Георг Александер Мекленбург-Стреліцький

Георг Александер Мекленбург-Стреліцький
нім. Georg Alexander Michael Friedrich Wilhelm Franz Carl, Herzog zu Mecklenburg рос. Герцог Георгий Георгиевич Мекленбург-Стрелицкий
Народився	6 (18) червня 1859 Remplind, Мальхін, Мекленбургіше-Зеенплатте, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	5 грудня 1909(1909-12-05) (50 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Лейпцизький університет і Страсбурзький університет
Військове звання	генерал-майор
Рід	Мекленбурги
Батько	Duke George August of Mecklenburgd
Мати	Grand Duchess Catherine Mikhailovna of Russiad
Брати, сестри	Карл Міхаель Мекленбурзький і Олена Мекленбург-Стреліцька
У шлюбі з	Natalya Karlovad
Діти	Duke George, Duke of Mecklenburg-Strelitzd, Ekaterina Gräfin von Carlowd, Marie Gräfin von Carlowd і Natalia Gräfin von Carlowd
Нагороди	Орден Вендської корони Великий хрест ордена Білого Сокола Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла (Російська Імперія) Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Герцог Георг Александер Міхель Фрідріх Вільгельм Франц Карл Меклебурзький (нім. Georg Alexander Michael Friedrich Wilhelm Franz Carl, Herzog zu Mecklenburg) або (на російський манер) Георгій Георгійович Мекленбург-Стреліцький (рос. Герцог Георгий Георгиевич Мекленбург-Стрелицкий; 18 червня 1859, Ремплін — 5 грудня 1909, Санкт-Петербург) — принц Мекленбурзького дому, син великої княгині Катерини Михайлівни і герцога Георга, правнук імператора Павла I, власник Карлівки. Генерал-майор російської служби.

Біографія

Георг Александер в образі «стрільця стременного полку царя Олексія Михайловича» на костюмованому балу 1903 року.

Народився 6 (18) червня 1859 року в мекленбурзькому маєтку Ремплін, придбаному незадовго до його народження батьками, проте з дитинства Жоржакс, як звали хлопчика в сімейному колі, жив в Петербурзі. Сім'я мекленбурзького герцога проживала там в Михайлівському і Каменноостровському палацах, влітку — в палацовому маєтку Оранієнбаум.

Готувався до військової служби, як це було прийнято для членів правлячих династій, отримав домашню військову освіту. Доктор витончених мистецтв і філософії, закінчив курс в Страсбурзькому і Лейпцизькому університетах. У 1902 року призначений командиром лейб-гвардії Драгунського полку, з 1906 року — командир 1-ї бригади 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, з 1907 перебував у розпорядженні головнокомандувача військами гвардії і Петербурзького військового округу, займаючись за дорученням військового міністра підготовкою реформи обозного відомства. Автор і перекладач військово-теоретичних і історичних робіт. Мав чин генерал-майора.

Під впливом бабусі і матері став займатися музикою. У будинку великої княгині Олени Павлівни часто бували відомі композитори і віртуози-виконавці. З роками Георій Георгійович став хорошим піаністом і чудово грав на віолончелі, навіть захоплювався творчістю. Серед його вчителів К. Ю. Давидов, К. Райнеке, Г. Якобшталь. У 1896 році створив в Петербурзі струнний квартет камерної музики, що носив його ім'я «Квартет Мекленбурзького» (після 1917 року — у складі Петроградської філармонії). Виступи мали величезний успіх не тільки в російській столиці, а й за її межами.

Займався колекціонуванням творів мистецтва. Від діда, великого князя Михайла Павловича, йому дісталася багата колекція французьких літографій, живопису, майссенської порцеляни, розкішні видання з мистецтва, їх він постійно поповнював і дбайливо зберігав, активно брав участь у виставках.

Але герцога Георгія шанували не тільки в музичному світі. Незважаючи на свій високий титул, він був простий у спілкуванні й позбавлений всякого снобізму, хоча його визнавали більш освіченим, ніж багатьох великих князів.

Шлюб

Проблемою для його матері, великої княгині Катерини Михайлівни, стало його серйозне захоплення фрейліною Наталією Федорівною Вонлярлярською (1858-1921), дочкою статського радника, який служив в міністерстві фінансів. Катерина Михайлівна не могла уявити собі, що її невісткою буде дівчина не королівської крові. Вона звільнила фрейліну, сподіваючись, що син забуде про неї. Але герцог в червні 1889 року спеціально виїхав до Німеччини, щоб отримати дозвіл на шлюб великого герцога Мекленбургского Фрідріха Вільгельма (1819-1904), свого дядька. Він вирішив, що в разі відмови піде зі служби і буде жити зі своєю Наташею в Росії.

