ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава)
| ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава) | |
|---|---|
| 41°28′34″ пн. ш. 14°07′41″ сх. д. / 41.47630555558377807° пн. ш. 14.128222222249779° сх. д.Координати: 41°28′34″ пн. ш. 14°07′41″ сх. д. / 41.47630555558377807° пн. ш. 14.128222222249779° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Адмінодиниця | Капріаті-а-Вольтурно |
| Стан | діюча |
| Річка | Volturnod |
| Початок будівництва | 1963 |
| В експлуатації з | 1966 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1967 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 113 (турбінний режим) / 113,4 (насосний режим) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна, гідроакумулювальна |
| Розрахований напір | 655 (турбінний режим) / до 680 (насосний режим) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 + 2 насоса |
| Витрата через турбіни | 2х7,4 (насосний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 мотор-генератори |
| Потужність гідроагрегатів | 2х56,7 (насосний режим) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційна бетонна (верхній резервуар) |
| Висота греблі | 27 (верхній резервуар) м |
| Власник | ENEL |
  ГЕС-ГАЕС Капріаті | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава) (італ. Centrale idroelettrica di Capriati) — гідроелектростанція на півдні центральної частини Італії, в провінції Казерта (історичний регіон Кампанія).
Ще в 1911 році на Лете (ліва притока річки Вольтурно, котра впадає у Тірренське море північніше Неаполя) спорудили греблю Летіно, затримана якою вода спрямовувалась по тунелю завдовжки 1,1 км на північ у долину Сави (інша ліва притока Вольтурно), де використовувалась малою ГЕС Галло (2,9 МВт). На початку 1960-х вирішили принципово розширити експлуатацію гідроенергетчних ресурсів цього району. На Саві нижче за станцію Галло спорудили гравітаційну бетонну греблю заввишки 27 метрів, яка утворила водосховище об'ємом 8,5 млн м3 (корисний об'єм 7,2 млн м3). Окрім ресурсу з Лете, суди виведено водозбірний тунель від джерел Mulini та Capo le Mandre.
Вода від водосховища Галло подається нижче по долині Сави через прокладений у правобережному гірському масиві дериваційний тунель завдовжки 7,6 км та діаметром 3 метри.[1] На завершальному етапі він переходить у напірний водовід до машинного залу, який обладнаний двома турбінами типу Френсіс загальною потужністю 113 МВт, що працюють при напорі у 655 метрів.[2][3]
Оскільки станцію Капріаті запроектували як гідроакумулювальну, біля машинного залу спорудили штучний нижній резервуар об'ємом 0,35 млн м3, зв'язаний із Савою каналом завдовжки 0,9 км. Також у складі гідроагрегатів встановлено насоси потужністю по 56,7 МВт, які можуть забезпечити підйом на 680 метрів.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ C.Tedeschi Risanamento di opera di derivazione di impianti idroelettrici (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2017.
- ↑ Elenco centrali idroelettiche di Campania (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2017.
- ↑ An overview of large-scale stationary electricity storage plants in Europe: Current status and new developments F. Geth a,b,n,1 , T. Brijs a,b , J. Kathan c , J. Driesen a,b , R. Belmans (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2017.
- ↑ Frigo, A. A.; Pistner, C. (1 серпня 1980). Evaluation of Advanced Turbomachinery for Underground Pumped Hydroelectric Storage. Part 3. Multistage Unregulated Pump/Turbines for Operating Heads of 1000 to 1500 M (English) . № ANL/ES-102. Процитовано 10 жовтня 2017.