Галотрихіт
| Галотрихіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Hth[2] |
| Хімічна формула | Fe²⁺Al₂(SO₄)₄·22H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 7.CB.85[4] |
| Dana 8 | 29.7.3.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
солі (давньогрецька мова)[5], волосся (давньогрецька мова)[5] |
 Галотрихіт у Вікісховищі | |
Галотрихіт (рос. галотрихит; англ. halotrichite; нім. Halotrichit m) — мінерал, водний сульфат двовалентного заліза групи галотрихіту.
Історія[ред. | ред. код]
Мінерал вперше виявив та описав у 1839 році німецький мінералог Ернст Глокер.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: 4[Fe2+Al2(SO4)422H2O].
Містить (%): FeO — 8,07; Al2О3 — 11,45; SO3 — 35,97; H2O — 44,51. Залізо може заміщатися магнієм.
Сингонія моноклінна.
Форми виділення: голчасті або ниткоподібні кристали, які утворюють пористі та сплутано-волокнисті агрегати.
Твердість 1,5-2,0.
Густина 1,9.
Блиск скляний.
Злом раковистий.
Крихкий. Безбарвний, білий, жовтуватий або зеленуватий. Розчиняється у воді.
Продукт вивітрювання піритвмісних порід, особливо, в рудних покладах. Зустрічається в аридних областях поблизу гарячих джерел та фумарол.
Різновиди[ред. | ред. код]
Різновиди:
- галотрихіт магніїстий (пікерингіт);
- галотрихіт марганцевистий (відміна галотрихіту, яка містить до 2,56 % MnO).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2015) — 2015.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Галотрихіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Галотрихіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Ernst Friedrich Glocker: 18. Halotrichit, in Grundriß der Mineralogie, mit Einschluß der Geognosie und Petrefactenkunde [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Verlag von Joh. Leonh. Schrag, Nürnberg 1839, S. 691—691 (PDF 197,6 kB)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Галотрихіт |
Посилання[ред. | ред. код]
- Webmineral [Архівовано 7 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Saint-Hilaire [Архівовано 14 березня 2005 у Wayback Machine.]
- Mineral Atlas
