Координати: 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. / 49.19222; 24.92778
Очікує на перевірку

Гнильче (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гнильче (Підгаєцький район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гнильче
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Підгаєцька міська громада
Код КАТОТТГ UA61040370090059956
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1395
Населення 593
Площа 27,231 км²
Густота населення 21.78 осіб/км²
Поштовий індекс 48034
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. / 49.19222; 24.92778
Середня висота
над рівнем моря 		384 м
Відстань до
районного центру 		21 км
Місцева влада
Адреса ради 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39
Карта
Гнильче. Карта розташування: Україна
Гнильче
Гнильче
Гнильче. Карта розташування: Тернопільська область
Гнильче
Гнильче
Мапа
Мапа

CMNS: Гнильче у Вікісховищі

Гнильче, Завалів та Підгайці[1]

Гни́льче — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване у південній частині району поблизу межі з Івано-Франківською областю. До 1990 року належало до Бережанського району.

Поштове відділення — Гнильченське. Адміністративний центр колишньої Гнильченської сільради, якій були підпорядковані села Пановичі та Червень.

Населення — 593 особи (2001).

Назва

[ред. | ред. код]

Назва походить, ймовірно, від болотистої (гнилої) місцевості, на якій колись було розміщене село. Згодом Гнильче пересунулося на родючіші і не болотисті землі. На території Гнильча і села Червень знаходиться урочище В'їзда, які, за легендою були в'їздом до Галицько-Волинського князівства.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1395. Згадується в записах галицького суду 4 березня 1437 року[2].

У 1438 році Гнильче перебувало у власності Івана Завиші, старшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас[3].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[4].

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

У червні 1915 року в селі побував престолонаслідник ерцгерцог Карл Габсбург на перегляді сотні УСС під командою Романа Дудинського.

В ніч з 18 на 19 серпня 1944 року на релігійне свято СПАС на мирне населення села, більшість з яких були українців - напала банда-угрупування "ястребки" з території с. Пановичі де більшість населення були поляки за національністю і лишень дві, три хати українці. Дане угрупування було створено і підтримане членами НКВД в м. Підгайці. Також до цього угрупування ввішли військові Армії Крайової, радянські підпільники та члени НКВД. Приводом стала подія - зникнення та вбивство зв'язкового ОУН-УПА. Причинами цієї різні та різні в с. Пановичі: план НКВД по витісненню поляків, які проживали в Підгаєччини до Польщі; меркантильність членів угрупування "ястребків". Підгаєцьке НКВД дало 2 (дві) години "ястребками" для вчинення даного злочину. Після двох годин, з'явилося керівництво "визволителів" у с. Гнильче зафіксувати факт "злочину" військовими ОУН-УПА без слідства. Загинуло 22 українці, помешкання багатьох були пограбовані і спалені. У даному злочині НКВД поширило диверсійну версію - помста ОУН-УПА, а саме сотню "Бистрого" і сотню "Орла" у співпраці мешканців села з НКВД та вбивства ними зв'язкового ОУН-УПА.

Село почали заселяти знову в середині 1945 р.

У 1989 році була облаштована "Криниця пам'яті" в пам'ять до 45-річчя загиблих українців.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 593 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Є церква святого архістратига Михаїла (1950; мурована).

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятники:

  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967)
  • Борцям за волю України (1996)
  • Почато будування пам'ятника до дня 65-річчя спалення села поляками (2009).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Григорович Іван (1876—1937) — актор, співак;
  • Сроковський Станіслав[8]- польський письменник, громадський діяч
  • Микола Плекан, соліст Національної капели бандуристів України  ім. П.Майбороди. Разом з колективом капели і Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» гастролював з концертами в країнах Європи, гордо виконуючи твори українського кобзарського мистецтва на торбані, єдиному в Україні інструменті.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Церква Святого Архістратига Михаїла
    Церква Святого Архістратига Михаїла
  • Костел 19ст.
    Костел 19ст.
  • Школа
    Школа
  • Символічна могила Борцям за волю України.
    Символічна могила Борцям за волю України.
  • Автобусна зупинка
    Автобусна зупинка

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Австругорські мапи 1:200 з року 1910. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 12 листопада 2009.
  2. ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 20. — № 165.
  3. ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
  4. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170.
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Adamski A. Stanisław Srokowski [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Encyklopedia Solidarności. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • https://www.youtube.com/watch?v=S3hm81fLeZw&t - Походження назви села. Авторка - польська професорка, яка нещодавно знайшла документи своїх бабусь і дідусів і таким чином знайшла своє коріння.
  • https://www.youtube.com/watch?v=NpSRNMhA6bo&t=8s - Про королеву гектарів Підгаєцької землі - картоплю. Про скарби з городу, які потрапили до Львівського музею.....
  • https://www.youtube.com/watch?v=BozvM8Aia94 - Як рідні оповідачки знайшли скарб в себе на городі обробляючи картоплю з сусідками (правдива історія).
  • https://www.youtube.com/watch?v=QrWPtIj_SoI - Сватання в Гнильче. Як то було тоді. Яке придане давали молодятам.
  • https://www.youtube.com/watch?v=u3WnegrsgdQ - Архітектура та побудова житла в с. Гнильче др 2 Світової війни.
У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гнильче_(Тернопільський_район)&oldid=43752183