Герман Коген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Коген
нім. Hermann Cohen
Народився4 липня 1842(1842-07-04)[1][2][…]
Косвіг, Віттенберг, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер4 квітня 1918(1918-04-04)[4][1][…] (75 років)
Берлін, Німецька імперія[4]
ПохованняЄврейське кладовище Васензе
Країна Герцогство Ангальт
Діяльністьфілософ, науково-педагогічний працівник, викладач університету
Alma materJewish Theological Seminary of Breslaud
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Університет Мартіна Лютера[5]
Марбурзький університет[5]
Галузьфілософія, гносеологія, епістемологія, метафізика, етика, методологія, естетика і юдаїкаd
ЗакладМарбурзький університет
Вища школа іудаїстикиd
Науковий керівникФрідріх Тренделенбург[5] і Friedrich Albert Langed[5]
Відомі учніПастернак Борис Леонідович
Joseph B. Soloveitchikd
Franz Rosenzweigd
Пауль Наторп[5]
Аспіранти, докторантиNicolai Hartmann[5]
Albert Görlandd[5]
Ернст Кассірер[5]
У шлюбі зMartha Cohend

Герман Коген (нім. Hermann Cohen 1842, Косвіг, Ангальт — 1918) — німецький філософ-ідеаліст, глава Марбурзької школи неокантіанства.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в містечку Косвіг, що входить в район Віттенберг в федеральній землі Саксонія-Ангальт в Німеччині. Закінчив гімназію в Дессау і Єврейську теологічну семінарію, засновану З. Франкелем в 1854 році в столиці Сілезії Бреслау (Вроцлаві). Не закінчивши семінарії, записався на філософський факультет університету Бреслау, продовжив навчання в університетах Берліна і Галле. У 1865 році в Галле захистив кандидатську дисертацію на тему: «Навчання філософів про антиномії необхідності і випадковості».

У 1871 році написав роботу «Кантівська теорія досвіду», яка привернула увагу професора філософії в Марбурзі Фрідріха Альберта Ланге, і на його запрошення Коген переїхав до Марбурга.

У 1873 році Коген захистив докторську дисертацію на тему «Систематичні поняття в докритичних творах Канта», став приват-доцентом філософського факультету Марбурзького університету і присвятив себе вивченню філософської спадщини Канта. У 1875 році Коген був обраний екстраординарним професором, а в наступному 1876 році - ординарним професором, зайнявши кафедру, що звільнилася після смерті Ф. А. Ланге.

У 1878 році Коген одружився з Мартою Левандовські (1860-1942), дочкою композитора Луї Левандовські.

До свого виходу на пенсію в 1912 році викладав в Марбурзі, серед його учнів був поет Борис Пастернак. У тому ж році переїхав до Берліна, де до самої смерті, в 1918 році, читав лекції і вів семінари в Вищій школі юдаїки. У 1914 році приїжджав до Росії, де в трьох містах (Варшаві, Петербурзі та Москві) читав публічні лекції про значення єврейства.

У 1902 році Герман Коген став одним із засновників «Товариства підтримки юдаїки», відредагував і опублікував останні філософські праці Ф. А. Ланге «Логічні студії» (нім. Logische Studien; Лейпциг, 1877) та «Історію матеріалізму» (en: Geschichte des Materialismus, 1902). Поряд з філософськими роботами написав ряд робіт в галузі юдаїки, в тому числі «Ознайомлення з єврейським питанням» ( «Ein Bekenntniss in der Judenfrage», 1880) і «Культурно-історичне значення Суботи» (нім. Die kulturgeschichtliche Bedeutung des Sabbat, 1881) . Посмертно були опубліковані книги «Релігія розуму за джерелами юдаїзму» (нім. Religion der Vernunft aus den Quellen des Judentums, 1919), «германства і єврейство» (нім. Deutschtum und Judentum), і «Етика Маймоніда» (нім. Die Ethik des Maimonides).

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Find a Grave — 1996.
  4. а б Коген Герман // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.