ГУАМ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ГУАМ Організація за демократію та економічний розвиток
GUAM Organization for Democracy and Economic Development
px

50°27′05″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.451500000000002899° пн. ш. 30.52169999999999916° сх. д. / 50.451500000000002899; 30.52169999999999916

Europe location GUAM.png

Члени ГУАМ та країни спостерігачі.
Абревіатура GUAM, ГУАМ, სუამი
Засновано 26 травня 2006
Тип intergovernmental organization[d]
Штаб-квартира Flag of Kyiv Kurovskyi.svg Київ
Розташування Україна Україна
Членство
Офіційні мови російська, англійська
Генеральний секретар Алтай Ефендієв
Веб-сайт guam-organization.org

CMNS: ГУАМ Організація за демократію та економічний розвиток на Вікісховищі
Секретаріат ГУАМ у Києві.
Українська поштова марка випущена до Саміту ГУАМ у 2006 році.

Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співпраці лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація створена в 1997 для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку США.

У 1999 організація була перейменована у ГУУАМ завдяки вступу Республіки Узбекистан до неї, яка, однак, вийшла з організації 5 травня 2005, викликавши повернення початкової назви. Штаб-квартира розташована у Києві на Майдані Незалежності.

Історія утворення[ред.ред. код]

Заснування політико-консультативного форуму ГУАМ у складі 4 країн (України, Азербайджанської Республіки, Грузії й Республіки Молдова) відбулося 10 жовтня 1997 року в Страсбурзі під час Саміту Ради Європи, під час якого було схвалено Спільне Комюніке глав України, Грузії, Азербайджану й Молдови. У цьому документі було зафіксовано рівень політичного зближення й практичного співробітництва між країнами цієї групи, спільність позицій з ключових міжнародних проблем й процесів у пострадянському просторі.

24 квітня 1999 року під час Вашингтонського саміту президентів країн-членів до ГУАМ приєднався Узбекистан[1]. Розширене таким чином об'єднання держав отримало назву ГУУАМ. Мета, принципи та напрямки співробітництва а також організаційна структура ГУУАМ були закріплені у Ялтинській Хартії ГУУАМ, ухваленій 7 червня 2001 року[2] та Кишинівській декларації глав держав ГУУАМ "В ім'я демократії, стабільності та розвитку" від 22 квітня 2005 року[3].

5 травня 2005 року президент Республіки Узбекистан оголосив про вихід з ГУУАМ, у зв'язку з чим 23 травня 2006 року главами держав України, Азербайджану, Грузії й Молдови ухвалена Київська декларація про створення "Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ" з секретаріатом у м. Києві[4].

Співпраця[ред.ред. код]

Спільні економічні зацікавлення держав ГУАМ найбільше зосереджені навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон.

Ефективним напрямком економічної співпраці є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту.

Іншим важливим напрямком співпраці в межах ГУАМ є проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Співпраця делегацій країн ГУАМ в рамках міжнародних організацій, в першу чергу ООН та ОБСЄ, втілюється на постійній основі, що включає постійні консультації з метою обговорення тих чи інших питань, які виникають під час роботи та торкаються інтересів країн ГУАМ, та вироблення спільних позицій. Започатковано механізм головування національних делегацій країн ГУАМ у рамках міжнародних організацій.

Зміцнення і поглиблення цієї форми співпраці країн ГУАМ допомагає ефективнішому узгодженню окремих позицій та зусиль країн об'єднання, втілення їхніх державних інтересів у діяльності міжнародних організацій.

Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співпраці з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють зацікавленість до діяльності ГУАМ та можуть сприяти досягненню цілей та принципів, викладених у Ялтинській Хартії ГУАМ. З цією метою в рамках об'єднання за ініціативою України створюється інститут спостерігачів. До порядку денного 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН включено питання про надання ГУАМ статусу спостерігача в ГА ООН.

Структура[ред.ред. код]

  • Найвищим органом об'єднання ГУАМ є щорічна зустріч глав держав країн-учасниць ГУАМ.
  • Виконавчим органом ГУАМ є Рада міністрів закордонних справ країн ГУАМ.
  • Робочим органом ГУАМ є Комітет національних координаторів (КНК ГУАМ), до складу якого входять координатори по одному від кожної країни-учасниці ГУАМ.
  • Виконання функцій інформаційного центру ГУАМ покладено на Інформаційний офіс ГУАМ у Києві.
  • Координацію співробітництва між країнами ГУАМ на галузевому рівні покладено на вісім Робочих груп — з питань енергетики, транспорту, з торговельно-економічних питань, з питань інформатики та телекомунікацій, культури, науки та освіти, туризму, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і розповсюдженням наркотиків.

Міжнародно-правові документи (2001 — 2007)[ред.ред. код]

  • Ялтинська Хартія ГУУАМ (7.06.2001 р.);
  • Конвенція держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань (7.06.2001 р.);
  • Положення про Раду міністрів закордонних справ країн ГУАМ;
  • Угода про створення зони вільної торгівлі між країнами-учасницями ГУАМ;
  • Тимчасове положення про Інформаційний офіс ГУАМ в Києві;
  • Рішення Глав держав-учасниць ГУАМ про статус спостерігачів у діяльності ГУАМ;
  • Угода про співробітництво між Урядами держав-учасниць ГУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів;
  • Бакинська декларація "ГУАМ: Об'єднуючи континенти"[5][6];
  • Стратегія розвитку галузевого співробітництва ГУАМ;
  • Угода про мультимодальні транспортні перевезення;
  • Меморандум про співробітництво та взаємодопомогу з питань ядерної та радіаційної безпеки між Урядами держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ.

Міжвідомчі органи[ред.ред. код]

  • Робоча група з торговельно-економічних питань.
  • Робоча група з питань енергетики.
  • Робоча група з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків.

Секретарі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • А. Г. Гуменюк. ГУУАМ // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • В. Матвієнко. ГУАМ // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.165 ISBN 978-966-611-818-2