Георгій Тодоров
| Георгій Тодоров | |
|---|---|
| болг. Георги Тодоров | |
 | |
| Ім'я при народженні | болг. Георги Стоянов Тодоров |
| Народження |
10 серпня 1858 Болград, Молдавське князівство |
| Смерть |
16 листопада 1934 (76 років) Софія, Болгарське царство |
| Країна |
 Третє Болгарське царство |
| Рід військ | піхота |
| Освіта |
Військове училище (Софія) Миколаївська академія генштабу (Санкт-Петербург) |
| Звання | генерал-лейтенант |
| Командування |
2 Болгарська армія 3 Болгарська армія |
| Війни / битви |
Сербсько-болгарська війна Перша Балканська війна Перша світова війна |
| По відставці | 1919 |
| Нагороди |
    |
 Георгій Тодоров у Вікісховищі | |
Георгій Тодоров (болг. Георги Тодоров; нар. 10 серпня 1858, Болград — пом. 16 листопада 1934, Софія, Болгарія) — болгарський воєначальник, генерал-лейтенант.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 серпня 1858 в місті Болград (Україна). Походив з родини болгар-переселенців. Під час Російсько-турецької війни (1877—1878) був добровольцем в Болгарському ополченні. У 1878 отримав чин унтер-офіцера. Закінчивши перший курс Військового училища в Софії (1879), через рік, 10 травня отримав звання поручника. А в серпні 1882 — звання лейтенанта. Невдовзі вступає до Миколаївської академії генштабу в Санкт-Петербурзі і, не закінчивши останній курс, повернувся в Болгарію. У серпні 1885 отримав звання капітана.
Сербсько-болгарська війна[ред. | ред. код]
Командував летючим загоном, що діяв в районі між Відіном і Кулой. Був нагороджений за виявлену хоробрість.
Перша Балканська війна[ред. | ред. код]
Командував 7-ю Рілською піхотною дивізією, що наступала на Салоніки.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
Під час Першої світової війни командував 2-ю болгарською армією (жовтень 1915 — грудень 1916). Під його керівництвом армія проводила операції в Македонії. З лютого 1917 призначений командувачем 3-ю армією (до грудня 1917), яка діяла на румунському фронті. 15 серпня 1917 отримує звання генерал-лейтенанта. В кінці червня 1918 був заступником головнокомандувача болгарської армії, а з 8 вересня — в результаті хвороби генерала Ніколи Жекова — командувачем. Був одним з посадових осіб, відповідальних за провал болгарської армії в битві при Добро Поле.
1919 звільнений з армії. 1925 помирає його дружина. Сам генерал помер 16 листопада 1934 в Софії. Його ім'ям названа гора і село в Благоєвградській області.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За хоробрість» II, III і IV ступеня
- Орден «Святого Олександра» I ступеня з мечами IV і V ступеня без мечів
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія) I ступеня
- Орден «За заслуги»
- Османська срібна медаль «Ляакат»
Джерела[ред. | ред. код]
- Недев, С., Командването на българската войска през войните за национално обединение, София, 1993, стр. 107—108
- Съединението 1885 - енциклопедичен справочник. София: Държавно издателство „д-р Петър Берон“. 1985., стр. 214—215
- Народились 10 серпня
- Народились 1858
- Померли 16 листопада
- Померли 1934
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Кавалери ордена «Стара Планина»
- Нагороджені орденом «За хоробрість» (Болгарія)
- Нагороджені орденом «Святий Олександр» (Болгарія)
- Нагороджені орденом «За військові заслуги» (Болгарія)
- Учасники Першої Балканської війни
- Болгарські військовики Першої світової війни
- Болгарські генерали
- Уродженці Болграда
- Уродженці Бессарабії
- Померли в Софії
- Болгари Бессарабії