Ярославичі (Зборівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ярославичі
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський
Рада/громада Ярославицька сільська рада
Код КОАТУУ 6122689701
Основні дані
Засноване 1442
Населення 246
Територія 1.380 км²
Густота населення 178.26 осіб/км²
Поштовий індекс 47223
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667Координати: 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Млинівці
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47223, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Ярославичі, вул. Центральна
Карта
Ярославичі. Карта розташування: Україна
Ярославичі
Ярославичі
Ярославичі. Карта розташування: Тернопільська область
Ярославичі
Ярославичі

Яросла́вичі (Jarosłavyči) — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Монилівка.

Населення — 244 особи (2007). Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документи 1469 року вказують на збирання мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян. 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна ІІІ.

1766 року село мало церкву збудовано з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. В 1880 році було проведено перепис села, тут мешкав 651 житель у громаді і 59 — у панському дворі. 1866 року була заснована статутова школа яку відвідували 59 дітей. Викладова мова була українська а першим вчителем — поляк на прізвище Маліч.

У 1893 році Ярославичах спалахнула епідемія холери, забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. 1909 року місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків 16 римо-католиків і 35 євреїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. В школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).[1] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.[2]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій свтовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощені зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Володимир Рак — банкір який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. 1944 року пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
  • Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
  • Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
  • Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
  • Михайло Миколайович Версюк — священик, проживає в Зборові.
  • Омелян Михайлович Драпінський — священик проживає в Тернополі.
  • Володимир Семенович Копець  — письменик («Моя пісня — молитва»).
  • Костюк Богдан Іванович — письменик, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КГБ. Автор числених літературних та педадогічних статей кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районих обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». Біль пам'яті — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://warandgame.com/2009/07/12/battle-of-jaroslawice-1914/
  2. Р. Матейко. Акт відновлення Української Держави // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 31–32

Джерела[ред.ред. код]