Галиця (Ніжинський район)
| село Галиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський |
| Громада | Лосинівська селищна громада |
| Облікова картка | Галиця |
| Основні дані | |
| Засноване | 1223 |
| Перша згадка | 1223 (801 рік) |
| Населення | 1817 |
| Площа | 5,91 км² |
| Густота населення | 307,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16671 |
| Телефонний код | +380 4631 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°45′04″ пн. ш. 32°01′29″ сх. д. / 50.75111° пн. ш. 32.02472° сх. д.Координати: 50°45′04″ пн. ш. 32°01′29″ сх. д. / 50.75111° пн. ш. 32.02472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
127 м |
| Водойми | р. Галка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16663, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, смт Лосинівка, вул. Шевченка, 2 |
| Карта | |
  Галиця | |
 Галиця | |
| Мапа | |
| |
Га́лиця — село в Україні, у Ніжинському районі Чернігівської області. Населення становить 1817 осіб. Входить до складу Лосинівської селищної громади.
Історія[ред. | ред. код]
У 1758 році в Галиці налічувалось 50 дворів та 1076 осіб[1], 1759 — 50 дворів і 1082 осіб[2], 1763 — 74 двори, 31 бездворова хата та 1094 особи[3], 1763 — 74 двори, 30 бездворових хат та 1020 осіб[4], 1767 — 80 дворів і 1017 осіб[5], 1768 — 95 дворів, 36 бездворових хат і 1496 осіб[6], 1769 — 94 двори і 1146 осіб[7], 1785 — 92 двори, 76 бездворових хат та 1492 особи[8], 1811 — 231 двір та 1772 особи[9], 1824 — 317 дворів і 2503 особи[10].
1866 року у власницькому селі Ніжинського повіту Чернігівської губернії мешкало 2240 осіб (1092 чоловічої статі та 1148 — жіночої), налічувалось 293 дворових господарства, існувала православна церква[11].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Галицької волості, мешкало 2655 осіб, налічувалось 560 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 4 постоялих будинки, 4 лавки та 2 вітряних млини, відбувались базари[12].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4021 особи (1955 чоловічої статі та 2066 — жіночої), з яких 3961 — православної віри[13].
Колишеій орган місцевого самоврядування - Галицька сільська рада.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,68% |
| російська | 0,72% |
Люди[ред. | ред. код]
У Галиці народилися:
- Вощевський Валерій Миколайович (1956) — український аграрій та політик. Віце-прем'єр-міністр (з 2014 року).
- Голобородько Володимир Ілліч (1940) — український журналіст, письменник-сатирик.
- Дубовий Іван Костянтинович (1894—1956) — полковник Армії УНР.[14]
- Серебріян (Гроза) Ольга Дмитрівна — бібліотекознавець, заступник директора Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка. Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевча.
- Шейко Петро Володимирович (1945—2013) — український аграрій та політик. Народний депутат України II скликання; заступник Міністра агропромислового комплексу (1998—2000).
- Бєлан Роман Васильевич — (1906—1982) директор кмк
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сповідні книги 1758
- ↑ Сповідні книги 1759
- ↑ Сповідні книги 1763
- ↑ Сповідні книги 1763
- ↑ Сповідні книги 1767
- ↑ Сповідні книги 1768
- ↑ Сповідні книги 1769
- ↑ Сповідні книги 1785
- ↑ Сповідні книги 1811
- ↑ Сповідні книги 1824
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2584)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 147 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
