Георг (король Саксонії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георг
Georg
George of Saxony by Nicola Perscheid c1900.jpg
Фото Георга Саксонського близько 1900 року
6-й король Саксонії
Початок правління: 1902
Кінець правління: 1904
Попередник: Альберт
Наступник: Фрідріх Август III
Дата народження: 8 серпня 1832(1832-08-08)
Місце народження: Дрезден
Країна: Королівство Саксонія
Дата смерті: 15 жовтня 1904(1904-10-15) (72 роки)
Місце смерті: Пілніц
Дружина: Марія Анна Кобург-Браганса
Династія: Альбертинська лінія Веттінів
Батько: Йоганн Саксонський
Мати: Амалія Августа Баварська

Георг (нім. Georg), повне ім'я Фрідріх Август Георг Людвіг Вільгельм Максиміліан Карл Марія Непомук Баптіст Ксавер Кіріакус Романус Саксонський (нім. Friedrich August Georg Ludwig Wilhelm Maximilian Karl Maria Nepomuk Baptist Xaver Cyriacus Romanus von Sachsen); 8 серпня 1832 — 15 жовтня 1904) — король Саксонії з династії Веттінів, син короля Саксонії Йоганна та баварської принцеси Амалії Августи. Правив після свого брата Альберта у 19021904 роках. Генерал-фельдмаршал Саксонії (15 червня 1888) та Німецької імперії (4 липня 1888). Голова Саксонського Товариства Старожитностей у 18551902 роках.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Георг народився 8 серпня 1832 року у Дрездені. Він був п'ятою дитиною та третім сином в сім'ї саксонського принца Йоганна та його дружини Амалії Августи Баварської. Хлопчик мав старших братів Альберта та Ернста і сестер Марію Августу та Єлизавету. Згодом в родині з'явилося ще четверо доньок: Сідонія, Анна, Маргарита та Софія.

Збірний портрет саксонської королівської родини, Георг — третій зліва у нижньому ряді

Раннім вихованням принца, як і його братів, займався Фрідріх Альберт фон Лангенн. В цей час Георг виявив сильну любов до музики та навчився грати на фортепіано.

З осені 1843 освітою принца відав полковник, а згодом і генерал, Максиміліан фон Енгель. Оскільки Георг мав двох старших братів, то його шанси успадкувати трон були невеликими, і Йоганн призначив сина до військової кар'єри. Георг став номінальним командиром полку «Граф Флеммінг» та брав участь у військових навчаннях. У 1846 він отримав чин оберст-лейтенанта у піхотному полку «Принц Максиміліан», що входив до дрезденського гарнізону. Наступного року раптово помер його старший брат Ернст.[2]

Події 1849 року Георг зустрів у фортеці Кенігштайн. У серпні того року він став лейтенантом. Його військова кар'єра була перервана лише на короткий час навчанням у Боннському університеті протягом шести місяців 184950 років. У травні 1851 він повернувся до війська у Дрездені і наступного року отримав чин капітана, а невдовзі — майора. Швидко просуваючись по кар'єрній драбині, він став командиром 3-го саксонського піхотного батальйону у 1856, після чого у квітні 1857 дослужився до звання підполковника, а менш ніж за рік — став полковником.[2]

Ще у 1854 році його батько посів саксонський престол після смерті бездітного старшого брата. Будучи тепер другим у лінії успадкування трону, у травні 1859 року Георг одружився з юною португальською інфантою, яка згодом забезпечила його численними нащадками. Окрім цього, від 1858 року він відвідував засідання Державної ради.[1]

Також після вцарювання Йоганна, Георг перебрав на себе частину його обов'язків. Так, до 1902 року він очолював Саксонське Товариство Старожитностей. На цій посаді він успішно сприяв відновленню та реставрації саксонських культурних цінностей, наприклад Мейсенського собору, Золотих воріт у Фрайбурзі, вівтаря Лукаса Кранаха в Аугустенбурзі. Також виступив за створення наукового журналу «Архіви історії Саксонії», в якому регулярно публікувалися дослідження з історії країни. Покровительствував дрезденській Академії малювання і образотворчого мистецтва, був головою Комісії з закупівлі картин для Королівської галереї.

У 1861 році отримав звання генерал-майора та незабаром разом із братом Альбертом відвідав Всесвітню виставку у Лондоні, де познайомився із королевою Вікторією. До цього йому траплялося подорожувати Португалією, Францією та Бельгією.[2]

У травні 1862 року увійшов до складу першої палати саксонського ландтагу.

Георг на портреті пензля Франца Копса, 1895

У 1863 році став командиром 1-ї кінної бригади. Під час Австро-прусської війни Георг служив під головуванням свого брата Альберта.

