Pending

Ге Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ге.
Ге Григорій Миколайович
Портрет Григорія Миколайовича Ге, написаний його братом Миколою Миколайовичем Ге
ПсевдонімГригір Лядава
Народився16 (28) лютого 1830
Воронеж, Російська імперія
Помер1 (14) листопада 1911 (81 рік)
Миколаїв, Російська імперія
ПохованняНекрополь Миколаєва
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, краєзнавець
Alma materМиколаївське кавалерійське училищеd
Мова творівукраїнська і російська
БатькоГе Микола Осиповичd
ДітиГе Григорій Григорович
Учасникпридушення Угорського повстання (1848—1849)
Нагороди
орден Святої Анни III ступеня

Григорій Миколайович Ге (псевдонім Григір Лядава; 28 лютого 1830, Воронеж — 14 листопада 1911, Миколаїв) — український культурний і громадський діяч, історик-краєзнавець, прозаїк, публіцист і драматург; брат художника-передвижника Миколи Ге і письменника Івана Ге.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 16 [28] лютого 1830(18300228)[1] у Воронежі (нині Росія). Гімназійну освіту здобув у Києві. 1854 р. закінчив школу гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських офіцерів у Санкт-Петербурзі. Походив із французького дворянського роду — прадід емігрував у Росію під час Великої французької революції. Мати рано померла. Батько, бажаючи дати дітям гарну освіту, переїхав у Київ. А згодом купив маєток у селі Попелюхи Могилівського повіту.[2]

Григорій навчався в Другій київській гімназії, закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів у Петербурзі. Зарахований корнетом елітного лейб-гвардії Гродненського гусарського полку.[2] Набутий під час військ. служби фаховий досвід виклав у посібнику «Выездка верховой лошади» (С.-Петербург, 1856)[3]. По смерті батька 1855 року вийшов у відставку і після селянської реформи 1861 р. став працювати мировим посередником у селах Поділля. Управляючи після смерті батька маєтком, ще задовго до селянської реформи 1861 року, звільнив від кріпацтва своїх селян.

У 1865 р., продавши маєток, переїхав до Херсона. Тут, працюючи чиновником в Акцизному управлінні, брав активну участь у культурному і громадському житті міста. У 1870-ті роки став ініціатором заснування і протягом 1871—1873 років обіймав посаду директора Першої громадської бібліотеки в Херсоні.

Був одружений з Марією Карєєвою, у шлюбі народилося 5 дітей. За деякими свідченнями, подружжя розлучилося і Марія з дітьми два роки мешкала в Парижі. А вже по її смерті діти повернулися до батька.[2]

Будинок у Миколаєві, де у 1879—1887 роках жив Ге (Наваринська, № 25).

У вересні 1879 р. переїхав до Миколаєва, де раніше неодноразово бував по службі.[2] І до останніх днів його діяльність пов'язана з цим містом. У 1881 році з його ініціативи організовано Миколаївську громадську бібліотеку.

Досить швидко став помітною постаттю в місті. Двічі обирався гласним міської думи (у 1880 та 1884 р.), відстоював інтереси жителів міста, через що став незручним для можновладців і набув недоброзичливців. Коли його кандидатура не пройшла на посаду секретаря міської думи, звернувся з відкритим листом до жителів міста і на знак протесту (що гласні більше переймаються власними інтересами, аніж проблемами Миколаєва) продав свій будинок і виїхав у Петербург. Там познайомився з набагато молодшою Ганною Іовною Алфьоровою, яка стала його другою дружиною і з якою прожили разом понад 20 років.[2]

Ситуація набула розголосу і на фоні наближення чергових виборів міська верхівка пішла на компроміс. Через рік, 7 вересня 1888 р., його обрали секретарем міської думи. Він повернувся до Миколаєва і обійняв посаду секретаря на 17 років (до 1906 р.).[2]

На сторінках місцевих газет виступав з оглядом художніх виставок, фейлетонами, театральними рецензіями, публічними статтями. В 1890 р. заснував і очолив артистичний гурток. Для гуртківців і широкого загалу читав лекції «Про драматичне мистецтво», згодом видав їх окремою книгою, в якій на основі закордонних і вітчизняних джерел розробив основи теорії сценічного реалізму.

Мешкав у будинку на вулиці Наваринській, № 25.

Помер 1 [14] листопада 1911 року у Миколаєві. Похований на старому міському некрополі. 1911 року на могилі встановлений надгробок (реконструйований у 1987 році) — пілон із лабрадориту на гранітному стилобаті[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Досліджував історію міста Миколаєва. Писав українською і російською мовами. Залишив помітний слід у розвитку драматургії, публіцистики. Для театральної трупи написав п'єси: «Ганнуся», «Кухня відьми», «Каникулы», «Свобода мистецтва», «Шквал». Автор роману «Софія Мілич», трактату «Про драматичне мистецтво» та інше. Його п'єса «Шквал» (1892) йшла на сценах Харкова, Миколаєва, Херсона. У 1890 році до 100-річчя від дня заснування Миколаєва вийшла його книга «Історичні нариси столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу».

