Гнильче (Підгаєцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гнильче
Podhajce i Zawalow.GIF
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підгаєцький
Рада/громада Гнильченська сільська рада
Код КОАТУУ 6124881401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1395
Населення 593
Площа 27,231 км²
Густота населення 21.78 осіб/км²
Поштовий індекс 48034
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. / 49.19222; 24.92778Координати: 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. / 49.19222; 24.92778
Середня висота
над рівнем моря
384 м
Відстань до
районного центру
21 км
Місцева влада
Адреса ради 48034, с.Гнильче
Карта
Гнильче. Карта розташування: Україна
Гнильче
Гнильче
Гнильче. Карта розташування: Тернопільська область
Гнильче
Гнильче
Гнильче, Завалів та Підгайці[1]

Гни́льче — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване у західній частитні району поблизу межі з Івано-Франківською областю. До 1990 року належало до Бережанського району.

Поштове відділення — Гнильченське. Центр Гнильченської сільради, якій підпорядковані села Пановичі та Червень. Населення — 593 особи (2001).

Назва[ред.ред. код]

Назва походить, ймовірно, від болотистої (гнилої) місцевості, на якій колись було розміщене село. Згодом Гнильче пересунулося на родючіші і не болотисті землі. На території Гнильча і села Червень знаходиться урочище В'їзда, які, за легендою були в'їздом до Галицько-Волинського князівства.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1395. Згадується в записах галицького суду 4 березня 1437 року[2].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[3].

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

У червні 1915 року в селі побував престолонаслідник ерцгерцог Карл Габсбург на перегляді сотні УСС під командою Романа Дудинського.

До 45-річчя від часу спалення села облаштовано криницю «Джерело пам'яті» (1989).

Село почали заселяти знову в середині 1945.

Зараз (2009 рік) Гнильче перебуває на межі занепаду через незначну кількість молодого населення, а також відсутність місць роботи!!!

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1950; мурована).

Пам'ятники[ред.ред. код]

Споруджено пам'ятники:

  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967)
  • Борцям за волю України (1996)
  • Почато будування пам'ятника до дня 65-річчя спалення села поляками (2009).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • актор, співак І. Григорович,
  • професор Київського університету Я. Калакура.
  • польський письменник Станіслав Сроковський[4]
  • Микола Плекан, соліст Національної капели бандуристів України  ім. П.Майбороди. Разом з колективом капели і Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» гастролював з концертами в країнах Європи, гордо виконуючи твори українського кобзарського мистецтва на торбані, єдиному в Україні інструменті.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Австругорські мапи 1:200 з року 1910
  2. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 20. — № 165.
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170.
  4. Adamski A. Stanisław Srokowski // Encyklopedia Solidarności. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]