Скала-Подільська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Скала-Подільська
Skala podilska gerb.png Skala podilska prapor.png
Герб Скали-Подільської Прапор Скали-Подільської
Скала-Подільська
Скала-Подільська на мапі Борщівського району
Скала-Подільська на мапі Борщівського району
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський район
Рада Скала-Подільська селищна рада
Код КОАТУУ: 6120855700
Основні дані
Засноване відома з 13 століття
Магдебурзьке право 1443
Статус від 1956 року
Площа 1,52 км²
Населення 4255 (01.01.2012)[1]
Густота 2786 осіб/км²
Поштовий індекс 48720
Телефонний код +380 3541
Географічні координати 48°51′09″ пн. ш. 26°11′40″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 26.19444° сх. д. / 48.85250; 26.19444Координати: 48°51′09″ пн. ш. 26°11′40″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 26.19444° сх. д. / 48.85250; 26.19444
Водойма р. Збруч
Відстань
Найближча залізнична станція: Скала-Подільська
До райцентру:
 - автошляхами: 14,1 км
До обл. центру:
 - залізницею: 127 км
 - автошляхами: 120 км
Селищна влада
Адреса смт Скала-Подільська, Борщівський р-н, Тернопільська обл., 48720
Голова селищної ради Віктор Павлович Мирончук
Веб-сторінка http://skala-podilska.at.ua/
Карта
Скала-Подільська is located in Україна
Скала-Подільська
Скала-Подільська
Скала-Подільська is located in Тернопільська область
Скала-Подільська
Скала-Подільська

Commons-logo.svg Скала-Подільська у Вікісховищі

Скала́-Поді́льська (до 1939 — Скала-над-Збручем) — селище міського типу Борщівського району Тернопільської області України (на західному Поділлі). Розташоване на правому березі річки Збруч, за 12 км від районного центру, є залізнична станція.

Від вересня 2015 року — центр Скала-Подільської селищної громади.

Населення — 4234 осіб (2011).

Географія та геологія[ред.ред. код]

Містечко розташоване за 358 км від Києва, за 89 км - від обласного центру та за 12 км від районного центру.

Назва містечка відбиває особливості рельєфу та геологічної структури місцевості. Тутешні надзбручанські гори зі скелястими урвищами були серйозною перепоною для ворогів. На відміну від навколишньої місцевості, де відкладення вапняку належать до Товтрового кряжу (колись бар'єрного рифу давнього Сарматського моря, що належить до неогенового періоду кайнозою), у самій Скалі вони є спадщиною силуру. Відслонення силурійського періоду біля Скала-Подільського замку від 1996 року охороняються державою як пам'ятка геології місцевого значення [2].

Історія[ред.ред. код]

Успенський костел, травень 2010

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Поблизу Скали-Подільської виявлено археологічні пам'ятки голіградської групи фракійського гальштату.

Як засвідчили дослідження, проведені у 1920-х роках польськими археологами на території замку, слов'яни селилися тут принаймні від VІІІ століття. Було розкопано великий культовий майданчик з жертовником. На думку вчених, святилище діяло у VІІІ-ІХ ст. Чималий шар попелу від жертовних вогнищ і чисельні залишки вотивних предметів свідчать, що це був важливий сакральний центр [2].

Початки міста, феодальна доба[ред.ред. код]

Австрійський і австро-угорський періоди[ред.ред. код]

На час передачі Тернопільського округу росіянам (1809) власником Скали був граф Станіслав Коссаковський. Коли ж Тернопілля повернулося до складу Австрії (літо 1815 року), власник містечка змінився. Ним став шляхтич Войцєх Ґолуховський (1772-1840), який успадкував майже всі маєтності Коссаковського. Новий господар не відновлював стару занепалу резиденцію, яка була на території замку, а збудував нову на протилежній, південній околиці міста. Біля неї він наказав завести парк, який існує досі на площі майже 26 га й налічує понад сотню видів дерев і чагарників, займаючи площу майже в 26 га.

Наступним її власниками були Аґенор Ромуальд Ґолуховський (1812-1875), тричі цісарський намісник Галичини (1849–1859, 1866–1868, 1871–1875; у Скалі колись навіть стояв йому пам'ятник) і його син Аґенор Адам Ґолуховський (1849-1921), міністр закордонних справ Австро-Угорщини. Ґолуховські володіли Скалою над Збручем до вересня 1939 року [2].

