Сечовина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сечовина
Urea.png
Urea-3D-balls.png
Назва за IUPAC diaminomethanal
carbonyl diamide
Інші назви карбамід
Ідентифікатори
Номер CAS 57-13-6
Властивості
Молекулярна формула CH4N2O
Молярна маса 60,06 г/моль
Густина 1,3230 г/см3
Тпл 132,5–134,5 °C (розпад)
Розчинність (вода) 1000 г•л−1 (20 °C)
Небезпеки
R-фрази немає
S-фрази немає
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Сечови́на або карбамід — CO(NH2)2, діамід вуглецевої кислоти, білі кристали, добре розчинні у воді.

Отримання[ред.ред. код]

Карбамід отримують взаємодією аміаку і вуглекислого газу при температурі 1300 і тиску 100 атм в водному розчині:

CO2 + 2NH3 = CO(NH2)2 + H2O

Цей спосіб отримання карбаміду відкрив в 1870 році А. І. Базаровим.

Отримання в 1828 карбаміду Велером (Friedrich Wöhler) з ізатіоціанату амонію мало велике значення для становлення органічної хімії та спростування віталістичної теорії.

Urea Synthesis Woehler.png

Властивості[ред.ред. код]

Температура плавлення 132,7оС.[1]

При нагріванні вище температури плавлення розпадається на аміак і біурет:

SynthesisBiuret.png

В умовах високої температури та тиску реагує з метанолом з утворенням диметилкарбонату.

Легко розчинний у воді і спиртах. Не придає воді запаху, не змінює її колір, але придає їй гірко-в'яжучий присмак.[1]

Гідролізується при нагріванні і водних розчинах кислот і лугів.

Використання[ред.ред. код]

Карбамід використовується в сільському господарстві як висококонцентроване азотне добриво і як добавка до корму жуйних тварин.

Використовується при отриманні карбамідоформальдегідних полімерів, і пластмас, клеїв, штучних волокон, барвників і ін.[1] На основі карбаміду отримують дешеві пластмаси, так звані карбамідні пластинки.

Карбамід також служить матеріалом для отримання багатьох органічних речовин і лікарських препаратів.

Деякі похідні карбаміду володіють гербіцидними властивостями — їх використовують для боротьби з бур'янами.

Входить до складу жувальних гумок.

Виробництво в Україні[ред.ред. код]

Дмитро Фірташ та пов'язані з ним структури зосередили у своїх руках виробництво 100% селітри в Україні, 80% карбаміду та 75% аміаку.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Електронна енциклопедія сільського господарства

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991 – 574 с. ISBN 5-7245-0590-8
  2. «Олігарх всея селітри». «Український тиждень», № 9 (174) 4-10 березня 2011, стор. 7.