Гвідо Крозетто
| Гвідо Крозетто | |
|---|---|
| італ. Guido Crosetto | |
.jpg) | |
| Міністр оборони Італії | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 22 жовтня 2022 |
| Президент | Серджо Матарелла |
| Прем'єр-міністр | Джорджа Мелоні |
| Попередник | Лоренцо Ґеріні[en] |
| Лідер партії Брати Італії | |
| 21 грудня 2012 — 4 квітня 2013 | |
| Попередник | партію засновано |
| Наступник | Іньяціо Ла Русса |
| Мер Марене | |
| 28 травня 1990 — 14 червня 2004 | |
| Попередник | Паоло Лампертіко |
| Наступник | Едоардо Джузеппе Пеліссеро |
| Народився |
19 вересня 1963[1] (60 років) Кунео, П'ємонт, Італія |
| Відомий як | політик |
| Країна | Італія |
| Політична партія | Брати Італії — Національний альянс |
| Нагороди | |
| guidocrosetto.it | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гвідо Крозетто (італ. Guido Crosetto; нар. 19 вересня 1963, Кунео, П'ємонт, Італія) — італійський політик та бізнесмен, міністр оборони з 22 жовтня 2022 року в уряді Джорджі Мелоні.
Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]
Гвідо Крозетто походить із сім'ї підприємців з Кунео[2], у регіоні П'ємонт. Через смерть батька Крозетто не зміг закінчити навчання в Туринському університеті. Під час навчання в університеті він став членом молодіжного крила Християнсько-демократичної партії, а вже 1988 році, у віці 25 років, став економічним радником прем'єр-міністра Джованні Горіа[3].
Рання кар'єра[ред. | ред. код]
З 1990 до 2004 року був мером Марене в провінції Кунео, з 1999 до 2009 рік — депутатом провінційної ради, де очолював фракцію партії Сільвіо Берлусконі «Вперед, Італія». З 2003 до 2009 рік був секретарем регіонального відділення партії у П'ємонті, відповідав у партії на національному рівні за кредитну та промислову політику до формування нової партії Берлусконі «Народ свободи»[4].
З 30 травня 2001 по 14 березня 2013 року був членом Палати депутатів Італії XIV, XV і XVI скликань, спочатку у фракції «Вперед, Італія», потім — «Народ свободи».
З 8 травня 2008 року по 16 листопада 2011 року обіймав посаду молодшого статс-секретаря міністерства оборони у четвертому уряді Берлусконі.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Заснування Братів Італії[ред. | ред. код]
20 грудня 2012 року оголосив разом з Джорджією Мелоні та Іньяціо Ла Русса про вихід із «Народу свободи» та утворення нової партії — «Брати Італії»[5].
З 20 грудня 2012 року до 4 квітня 2013 року Крозетто був лідером партії.[6]
Напередодні виборів 2013 року виставив свою кандидатуру до Сенату за списками «Братів Італії» в Емілії-Романьї але зазнав поразки.
У травні 2014 року брав участь за списками «Братів Італії» у виборах до Європейського парламенту, але партія не змогла подолати відсотковий бар'єр 4 %.
У 2014 році залишив активну політичну діяльність після обрання президентом Федерації італійських компаній в галузі аерокосмічної промисловості, оборони та безпеки, але в січні 2018 року очолив передвиборчі списки «Братів Італії» в округах П'ємонту та в деяких округах Ломбардії[7].
28 січня 2018 року обраний координатором партії «Брати Італії».[8]
4 березня 2018 року за підсумками чергових виборів знову пройшов до Палати депутатів від Туринського округу[9].
У 2022 році був внесений кандидатом у списки голосування за президента Італійської республіки.[10]
Міністр оборони[ред. | ред. код]
.jpg)
У 2022 році дострокові вибори були призначені після урядової кризи, який призвів до падіння уряду національної єдності Маріо Драґі, в опозиції до якої і була партія «Брати Італії»[11][12].
На виборах з рекордно низькою явкою виборців[13], «Брати Італії» стала найбільшою партією в країні, набравши понад 26 % голосів, а правоцентристська коаліціяїї отримала переважну більшість у обох палатах парламенту Італії. Хоча Крозетто і не брав участі у виборах, проте він активно агітував за «Братів» та її лідера Мелоні. 22 жовтня 2022 року Крозетто був призначений міністром оборони в уряді на чолі з самою Мелоні, яка стала першою жінкою на посаді прем'єр-міністра Італії[14].
Як міністр, Крозетто став одним із найзатятіших прихильників України проти російського вторгнення. У лютому 2023 він заявив, що український опір є «битвою за свободу, битвою за міжнародне право, битвою за Європу». Крім того, він додав, що військова підтримка НАТО уряду Володимира Зеленського запобігла початку Третьої світової війни, яка була б неминуча, якби «російські танки дійшли до Києва». Через свої заяви Крозетто часто піддавався нападкам з боку членів російського уряду. Колишній президент Дмитро Медведєв назвав його «дурним». Євген Пригожин, засновник терористичної ПВК Вагнера, також припустився до образ, через цю заяву[15]
15 березня італійська газета Il Foglio повідомила, що ПВК Вагнера призначила винагороду у розмірі 15 мільйонів євро за вбивство Крозетто[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ storia.camera.it
- ↑ XVIII Legislatura – Deputati e Organi – Scheda deputato – CROSETTO Guido.
- ↑ Il gigante di Marene che arriva dalla Dc. la Repubblica
- ↑ Джорджо Дель’Арти [it] (18 вересня 2014). Biografia di Guido Crosetto (італ.). Cinquantamila giorni. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Crosetto e Meloni dal Pdl a 'Fratelli d'Italia': trattativa con La Russa su nome e simbolo (італ.). la Repubblica. 20 грудня 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Chi è (e cosa fa) Guido Crosetto, nuovo ministro della Difesa al posto di Guerini. Start Magazine
- ↑ Lorenzo Boratto (29 січня 2018). I candidati cuneesi del centrodestra alle elezioni del 4 marzo (італ.). la Stampa. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Stefano Livadiotti (15 травня 2018). Guido Crosetto si tiene stretta la poltrona (італ.). l'Espresso. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
- ↑ Tutti gli eletti cuneesi a Senato e Camera (італ.). la Stampa. 5 березня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Quirinale, quinto scrutinio: i 44 voti "strani", da Alessandro Barbero a Mario Andretti. E quasi la metà (17) sono di area Forza Italia. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ Roberts, Hannah (22 липня 2022). Berlusconi's big lunch: How Italy's right ousted Mario Draghi. Politico Europe. Архів оригіналу за 5 серпня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
- ↑ Roberts, Hannah (29 липня 2022). Russian links to Italian right threaten Meloni's election campaign. Politico Europe. Архів оригіналу за 11 серпня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
- ↑ Proiezioni: FdI primo partito. Calano M5s, Lega e Forza Italia. Pd al 19%, Terzo polo al 7% [Projections: FdI first party. Calano M5s, Lega and Forza Italia. Pd at 19%, Third pole at 7%]. RAI (італ.). 26 вересня 2022. Архів оригіналу за 26 вересня 2022. Процитовано 26 вересня 2022.
- ↑ Guido Crosetto, chi è il nuovo ministro della Difesa del governo Meloni. SkyTg24
- ↑ Il capo del gruppo Wagner contro il governo italiano. Il Post
- ↑ I mercenari della Wagner mettono una taglia su Crosetto da 15 milioni di dollari. Dubbi sull'attendibilità della minaccia. la Repubblica
|
