Серджо Матарелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серджо Матарелла
італ. Sergio Mattarella
Серджо Матарелла
12-й Президент Італії
Нині на посаді
На посаді з 3 лютого 2015
Прем'єр-міністр Маттео Ренці
Попередник Джорджо Наполітано
Народився 23 липня 1941(1941-07-23)[1][2][…] (80 років)
Палермо, Сицилія, Італія[4]
Відомий як політик, адвокат, викладач університету, суддя
Місце роботи Університет Палермо
Країна Італія
Національність італієць
Освіта Римський університет ла Сапієнца і Університет Палермо
Політична партія Демократична партія
Батько Bernardo Mattarellad
Мати Maria Buccellatod
У шлюбі з Marisa Chiazzesed
Діти Bernardo Giorgio Mattarellad і Laura Mattarellad
Релігія римо-католик[d]
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Орден Гейдара Алієва
Підпис Mattarella firma.svg
quirinale.it/page/biografia

Серджо Матарелла (італ. Sergio Mattarella; нар. 23 липня 1941(19410723), Палермо, Сицилія) — італійський юрист і політик. 3 лютого 2015 обраний президентом Італії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Римського університету ла Сап'єнца, пізніше викладав право в Університеті Палермо. Почав політичну діяльність у Християнсько-демократичній партії. 1983 року був вперше обраний до Палати депутатів.

З 1987 до 1989 був міністром з питань зв'язків із парламентом в урядах Джованні Горіа і Чіріако Де Міта. Через рік очолив Міністерство освіти в шостому уряді Джуліо Андреотті. У 19901992 він обіймав посаду заступника секретаря Національної ради Християнсько-демократичної партії, пізніше, 1994 року, очолював партійну газету Il Popolo.

Після розпуску християнських демократів, вступив до лав Народної партії. У жовтні 1998 року він повернувся до Ради Міністрів (на чолі з Массімо Д'Алема) як заступник прем'єр-міністра. У грудні 1999 року в тому ж уряді він став міністром оборони. Цю посаду Матарелла також обіймав і в уряді Джуліано Амато (до червня 2001).

Належав до партії «Маргаритка: Демократія — це свобода», а 2007 року приєднався до Демократичної партії. 5 жовтня 2011 парламент призначив його суддею Конституційного суду.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]