1885 року толокою було збудовано приміщення «Народного Дому».

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші українські товариства, кооператив.

Період ЗУНРу[ред.ред. код]

1 листопада 1918 року у Львові було здійснено військовий переворот, внаслідок чого в Галичині (у Скалі, зокрема) була встановлена українська влада. Почалася українсько-польська війна. В липні 1919 року в будинку графа Голуховського містився штаб ІІ корпусу УГА, начальником штабу був Сень Горук. В приміщенні школи розміщувався лазарет, в приміщенні гміни - харчова управа, управа бойового забезпечення, та інші військові управи [4] В УГА брало участь 23 рядових та підстаршин зі Скали [5].

14 липня 1919 року з балкону двоповерхового будинку на вулиці 17 Вересня перед галицьким військом виступав Симон Петлюра.

17 липня 1919 року війська ІІ корпусу Української Галицької Армії перейшли Збруч на допомогу УНР в боротьбі з більшовиками [4].

Період Другої Речі Посполитої[ред.ред. код]

20 вересня 1920 року Скала була окупована Польщею. Почався 19-річний період польської окупації (підтвердженої 14 березня 1923 року рішенням Рада Послів Антанти).

1921 рік - в Польщі проведено загальний перепис населення. Згідно перепису в Скалі проживало 4010 осіб. Цього ж року єврейська громада побудувала "Бет-Ам (народний дім)" [4].

Розкішна резиденція Ґолуховських сильно постраждала за Першої світової війни і не була відновлена до самої Другої світової (у радянські часи її розібрали на будматеріали). Від комплексу резиденції до нашого часу дійшла лишень офіціна (флігель) із гостроверхою вежею та в’їзна брама зі сторожкою. Про родину Ґолуховських нагадують також руїни родинної каплички-гробівця Ґолуховських на старому цвинтарі [2].

Радянський період[ред.ред. код]

17 вересня 1939 року радянські війська перейшли Збруч, вступили в збройну сутичку з польськими прикордонниками та зайняли Скалу.

17 вересня 1939 року була неділя. Я саме в середу чи четвер приїхала зі Львова від сестри Олі. Добираючись додому, я бачила знищену бомбардувальниками Німеччини дорогу з Тернополя до Скали. У Львові всі чекали, що зайдуть німці, а насправді наш край був відданий Сталіну за таємною домовленістю з Гітлером. Звичайно, ми тоді, в 39-му, лише здогадувалися про це, а повна правда відкрилися вже за незалежної України. Декілька днів на Волохах стояв туман, гуркіт, мій тато все дивувався, що там робиться у совітів. 17 вересня все прояснилося: вдосвіта з’явилися перші військові з тієї сторони. Переходили москалі Збруч і на Старій Скалі, і на греблі млина. Навпроти Курилів, де зараз міст на Кам’янець, вони зробили понтонну переправу й саме там проїжджали машини і вся техніка. Йшли вони неохайні, погано одягнені, одним словом: Азія, “червона чума”, котра залізла сюди і ми не можемо її понині збутися. От тоді-то ми вперше познайомилися зі словами: нет, да, часы.[6]

17 січня 1940 року указом Верховної Ради УРСР Скала перейменована на Скала-Подільську з віднесенням до розряду селищ міського типу і утворено Скала-Подільський район, який проіснував до 1959 року.

14 липня 1941 — 6 квітня 1944 — під нацистською окупацією, під час якої німецькі війська на околицях Скали-Подільської розстріляли 2350 осіб — жителів селища і навколишніх сіл. Також було вбито понад 1,5 тис. євреїв — мешканців селища.

1944 р. створено колгосп, 1950 – плодоягідний радгосп "Скала-Подільський". Протягом 1945–1946 рр. відбудовано та реконструйовано спиртовий і цегельний заводи. Створено промисловий і харчовий комбінати, промартіль "Прогрес". У 1947 р. почав діяти завод холодного асфальтобетону, 1949 – овочеконсервний завод, 1972 – щебеневий завод.

У Скалі-Подільській виходили газети: "Радянський селянин" – орган РК КП(б)У і районної ради депутатів трудящих (1947–1959 рр.), "Більшовицький шлях" (1950–1952 рр.), "Сталінським шляхом" (1953 р.); дві останні – органи політвідділів МТС.[7]

У 1976 році розпочала роботу середня школа №1 в центрі селища, тоді в школі навчалось 712 учнів.[8]

Період після відновлення незалежності України[ред.ред. код]

З 24 серпня 1991 — в складі незалежної України.

