Вічнозелені ліси Південної Кореї
 Ліс Годжавал[en] на острові Чеджудо
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | PA0439 |
| Межі | Листяні ліси Центральної Кореї |
| Площа, км² | 14 084 |
| Країни | Південна Корея |
| Охороняється | 630 км² (4 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Вічнозелені ліси Південної Кореї (ідентифікатор WWF: PA0439) — палеарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований у Південній Кореї[2].
Географія[ред. | ред. код]
Екорегіон вічнозелених лісів Південної Кореї охоплює території, розташовані на крайньому півдні Корейського півострова, розташовані на південь від 35°30' північної широти. Крім того, екорегіон охоплює численні острови Корейського архіпелагу[en], в Корейській протоці, острів Чеджудо, розташований між Жовтим і Східнокитайським морями, в 60 км на південь від Кореї, та острів Уллиндо[en], розташований в Японському морі, за 135 км на схід від Кореї. Вершиною вулканічного острова Чеджудо є гора Халласан висотою 1950 м, яка є найвищою вершиною Південної Кореї.
Клімат[ред. | ред. код]
На більшій частині екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cfa або Cwa за класифікацією кліматів Кеппена), який є більш теплим та м'яким, ніж клімат решти Південної Кореї. Літо вологе і спекотне, зима м'яка і прохолодна. Середньорічна температура становить 14 °C, середня температура липня — 25 °C, а середня температура січня — 2,5 °C. Взимку переміщення континентальних повітряних мас з глибин Азії призводить до низьких температур і низької кількості опадів. На південному узбережжі Кореї взимку іноді можуть траплятися снігопади, однак сніг зазвичай швидко тане. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні становить близько 1500 мм, більшість з яких випадає в період з червня по вересень, під час літніх мусонів. Хоча Корейський півострів зазнає впливу тайфунів, він менш вразливий до них, ніж інші частини Східної Азії, такі як Японія, Тайвань і східне узбережжя Китаю.
Флора[ред. | ред. код]
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є вічнозелені широколистяні субтропічні ліси, в яких переважають представники родин Лаврові (Lauraceae) та Букові (Fagaceae). Флористично ці ліси є подібними до інших лаврових лісів[en], які колись простягалися широким поясом від Японії та Тайваню до Східних Гімалаїв[en] та гір Північного Індокитаю. Понад 90 % родів дерев, що найчастіше зустрічаються у вічнозелених лісах Південної Кореї, зустрічаються на заході китайської провінції Юньнань, а 80 % з них зустрічаються в передгір'ях Гімалаїв у Непалі. Раніше субтропічні ліси Кореї простягалися далі на північ, ніж зараз. Наразі значна частина лісів екорегіону знищена, а на їх місці створені сільськогосподарські угіддя. Первинні ліси збереглися переважно у віддалених гірських районах.
Основу лісів, що росуть в долинах екорегіону, серед гранітних та гнейсових відслонень, складають рідкоцвіті граби[en] (Carpinus laxiflora). Серед інших дерев, що зустрічаються в лісах регіону, слід відзначити китайський вічнозелений дуб (Quercus myrsinifolia), японський вічнозелений дуб (Quercus acuta), японський кастанопсіс[en] (Castanopsis cuspidata), великоніжковий вочелистник[en] (Daphniphyllum macropodum), падуб мочі (Ilex integra), східноазійську еврію[en] (Eurya japonica), японське сирне дерево[en] (Pittosporum tobira), солодку калину[en] (Viburnum odoratissimum var. awabuki) та камфорний коричник (Camphora officinarum), а також різні види елеокарпусів[en] (Elaeocarpus spp.) та неоліцей[en] (Neolitsea spp.). Дерева в лісах регіону часто оповиті плющем (Hedera spp.) та іншими ліанами.
Характерним представником екорегіону є червоний махілус[en] (Machilus thunbergii). Ці величні лаври часто під впливом солоного берегового бризу набувають скрученого та вузлуватого вигляду. Також в екорегіоні зустрічаються японські камелії (Camellia japonica), безліч сортів якої вирощується по всьому світу як декоративні рослини. Серед інших декоративних рослин, що зустрічаються в дикій природі на острові Чеджудо, слід відзначити гніздовий аспленій (Asplenium nidus), азійський крінум[en] (Crinum asiaticum) та японську фатсію[en] (Fatsia japonica). Також в лісах Чеджудо зустрічаються майже ендемічні японські торреї (Torreya nucifera).
Фауна[ред. | ред. код]
У Південній Кореї мешкає близько 280 видів птахів, з яких 111 видів є зимуючими, а 90 видів — перелітними птахами, які трапляються в країні взимку та навесні. Більшість птахів Південної Кореї або гніздиться у вічнозелених лісах регіону, або відвідує їх взимку, оскільки клімат в них найбільш м'який. На Чеджудо мешкає 207 видів і підвидів птахів, а на Уллиндо — 54 види. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити рідкісну корейську білочереву жовну[en] (Dryocopus javensis richardsi), китайську піту (Pitta nympha) та звичайного фазана (Phasianus colchicus). В долинах річок, на солоноводних і прісноводних болотах гніздяться та зимують рідкісні японські журавлі (Grus japonensis) та даурські журавлі (Antigone vipio). Ендеміком Чеджудо є підвид білоспинного дятла Dendrocopos leucotos quelpartensis, а ендеміками Уллиндо — підвид білоспинного дятла Dendrocopos leucotos takahashii та підвид далекосхідної синиці Parus minor dageletensis. Серед майже ендемічних представників екорегіону слід відзначити чорних голубів[en] (Columba janthina).
На острові Чеджудо мешкає 17 видів ссавців, зокрема азійські сарни (Capreolus pygargus), малі ласиці (Mustela nivalis) та різноманітні гризуни, які живуть поряд з людьми або терплять їхню присутність. Раніше на острові також зустрічалися дикі свині (Sus scrofa) та бенгальські коти (Prionailurus bengalensis), однак наразі вони вимерли. Герпетофауна острову нараховує 8 видів земноводних і плазунів. На Уллиндо місцеві амфібії та плазуни відсутні.
Збереження[ред. | ред. код]
Оцінка 2017 року показала, що 630 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: Національний парк Тадохехесан[en], Національний парк Халльохесан[en] та Національний парк Волчулсан[en] на Корейському півострові, а також Національний парк Халласан[en] на острові Чеджудо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Southern Korea evergreen forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Southern Korea Evergreen Forests» — One Earth.