Гудзій Микола Каленикович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
GudziyMK18871965.JPG
Гудзій Микола Каленикович
Народився 21 квітня (3 травня) 1887(1887-05-03)
Могилів-Подільський, Вінницька область, Україна
Помер 29 жовтня 1965(1965-10-29) (78 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
СРСР і Російська імперія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь наукових інтересів літературознавство
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Вчене звання академік АН УРСР
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Науковий керівник Перетц Володимир Миколайович
Відомі учні Матусовський Михайло Львович
Член Національна академія наук України

Гудзі́й, Мико́ла Кале́никович (*21 квітня (3 травня) 1887(18870503)  — 29 жовтня 1965)  — український та російський учений, літературознавець, академік АН УРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в м. Могилеві-Подільському (Вінницька область). В 1911 р. закінчив слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Ще будучи студентом друкує свою першу наукову статтю «Прения живота и смерти» и новый украинский его список" (1910 р.). По закінченні навчання Гудзій залишається працювати в Київському університеті.

З 1918 р. працює викладачем в Таврійському університеті (м. Сімферополь). З 1922 р. — професор Московського університету. Протягом 19381947 рр. очолює відділ давньої російської літератури і літератури XVIII ст. в Інституті світової літератури ім. М. О. Горького АН СРСР. У 19571963 рр. завідує відділом давньої української літератури Інституту літератури АН УРСР.

Помер М. К. Гудзій 29 жовтня 1965 р.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У своїх наукових дослідженнях Гудзій основну увагу приділяв вивченню давньої літератури з часів Київської Русі до XVIII ст. Гудзієм було складено хрестоматію давньоруської літератури (1935)[2] та підручник «Курс давньоруської літератури» (1938). Серед наукових інтересів Гудзія особливе місце займало «Слово о полку Ігоревім». Гудзій є автором цілого ряду праць присвячених різним аспектам дослідження цієї літературної пам'ятки. В 1938 р. він виступив ініціатором святкування 750-річчя написання твору.

Важливою працею Гудзія є «Литература Киевской Руси и украинско-русское единение XVII–XVIII вв.», де було чітко виділено значення давньої київської літературної спадщини в контексті літературної традиції слов'янських народів. Зусиллями Гудзія було складено збірку «Українські інтермедії XVII–XVIII ст.», яка стала першим науковим виданням творів цього оригінального жанру української літератури.

Глибоким та неординарним є дослідження Гудзієм «Енеїди» Котляревського. У своїх наукових працях Гудзій особливу увагу приділяє проблемі співвідношення традиції та новаторства, їх взаємодії та синтезу. Гудзій був одним із редакторів 90-томного видання творів Л. Толстого (текстологічно опрацював 10 томів), головою редколегії зібрання Т. Шевченка, В. Стефаника.

Науковий доробок Гудзія став важливою віхою в історії дослідження літературної спадщини Київської Русі та давньої української літератури.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]