Гудзій Микола Каленикович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудзій Микола Каленикович
GudziyMK18871965.JPG
Народився 3 травня 1887(1887-05-03)[1]
Могилів-Подільський, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія[2]
Помер 29 жовтня 1965(1965-10-29)[2] (78 років)
Москва, СРСР[2]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Відомий завдяки літературознавство
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Науковий керівник Перетц Володимир Миколайович
Відомі учні Матусовський Михайло Львович
Володіє мовами російська
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Членство НАН України
Нагороди
орден Леніна
Звання академік АН УРСР

Гудзі́й, Мико́ла Кале́никович (*21 квітня (3 травня) 1887(18870503)  — 29 жовтня 1965)  — український та російський учений, літературознавець, академік АН УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в м. Могилеві-Подільському (Вінницька область). В 1911 р. закінчив слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Ще будучи студентом друкує свою першу наукову статтю «Прения живота и смерти» и новый украинский его список" (1910 р.). По закінченні навчання Гудзій залишається працювати в Київському університеті.

З 1918 р. працює викладачем в Таврійському університеті (м. Сімферополь). З 1922 р. — професор Московського університету. Протягом 19381947 рр. очолює відділ давньої російської літератури і літератури XVIII ст. в Інституті світової літератури ім. М. О. Горького АН СРСР. У 19571963 рр. завідує відділом давньої української літератури Інституту літератури АН УРСР.

Помер М. К. Гудзій 29 жовтня 1965 р.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У своїх наукових дослідженнях Гудзій основну увагу приділяв вивченню давньої літератури з часів Київської Русі до XVIII ст. Гудзієм було складено хрестоматію давньоруської літератури (1935)[3] та підручник «Курс давньоруської літератури» (1938). Серед наукових інтересів Гудзія особливе місце займало «Слово о полку Ігоревім». Гудзій є автором цілого ряду праць присвячених різним аспектам дослідження цієї літературної пам'ятки. В 1938 р. він виступив ініціатором святкування 750-річчя написання твору.

Важливою працею Гудзія є «Литература Киевской Руси и украинско-русское единение XVII–XVIII вв.», де було чітко виділено значення давньої київської літературної спадщини в контексті літературної традиції слов'янських народів. Зусиллями Гудзія було складено збірку «Українські інтермедії XVII–XVIII ст.», яка стала першим науковим виданням творів цього оригінального жанру української літератури.

Глибоким та неординарним є дослідження Гудзієм «Енеїди» Котляревського. У своїх наукових працях Гудзій особливу увагу приділяє проблемі співвідношення традиції та новаторства, їх взаємодії та синтезу. Гудзій був одним із редакторів 90-томного видання творів Л. Толстого (текстологічно опрацював 10 томів), головою редколегії зібрання Т. Шевченка, В. Стефаника.

Науковий доробок Гудзія став важливою віхою в історії дослідження літературної спадщини Київської Русі та давньої української літератури.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]