Працював і як художник, написав багато акварелей. Його картина «Могила Миколи Миколайовича Ге і Ганни Петрівни Ге на хуторі Іванівському» зберігається в Меморіальному музеї Миколи Ге в селі Івангороді, що на Чернігівщині.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

В Миколаєві існує провулок Григорія Ге[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Капырина С. Родословие Николая Николаевича Ге. Новые материалы [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Третьяковская галерея. — № 3 (32). — 2011.
  2. ↑ а б в г д е УІНП. 1830 - народився Григорій Ге, державний та громадський діяч. УІНП (укр.). Процитовано 22 серпня 2024.
  3. ↑ ЕСУ.
  4. ↑ П. М. Калугин. Могила Ге Г. М. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 105. ISBN 978-966-8325-87-8 (рос.)
  5. ↑ Розпорядження голови — Миколаївська обласна державна адміністрація. www.mk.gov.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Усенко П.Г. Ґе Григорій Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Гаврилов, С. Первый историк / С. Гаврилов // Наш город. — 2006. — 23-29 авг. (№ 33). — С. 11.
  • Ге Григорій Миколайович, російський і український культурний і громадський діяч, письменник // Провідники духовності в Україні. — К., 2003. — С. 635—636.
  • Золотухин, В. Братья-художники / В. Золотухин // Вечерний Николаев. — 2004. — 19 февр.
  • Золотухин, А. Депутат городской думы / А. Золотухин // Вечерний Николаев. — 2003. — 17 апр.
  • Золотухин, А. Первый пушкинист Николаева / А. Золотухин // Пушкин и Николаевский край / А. Золотухин. — Николаев, 2001. — С. 98-99.
  • Золотухин, А. Увековечение памяти Г. Н. Ге / А. Золотухин // Николаевский Пушкинский клуб (1989—2007) / А. Золотухин. — Николаев, 2007. — С. 104—108.
  • Лифанов, В. Хроника одной жизни / В. Лифанов // Вечерний Николаев. — 1992. — 18 янв.
  • Мирошниченко, Е. Дом на Наваринской, 25 / Е. Мирошниченко // Литературный Николаев / Е. Мирошниченко. — Николаев, 2008. — С. 89-91.
  • Мирошниченко, Е. Его книга жизни / Е. Мирошниченко // Южная правда. — 1998. — 27 февр.
  • Усенко, П. Г. Ге Григорій Миколайович / П. Г. Усенко // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2007. — Т. 7. — С. 28.
  • Ткаченко, А. Ге Григорий Николаевич / А. Ткаченко // Российские деятели украинского происхождения: энцикл. справочник / А. Ткаченко. — К., 2005. — С. 240.
  • Топоров А. М. Літописець міста Миколаєва /А. Топоров // Південна правда. — 1961. — 2 грудня.
  • Топоров А. М. Первый летописец Николаева /А. Топоров // Южная правда. — 1972. — 5 апреля.
  • Шкварець, В. П. Ге Григорій Миколайович / В. П. Шкварець // Миколаївці: визначні історики і краєзнавці минулого / В. П. Шкварець. — Миколаїв, 2004. — С. 24-25.
  • Щукин, В. В. Григорий Николаевич Ге. — Николаев: изд-во Ирины Гудым, 2009. — 31 с.
  • Ге Григорій Миколайович // Шевченко і Херсонщина. Історія, люди, долі… / М. М. Каляка. — Херсон: ВетаПоліпринт, 1997. — C. 11.
  • Ге Григорій Миколайович // Українська літературна енциклопедія: в 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) [та ін.]. Т. 1. — К., 1988. — С. 401.
  • Григорій Миколайович Ге // Мистецтво України: біогр. довід. / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Укр. енцикл., 1997. — С. 145.
  • Каляка, М. М. Ге Григорій Миколайович // Літературна лоція Херсонщини (ХІІ початок — XXI ст.): довід. / М. Каляка; ред. ВікКошовий. — Херсон: Просвіта, 2009. С.
  • Ге Григорій Миколайович // Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2000 рік: бібліогр. покажч. / ХОУНБ ім. Олеся Гончара; уклад. Г. П. Мокрицька; ред. Л. І. Зелена. Херсон, 1999. — С.1920.
  • 1830 — народився Григорій Ге, державний та громадський діяч — Український інститут національної пам'яті.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ге_Григорій_Миколайович&oldid=43331425