Говорухін Сергій Станіславович
| Говорухін Сергій Станіславович | |
|---|---|
| Сергей Станиславович Говорухин | |
|
| |
| Дата народження | 1 вересня 1961 |
| Місце народження | Харків, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 27 жовтня 2011 (50 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1988) |
| Професія | кінорежисер, письменник, сценарист |
| Кар'єра | 1988 — 2011 |
| Членство | Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd |
| Нагороди |
          |
| IMDb | ID 3351155 |
Сергій Станіславович Говорухін (нар. 1 вересня 1961, Харків, Українська РСР, СРСР — пом. 27 жовтня 2011, Москва, Росія) — російський кінорежисер, сценарист, продюсер і письменник.
Біографія[ред. | ред. код]
Сергій Говорухін народився 1 вересня 1961 року в Харкові, в сім'ї режисера Станіслава Сергійовича Говорухіна і актриси Юнони Іллівни Карєвої[1][2]. Дитинство і юність провів у м. Казань. В 1988 році закінчив сценарний факультет ВДІКу. Працював зварювальником, монтажником, будівельником на Крайній Півночі, виконроб.
З 1994 по 2005 рік як військовий кореспондент брав участь у бойових діях на території Таджикистану, Чечні, Афганістану та Югославії. Брав участь у 20 бойових і трьох спеціальних операціях. Удостоєний кількох бойових нагород. У 2000 році в парі з військовим кореспондентом Євгеном Кириченком недовгий час вів ток-шоу «Забутий полк» на телеканалі НТВ[3].
У 1994 році приступив до зйомок фільму про сучасні війни в Росії. У лютому 1995 року у Грозному при поверненні зі зйомок був обстріляний чеченськими бойовиками і отримав вогнепальне поранення, що призвело до ампутації ноги[4].
Дебютував художньо-публіцистичним фільмом «Прокляті і забуті» у співавторстві з Інною Ванеевою.
У 1996 році створив регіональну громадську організацію ветеранів-інвалідів міжрегіональних конфліктів у Таджикистані та Чечні. Обіймав посаду голови фонду ветеранів та інвалідів збройних конфліктів «Рокада».
Член Спілки письменників і Спілки кінематографістів Росії. Керівник Кінокомпанії «Післямова». Входив до складу Ради при Президентові щодо сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства та прав людини.
Автор збірок прози «Каламутний материк», «Ніхто, крім нас…», «Зі мною і без мене», "Прозорі ліси під Люксембургом", низки публікацій у центральній пресі та журналах.
Смерть[ред. | ред. код]
Помер на 51-му році життя 27 жовтня 2011 року. Причиною смерті став інсульт, після якого Говорухін кілька днів перебував у комі[2]. Похований 29 жовтня на Троєкуровському кладовищі в Москві.
Сім'я[ред. | ред. код]
Батьки:
- Батько — Станіслав Сергійович Говорухін (1936—2018), кінорежисер, сценарист, актор.
- Мати — Юнона Іллівна Карева (уроджена Фрейдман, 1933—2013[5]), актриса і педагог.
Дружини:
Варвара (нар. 2010), позашлюбна дочка.[7]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисерські роботи[ред. | ред. код]
Сценарні роботи[ред. | ред. код]
Продюсерські роботи[ред. | ред. код]
Книга[ред. | ред. код]
- Ніхто, крім нас… — М.: Молода гвардія, 2004 ISBN 5-235-02670-6
- Зі мною і без мене. — Київ: Наірі, 2008 ISBN 978-966-8838-22-4
- Прозорі ліси під Люксембургом. — М.: АСТ, 2010 ISBN 978-5-17-064823-8
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
Державні нагороди:
- Орден Мужності (1995)
- Медаль «За відвагу» (1998)[12]
- Подяка Президента Російської Федерації (30 Квітня 2008 року) — за великий внесок у розвиток інститутів громадянського суспільства та забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина[13]
Премія:
- Премія міста Москви в галузі літератури і мистецтва за фільм «Твір на тему, що минає»
- За фільм «Прокляті і забуті»:
- 1998 — Гран-прі IX Відкритого фестивалю неігрового кіно «Росія» (Єкатеринбург)
- 1999 — За кращий неігровий фільм — премія «Ніка»
- 2005 — премія «Золотий кадр» (Міжнародний фестиваль «Кінолітопис»
- За фільм «Ніхто, крім нас…»:
- Фестиваль російського кіно «Вікно в Європу» — два призи «Срібна тура»
- Приз Гільдії кінорежисерів Росії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в ГОВОРУХИН Станислав Сергеевич [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.] — Диктат. Ру
- ↑ а б Умер режиссёр Сергей Говорухин. www.interfax.ru. 27 октября 2011 года 10:43. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 27 жовтня 2011.
- ↑ Новости телевидения. Телеобъектив. 15 червня 2000. Архів оригіналу за 15 червня 2000. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Сергей Говорухин. Сто сорок лет одиночества [Архівовано 3 листопада 2003 у Wayback Machine.] // «Знамя» № 5, 2003
- ↑ Юнона и театр — Выпуск № 5 (013) 2010 г. — Журнал «Наш дом Татарстан». Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 25 липня 2021.
- ↑ а б в г Другой Говорухин [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]: [Интервью с Сергеем Говорухиным] // СПИД-инфо. — 2007.
- ↑ а б в г Розанова Лия. У сына Станислава Говорухина перед смертью родилась внебрачная дочь [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Собеседник, 14 ноября 2012
- ↑ Сны Ахиллеса, 2005 — Документальное кино [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Первый канал
- ↑ «Земля людей» [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.] на megacritic.ru
- ↑ «Земля людей» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] на РусКино
- ↑ «Земля людей» [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.] у «Магія кіно» (РТР, 2010), відео, з 21 хв.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации № 1251 от 14 октября 1998[недоступне посилання]
- ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 30 апреля 2008 № 234-рп «О поощрении членов Совета при Президенте Российской Федерации по содействию развитию институтов гражданского общества и правам человека». Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 25 липня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт пам'яті Сергія Станіславовича Говорухіна. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Книга, за якою Сергій Говорухін, планував зняти фільм, але не встиг.
- Сергій Говорухін на Профісінема. [Архівовано 26 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Сергій Говорухін в енциклопедії вітчизняного кіно.
- СВОЯ ВЕРТИКАЛЬ СЕРГІЯ ГОВОРУХІНА. — Газета «Новий тиждень», випуск від 29 листопада 2013 р. [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Стаття « нормальний режисер не може їздити на Bently»
- Останнє інтерв'ю Сергія Говорухіна [Архівовано 26 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Андрей Ведяев (24 травня 2019). Вертикаль мужества (рос.). Завтра. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 31 липня 2020.
|
- Народились 1 вересня
- Народились 1961
- Уродженці Харкова
- Померли 27 жовтня
- Померли 2011
- Померли в Москві
- Поховані на Троєкурівському цвинтарі
- Випускники ВДІК
- Кавалери ордена Мужності
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
- Нагороджені медаллю «200 років Міністерству оборони»
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені медаллю «За військову доблесть» (МВС РФ)
- Нагороджені медаллю «За участь у контртерористичній операції» (ФСБ)
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану»
- Телеведучі НТВ
- Померли від інсульту
- Російські сценаристи
- Російські кінорежисери