Гаррі Найквіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаррі Найквіст
Ім'я при народженні швед. Harry Theodor Nyqvist
Народився 7 лютого 1889(1889-02-07)[1]
Чиль, лен Вермланд, Швеція, Шведсько-норвезька унія
Помер 4 квітня 1976(1976-04-04)[1] (87 років)
Гарлінґен (Техас), Камерон, Техас, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Sweden.svg Швеція
Національність шведські американціd
Місце проживання
Діяльність фізик, інформатик, винахідник, статистик, математик, інженер
Галузь Теорія інформації
Alma mater Університет Північна Дакота (1915) і Єльський університет
Науковий ступінь доктор філософії (1917)
Науковий керівник Henry Andrews Bumsteadd
Заклад AT&T і Лабораторії Белла
Нагороди

Гаррі Найквіст (правильніше Нюквіст, англ. Harry Nyquist; 7 лютого 1889, Нільсбі, Швеція — 4 квітня 1976, Фарр, Техас) — один з піонерів теорії інформації.

Гаррі Нюквіст іммігрував до США в 1907 році, в 1912 році вступив до університету Північної Дакоти. Захистив дисертацію з фізики (Ph.D. in physics) в Єльському університеті в 1917 році. Найквіст працював у відділі розвитку та досліджень компанії AT&T's з 1917 по 1954 рік — аж до відходу на пенсію (з 1934 року лабораторія стала частиною в Телефонної Лабораторії Bell Labs).

Будучи інженером в Лабораторії Белла, Гаррі Найквіст провів важливі дослідження з теорії теплового шуму («шум Джонсона-Найквіста»), стійкості зворотного зв'язку в підсилювачах, а також з телеграфії, факсимільної передачі, телебачення та інших важливих телекомунікаційних проблем. З Гербертом І. Івсом, він допоміг розробити перший факсімільний апарат AT&T, який був представлений публіці в 1924 році.

Ранні роботи Найквіста по визначенню ширини частотного діапазону, необхідного для передачі інформації, були опубліковані в статті «Certain factors affecting telegraph speed» (Bell System Technical Journal, 3, 324—346, 1924) і заклали основи для подальших успіхів Клода Шеннона в розробці теорії інформації.

У 1927 році Найквіст визначив, що число незалежних імпульсів, які можуть бути передані в одиницю часу без спотворень, обмежене подвійною шириною частотного діапазону каналу зв'язку. Найквіст опублікував свої результати в статті «Певні Проблеми Теорії Телеграфної Передачі» (1928). Це правило пов'язане з відомою теоремою Найквіста-Шеннона. Подібні результати були отримані російським ученим Володимиром Котельниковим в 1933 році, в російськомовній літературі теорема називається теоремою Котельникова.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Медаль пошани Інституту радіоінженерів в 1960 році за «фундаментальний внесок в кількісне розуміння теплового шуму, передачу даних і негативного зворотного зв'язку».
  • Медаль Стюарта Баллатіна під Франкліновського інституту у жовтні 1960 року за «теоретичний аналіз та практичний внесок в області комунікаційних систем в останні 40 років, та оригінальну роботу по теорії телеграфної передачі, теплового шуму в електричних провідниках, і зворотного зв'язку».
  • медаль Файндера, заснована Американською Національною Академією Інженерії в 1969 році «як визнання його фундаментального вкладу в інженерію».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.

Посилання[ред. | ред. код]