Белгравія, в Лондоні, де він і помер 2 березня 2010 року від раку передміхурової залози, від якого він страждав останні два роки свого життя.[12][13] 9 березня він був похований на сімейній ділянці в церкві Св. Мартіна в Бладоні, поблизу Вудстока, Оксфордшир.[14]
Сім'я і діти[ред. | ред. код]
15 липня 1964 року Вінстон Черчилль першим шлюбом одружився з Мінні Керолайн д'Ерлангер, донькою банкіра сера Джеральда Джона Реджиса д'Ерлангер (1905—1962) та онукою барона Еміля Бомону д'Ерлангер. Подружжя мали чотирьох дітей:
- Рендольф Леонард Спенсер-Черчилль (нар.. 22 січня 1965)
- Дженні Спенсер-Черчилль (нар.. 25 вересня 1966)
- Марина Спенсер-Черчилль (нар.. 11 вересня 1967)
- Джон Джерард Аверелл «Джек» Спенсер-Черчилль (нар.. 27 серпня 1975)
Подружжя розлучилося 21 лютого 1997 року через численні романи Вінстона Черчілля.
25 липня того ж 1997 року він вдруге одружився з бельгійкою Люсі Даніелсон. Другий шлюб був бездітним.
Публікації[ред. | ред. код]
- First Journey, 1964
- Six Day War, 1967
- Defending the West, 1981
- Memories and Adventures, 1989
- His father's Son, 1996
- The Great Republic, editor, 1999
- Never Give In!: The Best of Winston churchill's Speeches, editor, 2003
Посилання[ред. | ред. код]
- Hansard 1803—2005: contributions in Parliament by Winston Churchill [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- «My Grandfather Invented Iraq» by Winston Churchill, from Opinion Journal [Архівовано 12 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- «Churchill on Islamic Fundamentalism» [Архівовано 13 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- «Grandson gathers 'the best' of Winston churchill's speeches in new book»[недоступне посилання з квітня 2019]
- Winston Churchill на сайті IMDb (англ.)(англ.)
- Winston Churchill [Архівовано 5 червня 2017 у Wayback Machine.] at the Internet Movie Database
- Booknotes interview with Churchill on The Great Republic: A History of America, November 28, 1999.
- Lundy, Darryl. «FAQ» [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Перів [Архівовано 14 квітня 2003 у Wayback Machine.].
- Charitable Foundation Winston Churchill
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/politics-obituaries/7352232/Winston-Churchill.html
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ http://www.express.co.uk/news/uk/48279/Churchill-s-grandson-in-fight-against-cancer
- ↑ http://www.bbc.co.uk/1/hi/uk_politics/8545760.stm
- ↑ http://www.independent.co.uk/news/people/news/winston-churchills-grandson-took-fight-to-the-backbenches-1914687.html
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г д е ж Hansard 1803–2005
- ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Winston Churchill. www.telegraph.co.uk. Процитовано 28 травня 2023.
- ↑ Association, Press (2 березня 2010). Ex-MP Winston Churchill dies. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 28 травня 2023.
- ↑ Former Tory MP Winston Churchill dies. www.telegraph.co.uk. Процитовано 28 травня 2023.
- ↑ WINSTON CHURCHILL: Buried at Bladon plot | Oxford Mail. web.archive.org. 29 травня 2021. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 28 травня 2023.
|