Після вступу Саксонії до Північнонімецького союзу армія була реорганізована. Тим не менш вояки продовжували давати присягу саксонському королю та виступати під старими саксонськими знаменами.

Згодом Георг брав участь у франко-прусській війні і був нагороджений орденом «За Заслуги» у листопаді 1870 року. Разом із Альбертом був присутнім у Версалі на проголошенні створення Німецької імперії. 7 листопада 1871 року саксонське військо тріумфально повернулося до Дрездена. Король Йоганн дарував сину чин генерала від інфантерії та призначив командиром стрілецького полку №108.

У жовтні 1873 року батько помер, і трон успадкував Альберт. Георг, який став кронпринцем, з цього часу регулярно відвідував засідання міністерства та став президентом фінансової депутації. Займався реорганізацією податкової системи, рішуче підтримував введення прибуткового податку.[1] Також отримав у своє відання XII армійський корпус.

Влітку 1888 року кайзер Вільгельм призначив Георга генерал-фельдмаршалом Німецької імперії та генерал-інспектором на чолі 2-ї армійської інспекції. Принц був відомий своїм гуманним ставленням до вояків.

У червні 1902 року бездітним помер його старший брат Альберт, і Георг у майже 70-річному віці посів саксонський престол. За його власними словами, він прийшов до влади «надто пізно».[1] Правління короля тривало лише два роки і було відмічене економічними негараздами, в тому числі страйком текстильників. Важливих політичних подій не відбулося, і, ймовірно, найгучнішим епізодом стало розлучення кронпринца із дружиною.[2] Популярністю серед народу Георг не користувався, був зовні грубуватим та суворим католиком.[1]

Він пішов з життя у Пільніці, як і його батько, 15 жовтня 1904 року від грипу. Похований у крипті Веттінів католицької придворної церкви.

Приватне життя[ред.ред. код]

Марія Анна у 1859 році

У віці 26 років Георг одружився із 15-річною португальською інфантою Марією Анною Кобург-Браганса, старшою донькою королеви Португалії Марії II та її консорта Фернанду II. Весілля відбулося 11 травня 1859 в Беленському палаці Лісабону. У подружжя народилося восьмеро дітей:

У віці 40 років Марія Анна померла, так і не ставши королевою. Георг більше не одружувався.

Нагороди[ред.ред. код]

Бюст Георга у фортеці Кенігштайн

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Генеалогія[ред.ред. код]

Фрідріх Крістіан СаксонськийFriedrich Christian by Rotari.jpg
 
Марія Антонія БаварськаMaria Antonia Walpurgis von Bayern, Mengs, 1752.jpg
 
Фердинанд I
Ferrari - Ferdinand I of Parma.jpg
 
Марія Амалія АвстрійськаMaria Amalia of Habsburg Lorraina Parma.jpg
 
Фрідріх Міхаель ЦвайбрюкенськийLouis Tocqué - Friedrich Michael von Zweibrücken.jpg
 
Марія Франциска ЗульцбахськаMariaFranziskaSulzbachBay.jpg
 
Карл Людвіг БаденськийKarel Lodewijk van Baden aka Karl Ludwig von Baden aka Margrave Charles Louis of Baden.jpg
 
Амалія Гессен-ДармштадтськаAmalieHesse-Darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Максиміліан СаксонськийMaximilian Saxony.jpg
 
 
 
 
 
Кароліна ПармськаCarolina Maria di Borbone Parma 1770 1804.jpg
 
 
 
 
 
Максиміліан I
Portrait of King Maximilian I Joseph of Bavaria.jpg
 
 
 
 
 
Кароліна БаденськаKaroline Königin von Bayern.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн СаксонськийJohan von Saxen (1801-1873), Follower of Ferdinand von Rayski.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Амалія Августа БаварськаAmalie-auguste.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Hans Körner: Georg, König von Sachsen. In: Neue Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, ISBN 3-428-00187-7, стор. 227 [1] (нім.)
  2. а б в г Саксонські біографії. Король Георг [2] (нім.)

Література[ред.ред. код]

  • Walter Fellmann: Sachsens Könige 1806–1918. Koehler&Amelang, München u. Berlin 2000, ISBN 3-7338-0233-0. (нім.)
  • Otto Posse: Die Wettiner. Genealogie des Gesamthauses. Zentralantiquariat Leipzig 1994, ISBN 3-7463-0171-8 (нім.)
  • Konrad Sturmhoefel: Zu König Georgs Gedächtnis. Ein Abriß seines Lebens. Baensch, Dresden 1905. (нім.)
  • Luise von Toscana: Mein Leben. Dresden 1991. ISBN 3-364-00225-8. (нім.)

Посилання[ред.ред. код]