Гельмут Вольтат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Вольтат
нім. Helmuth Wohlthat
Helmuth Wohlthat (1940).jpg
Ім'я при народженні нім. Helmuth C. H. Wohlthat
Народився 4 жовтня 1893(1893-10-04)
Вісмар, Велике герцогство Мекленбург-Шверін, Німецька імперія
Помер 1982[1]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Колумбійський університет
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна

Гельмут К. Г. Вольтат (нім. Helmuth C. H. Wohlthat; 4 жовтня 1893, Вісмар — 1982) — високопоставлений німецький чиновник Третього рейху. Ім'я Гельмута Вольтата носить гірський масив Вольтат в Антарктиді.

Біографія[ред. | ред. код]

Отримавши атестат зрілості 1912 року, Вольтат вступив до військового училища в Енгерсе. У Першу світову війну служив офіцером у кавалерії і демобілізувався в званні старшого лейтенанта. 1920—1929 років займався комерційною діяльністю в галузі масел і жирів і одночасно навчався в Кельні. 1929—1933 років Вольтат проживав у США, де вивчав політичні науки в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. У США Вольтат одружився з американкою німецького походження, вчителькою за професією.

Повернувшись на батьківщину, Вольтат деякий час працював в імперському міністерстві продовольства. 1934 року Шахт запросив його на посаду міністеріал-директора до відділу забезпечення валютних надходжень в імперському міністерстві економіки. 1938 року Вольтат перейшов на роботу до Пруського державного міністерства і в ранзі статс-секретаря займався переважно питаннями зовнішньої торгівлі і валютних надходжень у безпосередньому підпорядкуванні Германа Герінга. До сфери його завдань входило створення німецького китобійного флоту. До початку 1938 року Вольтат підготував антарктичну експедицію. В лютому 1939 року Вольтат вів переговори з Джорджем Раблі[en] з Міжурядового комітету з питань біженців з метою досягнення угоди про єврейську еміграцію з Німеччини[ru]. 23 березня 1939 року Вольтат уклав з урядом Румунії економічний договір, який дозволив Німеччині інвестувати в нафтопереробну галузь Румунії. Влітку 1939 року брав участь у неофіційних переговорах, відомих у радянській історіографії як «Лондонські переговори[ru]». Після окупації Нідерландів під час Другої світової війни Вольтат був призначений уповноваженим при нідерландському банку в Амстердамі. На цій ключовій позиції він з кінця травня 1940 року контролював валютні потоки в Нідерландах і відповідно всю зовнішню торгівлю. З квітня 1941 року Вольтат очолив німецьку економічну делегацію в Японії, де й прожив до кінця війни.

У повоєнний час Вольтат займав посади в наглядових радах різних приватних компаній. 10 вересня 1954 року Фріц Шеффер[de] за підтримки Франца Йозефа Штрауса запропонував кандидатуру Гельмута Вольтата на пост директора Світового банку. Людвіг Ергард висунув на цю посаду Отто Доннера. Під час голосування в уряді більшість голосів отримав Вольтат, але внаслідок втручання Конрада Аденауера главою Світового банку став Доннер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 20th Century Press Archives — 1908.

Посилання[ред. | ред. код]