Губертус-Марія Ріттер фон Гайґль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губертус-Марія Ріттер фон Гайґль
Hubertus-Maria Ritter von Heigl
Народився 10 листопада 1897(1897-11-10)
Зігенбург, Кельгайм, Нижня Баварія, Баварія, Німецька імперія
Помер 24 січня 1985(1985-01-24) (87 років)
Мюнхен, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна
Військове звання generalmajor[d]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста

Губертус-Марія Ріттер фон Гайґль (нім. Hubertus-Maria Ritter von Heigl; 10 листопада 1897, Зігенбург - 21 січня 1985, Мюнхен) - німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і генерал інженерних військ. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ім'я при народженні - Губертус-Марія Гайґль.

Біографія[ред. | ред. код]

Будинок, в якому народився Гайґль (Зігенбург, Марієнплац 9)

Син головного інспектора уріплень Адальберта Гайґля та Вільгельміни Ланґ.

Гайґль вступив 12 липня 1915 року в якості фанен-юнкера в 4-й піхотний полк «Король Вільгельм Вюртемберзький» Баварської армії і завершив з 1 вересня по 6 листопада 1915 року підготовку офіцера в школі військ в Деберіці. Після цього командування направило його для подальшої підготовки у військову школу в Графенв'ю. Після повернення в свій полк 1 березня 1916 року брав участь у боях на Західному фронті. 17 січня 1917 року призначений заступником командира роти. В результаті Гайґль завершив навчальний курс командира роти, потім навчальний курс мінометника і курс в штормовому батальйоні 12-го армійського корпусу. Потім зі своїм полком потрапив на Східний фронт. Під час битв в Якобштадті йому вдалося з 4-й ротою захопити 400 полонених і 4 кулемети.За це 21 вересня 1917 року Гайґль був нагороджений королем Людвігом III Лицарським Хрестом Військового ордена Максиміліана Йозефа. Разом із орденом він отримав лицарський титул і право називатись Ріттер фон Гайґль. 15 жовтня 1917 року став квартирмейстером полку. Полк перевели на Західний фронт в кінці грудня 1917 року. Гайґль був призначений заступником полкового ад'ютанта 8 червня і ад'ютантом 1-го батальйону 19 серпня 1918 року.

Після війни Гайґль був прийнятий в Рейхсвер і в той же час закінчив юридичний факультет Вюрцбурзького університету. У Рейхсвері він був вперше став командиром взводу в 8-й роті 21-го піхотного полку. 1 жовтня 1924 року був призначений ад'ютантом навчального батальйону. З 7 квітня по 20 серпня 1926 року разом із своєю ротою проходив навчання у військовій школі в Дрездені. Він зайняв 15 січня 1928 року в якості глави 4-й компанії. З 1 січня 1929 року по 30 квітня Гайґль був учителем і наглядачем у Школі піонерів в Мюнхені. 1 травня 1933 він був переведений в штаб 5-го інженерного батальйону в Ульм. Гайґль був командиром роти в різних інженерних батальйонах у Мюнхені та Інгольштадті до призначення 1 липня 1937 року викладачем військової школи в Дрездені. 12 жовтня 1937 року призначений викладачем військової академії в Берліні.

26 серпня 1939 року Гайґля вперше відправили у резерв, перш ніж 1 жовтня 1939 року він був призначений командиром 70-го інженерного батальйону. З цим підрозділом він брав участь в Польській, Французькій і Східній кампанії. 15 квітня 1942 року призначений в штаб командира інженерних частин 11-ї армії. З 1 квітня 1943 до 19 січня 1944 року перебував у резерві.

20 січня 1944 Гайґль був призначений командиром інженерних частин групи армій «Центр», з 25 січня 1945 року в групі армій «Північ». 14 квітня востаннє відправлений у резерв, 17 квітня 1945 року переведений в групу армій «H». Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року Гайґль потрапив у британський полон, з якого був звільнений 25 липня 1947 року.

Гайґль помер 24 січня 1985 року. Віу був останнім лицарем Військового ордена Максиміліана Йозефа.

Звання[1][ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[1][ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Heigl, Ritter von, Hubertus-Maria - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-10-08. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Kriegstaten und Ehrenbuch 1914-1918. Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens. München 1966.
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921-1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack-Hitzfeld. Biblio Verlag. Osnabrück 1999. ISBN 3-7648-2538-3.
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 374.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1930. S. 159.