2 лютого 1890 року, отримавши дозвіл, одружився морганатичним шлюбом з Наталією Вонлярлярською, яка отримала титул графині Карлової (за назвою маєтку Карлівка в Полтавській губернії), що перейшла потім до дітей. При дворі дружину герцога, колишню фрейліну, не приймали. Тільки через багато років Георг Мекленбурзький разом з дружиною став відвідувати звані бали і прийоми в Зимовому палаці. Близькі знайому герцога говорили про рідкісну гармонію шлюбу. Навіть велика княгиня Катерина Михайлівна в своєму заповіті написала:

«Визнаю Боже Благословення за мою невістку Наталю... Дякую їй за ніжну любов до сина мого герцога Георга. Нехай дарує їм Господь щастя і благополуччя.»

Прізвище та титул графів Карлових були визнані в Росії, тому наступне покоління герцогів Мекленбург-Стреліцьких носило прізвище графів Карлових.

Діти

Подружжя мало чотирьох дітей, які іменувалися графами Карловим:

• Катерина (1891—1940), в 1913 році вийшла заміж за Володимира Еммануїловича Голіцина (1884—1954);
• Марія (1893—1979), в 1916 році вийшла заміж за Бориса Дмитровича Голіцина (1892—1919), будучи вдовою в 1929 році вийшла заміж за графа Володимира Петровича Клейнміхеля (1901—1982);
• Наталія (1894—1913);
• Георг Олександр (1899—1963), герцог Мекленбургский.

У 1928 році вже в еміграції граф Георгій Георгійович Карлов був усиновлений своїм дядьком Карлом Міхаелем, після чого прийняв титул «герцога цу Мекленбург, графа фон Карлов». Після зникнення старших ліній Мекленбурзького дому права на їх титули перейшли до нащадків Георгія Георгійовича, який став їх єдиними спадкоємцями.

Останні роки

Після смерті матері Катерини Михайлівни в 1894 році всі палаци Михайла Павловича, які належали їй, перейшли у володіння його молодшого брата Михайла Георгійовича та сестри Олени Георгіївни. У 1895 році Георгій Георгійович переїжджає з Михайлівського палацу в будинок на набережній Фонтанки, куплений ним за згодою імператора Миколи II. Будинок герцога був облаштований за його особистим планам і відразу ж став привабливий для всіх, кого вабили музика і мистецтво.

Незадовго до перевороту нащадки Катерини Михайлівни були прийняті в російське підданство, але зберегли свій династичний статус.

Несподівано для всіх герцог Мекленбурзький помер 5 грудня 1909 року, в рік свого п'ятдесятиріччя. У лютеранській церкві Оранієнбаума відбулося відспівування. Місцем останнього спочинку герцога став улюблений палацовий парк. Над його могилою було встановлено суворий чорний мармуровий хрест. На плиті викарбувано напис: «Тут лежить глибоко шанований чоловік і батько і чудовий громадянин Оранієнбаума». Після перевороту могила була розорена, плита з написом зникла. На місці поховання герцога Меклебург-Стреліцького і його дочки Наталії в Ораниенбаумськоу парку в даний час встановлено пам'ятний камінь.

Звання

• Прапорщик (25.07.1870)
• Підпоручик гвардії (08.04.1884)
• Поручик (01.01.1885)
• Штабс-капітан (03.08.1892)
• Капітан (06.12.1894)
• Полковник (06.12.1895)
• Генерал-майор (14.12.1902)

Нагороди

• Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (1876)
• Орден Білого Сокола, великий хрест (1876)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1890)
• Орден Благородної Бухари 1-го ступеня (1894)

Російська імперія

• Орден Святого Володимира
  • 4-го ступеня (1884)
  • 3-го ступеня (1898)
  • 2-го ступеня (1908)
• Орден Андрія Первозванного (1 червня 1903)
• Орден Святого Олександра Невського (1903)
• Орден Білого орла (1903)
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1903)
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (1903)
• Медаль «У пам'ять коронації імператора Олександра III»
• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
• Медаль «У пам'ять коронації Імператора Миколи II»
• Медаль «За працю у першому загальному переписі населення»

Література

• Григорян В. Г. Романовы. Биографический справочник. — М.: АСТ, 2007.
• Пчелов Е. В. Романовы. История династии. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004.
• Журавлев В. В., Митюрин Д. В., Сакса К. Б. Форпост Петербурга. Три века ратной истории Ораниенбаума-Ломоносова. — СПб., 2011. — ISBN 978-5-903984-26-8.

Посилання

• Биография на сайте «Русская императорская армия» [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Биография герцога, написанная полковником К. Н. Скуратовым в 1932 г. [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]