Ярославичі (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ярославичі
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Зборівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61040170520026325
Основні дані
Засноване 1442
Населення 246
Територія 1.380 км²
Густота населення 178.26 осіб/км²
Поштовий індекс 47223
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667Координати: 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Млинівці
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24
Карта
Ярославичі. Карта розташування: Україна
Ярославичі
Ярославичі
Ярославичі. Карта розташування: Тернопільська область
Ярославичі
Ярославичі
Мапа
Мапа

Яросла́вичі (Jarosłavyči) — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2016 - адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Монилівка. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади.[1]

Населення — 244 особи (2007). Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збір мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян.[2] 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна ІІІ.

1766 року село мало церкву збудовану з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. В 1880 році було проведено перепис села, тут мешкав 651 житель у громаді і 59 — у панському дворі. 1866 року була заснована статутова школа яку відвідували 59 дітей. Викладова мова була українська а першим вчителем — поляк на прізвище Маліч.

У 1893 році Ярославичах спалахнула епідемія холери, забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. 1909 року місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків 16 римо-католиків і 35 юдеїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. В школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).[3] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.[4]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

Після ліквідації Зборівського району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[5].

Релігія[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Володимир Рак — банкір який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. 1944 року пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
  • Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
  • Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
  • Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
  • Михайло Миколайович Версюк — священик, проживає в Зборові.
  • Омелян Михайлович Драпінський — священик проживає в Тернополі.
  • Володимир Семенович Копець  — письменник («Моя пісня — молитва»).
  • Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КГБ. Автор численних літературних та педагогічних статей кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». Біль пам'яті — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  2. Підтвердна грамота львівських земських суддів рішення королівського суду про заборону Свинці Іванові збирати мито в селах Жабинь та Ярославичі. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 15 квітня 2011. 
  4. Р. Матейко. Акт відновлення Української Держави // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 31–32
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела[ред. | ред. код]