Вітторе Гісланді
| Вітторе Гісланді | |
|---|---|
| італ. Vittore Ghislandi | |
 |
|
| Ім'я при народженні | Vittore Ghislandi |
| Дата народження | 4 березня 1655 |
| Місце народження | Бергамо |
| Дата смерті | 1743 |
| Місце смерті | Бергамо |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Італія (Венеціанська республіка) |
| Жанр | портрет |
| Навчання | в Бергамо і в Венеції |
| Напрямок | бароко і рококо |
| Роки творчості | 1688—1740 |
| Твори | Portrait of an Old Lady[d] і Portrait of a Man[d] |
 Медіафайли у Вікісховищі |
|
Вітторе Джузеппе Гісланді (італ. Vittore Giuseppe Ghislandi на прізвисько фра Гальгаріо (італ. fra Galgario), 1655, Сан Леонардо — 1743, Бергамо) — видатний італійський художник-колорист доби бароко і рококо, здебільшого портретист. Працював в містах Мілан, Венеція, Болонья, Бергамо[1].
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Це той випадок,коли людина має спокійну біографію при величезному таланті. Вітторе народився в провінції поблизу міста Бергамо. Ні в яких Туреччинах чі Америках не був, з піратами зустічався випадково в Венеції,не знаючи ,що ті пірати. І взагалі, Мілан та Венеція-це найбільші міста, де він був. Ну як може бути яскравою біографія у людини, що стала ченцем ?
В родині і перші вчителі[ред. • ред. код]
Походить із родини провінційного художника в Бергамо[1] Доменіко Гісланді, мати - Фламінія Мансуєті . Перші художні навички отримав від батька, який був провінційним художником. Вдячний син напише портрет батька у 1688 році,намалювавши зверху і герб родини.
Навчання продовжив у Дж.Котта і Б.Бьянкіні. Після переїзду до Венеції навчався у С. Бомбеллі ,а також самотужки, аналізуючи картини Тиціана Вечелліо, Якопо Тінторетто, Паоло Веронезе ,Джованні Белліні, Вітторе Карпаччо[2]. Якийсь вплив на нього мали й майстри провінційного бароко і Рембрандт, хоча невідомо, де бачив він його твори.
Духовна кар'єра[ред. • ред. код]
Ще в роки перебування в Венеції обрав духовну кар'єру. 1702 року став ченчем ордену мінімів, близьких до францисканців. Але художнє ремесло не покинув. Виконував портрети на замову та деякі самостійні композиції, наближен до портретів із побутовими ситуаціями. Таким чином заробляв гроші для каси власної церкви.
Деякий час працював у Болоньї, де познайомився з художником Джузеппе Марія Креспі. 1717 року його обрали членом Академії Клементина в Болоньї.
Останні роки життя перебував у монастирі Гальгаріо, що в Бергамо. Від назви монастиря походить також італійське прізвисько художника.
Історіограф Франческо Марія Тассі написав біографії майстрів Бергамо. Там знайдено і декілька рядків про Гісланді.
Вибрані твори[ред. • ред. код]
Головні твори майстра-портрети. Серед них :
- « Портрет хлопчика» (в фантазійному вбранні)
- «Польський панич з сивим слугою», стара назва
- «Портрет батька, Доменіко Гісланді»
- «Переможець змагання поетів»
- «Маркіз Джироламо Секко Суардо»
- «Автопортрет»
- «Елізабета П'явіні Джидотті»
- «Маркіз Бартоломео Секко Суардо»
- «Адвокат Джакомо Беттамі де Базіні»
- «Князь Фламініо Тассі»
- «Художник Франческо Полаццо»
- «Франческо Марія Брунтіно»
- «Лікар Бернарді»
- «Джан Баттіста Пекорарі дельї Амбрівері»
- «Ізабелла Камоцци ді Герарді»
- «Бертрама Діана де Вальсеччі»
- «Молодик із родини Пінарді»
- «Невідомий пан в далматинському костюмі»
 |
 |
_-_WGA08940.jpg) |
| «Хлопчик в фантазійному вбранні» В. Гісланді |
«Портрет невідомого пана» В. Гісланді |
«Граф Галеоццо Секко Суардо» В. Гісланді |
Твори Гісланді в музеях світу[ред. • ред. код]
- Лувр, Париж.
- Вашінгтон, США.
- Амстердам, Королівський музей.
- Мадрид, музей Тіссен-Борнемісса.
- Петербург, Ермітаж.
- Мілан, музей Польді-Пеццолі.
- Бергамо, Академія Каррара.
- Німеччина,музей Вальраф-Ріхартс
Джерела[ред. • ред. код]
- Gozzoli M.С.Vittore Ghislandi detto Fra'Galgario.Bergamo Poligraphiche Bolis 1981(іт).
- «Всеобщая история искусств»,т 4, М, «Искусство» ,1963 (рос).
- Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись», Каталог 1, Л, 1976, с.86
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітторе Гісланді
