Гельмут фон Грольман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут фон Грольман
Грольман (праворуч) і Франц Йозеф Штраус (1959).
Народився6 листопада 1898(1898-11-06)[1][2]
Пшиляскі, Ґміна Бжезьниця, Жаганський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
Помер18 січня 1977(1977-01-18)[1] (78 років)
Ганновер, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер, політик
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна[2]
ПосадаParliamentary Commissioner for the Armed Forcesd
Військове звання Генерал-лейтенант
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Гельмут Вільгельм Отто фон Грольман (нім. Helmuth Wilhelm Otto von Grolman; 6 листопада 1898, Райнсгайн18 січня 1977, Ганновер) — німецький воєначальник і політик, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

[ред. | ред. код]

30 червня 1916 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. 31 грудня 1920 року демобілізований. 1 лютого 1924 року повернувся в армію. З 15 липня 1938 року — 1-й офіцер Генштабу (начальник оперативного відділу) 28-ї піхотної дивізії, з 25 жовтня 1940 року — Генштабу сухопутних військ. 23 листопада 1942 року відправлений в резерв, пройшов підготовку в училищі танкових військ у Вюнсдорфі. З 15 січня 1943 року — командир 1-го танкового полку. З 1 серпня 1943 року — начальник Генштабу 2-ї танкової армії, з 21 липня 1944 року — групи армій «Південна Україна», з 23 вересня 1944 року — «Південь». З 24 березня 1945 року — командир 4-ї кавалерійської дивізії. 9 травня був взятий в полон американськими військами. 31 березня 1948 року звільнений.

В 1949 році вступив в Міністерство у справах біженців Нижньої Саксонії, з 1953 року — статс-секретар.[3] В 1955/57 роках — член кадрової експертної комісії бундесверу. З 19 лютого 1959 року — перший військовий радник бундестагу. 14 липня 1961 року звільнений після звинувачень у гомосексуальних стосунках з сімнадцятирічним офіціантом Екгардом Круллем, який 9 липня спробував накласти на себе руки за допомогою снодійного. 13 липня Грольман спробував отруїтися ціаністим калієм, проте вижив.[4] 24 вересня 1961 року він був засуджений до трьох місяців умовно.[5]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений, мав 5 дітей.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Rudolf J. Schlaffer: Der Wehrbeauftragte 1951 bis 1985. Aus Sorge um den Soldaten. (= Sicherheitspolitik und Streitkräfte der Bundesrepublik Deutschland. Band 5). Oldenbourg, München 2006, ISBN 978-3-486-58025-9, S. 346
  • Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin 1929, S. 170

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Catalog of the German National Library
  2. а б Nuremberg Trials Project — 2016.
  3. Ein General muß her. Der Spiegel (нім.). 23 грудня 1958. ISSN 2195-1349. Процитовано 12 квітня 2023.
  4. Die Bekenntnisse des Krull. Der Spiegel (нім.). 25 липня 1961. ISSN 2195-1349. Процитовано 12 квітня 2023.
  5. Pascal Beucker, Frank Überall: Hinter dem Schlüsselloch. TAZ vom 10. Juni 2006, abgerufen am 12. November 2015.