Наприкінці 2014 року в приміщенні школи почав діяти музей історії містечка. Ініціатор — художник Євген Шпак, йому допомагала вчитель історії Оксана Ундерко. В планах Є.Шпака — перенесення експозиції до приміщення місцевого «Народного Дому», будівля якого потребує відновлення [9].

2015 рік Скала стала центром Скала-Подільської селищної громади.[10]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Природи[ред.ред. код]

Скала-Подільський замок
Пам'ятник Богданові Хмельницькому

Архітектури, меморіальні таблиці[ред.ред. код]

  • Скала-Подільський замок — оборонна споруда, пам'ятка архітектури національного значення. Збереглися руїни порохової вежі, оборонних мурів і палацу.
  • Скала-Подільський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
  • Церква Св. Миколая (збудована у 1882 на місці однойменного дерев'яного храму 1720-1728 років; у ній брали шлюб Михайло Грушевський та Марія-Іванна з Вояківських, своячка місцевого пароха [9] [2]
  • Римо-католицький костьол Успіння Божої Матері (1719, мурований)
  • Народний дім (1885), тривалий час потребує ремонту
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1917, мурована)
  • Капличка, фігура Ісуса Христа (2002)

Споруджено пам'ятники Б.Хмельницькому (1954), на братській могилі воїнів ЧА (1957), на честь перемоги у 2-ій світовій війні (1988), жертвам сталінських репресій (1996), насипано символічну могилу УСС (1990).

  • Пам'ятні хрести на честь Незалежності України (1992), скасування панщини (реставр. 1999)
  • Меморіальні таблиці на честь Михайла Барана (1987), Б. Павлюка, М. Скала-Старицького (1995)
  • 26 грудня 2014 року в центральному сквері Скали-Подільської проведено урочисте відкриття та посвяту священиками трьох конфесій меморіалу, спорудженого в пам'ять про загиблих героїв — учасників Революції Гідності та бойових дій на сході України — священик УПЦ КП (о. Ілля Негір), РКЦ — (о. Володимир Строгуш) та УГКЦ — (о. Василь Германюк) [11].

Некрополі[ред.ред. код]

У центрі містечка розташована братська могила радянських воїнів, які загинули за визволення Скали — 59 солдатів і офіцерів.

Над могилою — скульптура воїна на прямокутному постаменті. Біля підніжжя постаменту — плита з написом про увічнення пам'яті про воїнів. Паралельно з плитою розміщені по три мармурові плити із прізвищами загиблих воїнів. У тому ж ряду розташовані два окремі поховання з написами: «Здесь похоронен л-т Паршуков Вячеслав Михайлович…», «Здесь похоронен гв. к-н Брюзгин Николай Степанович…»

Соціальна сфера і культура[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа I–III ступенів та I–II ступенів, Будинок культури, бібліотека, музична школа, дитячий парк, поліклініка, ВАТ «Плодорозсадник», «Скала-Подільський спецкар'єр», ДП «Збруч», оздоровчий комплекс «Збруч», райсількомунгосп, МП «Аеліта», «Скеля» та ін., млин, туристичний комплекс «Тридесяте царство», торгові заклади.

Сільський естрадно-фольклорний гурт Театр пісні «Забава» відомий насамперед піснею «Лісапєт», одним із авторів якої є керівник гурту, директор місцевої музичної школи Наталя Фаліон. Гурт виступав на телевізійному фестивалі «Мелодія двох сердець». В репертуарі пісні «Наварю свіженького борщу», «Запорожець», «Машина-звір і баба-грім», «Коза гасає по ріллі», «Мачо», «Весілля у Василя» [12].

Промисловість[ред.ред. код]

Більшість місцевих підприємств працюють у сфері виробництва будівельних матеріалів.

  • ДП «Дінтер Україна Скала» ТОВ «Дінтер Україна» — виробництво концентрату яблучного соку
  • Скала-Подільський спецкар'єр — виробництво асфальту та мінерального порошку
  • КП «Бурдяківці спецкар'єр» — щебінь різних фракцій
  • ТОВ «Скала» — гіпс.

Населення[ред.ред. код]

Зміни населення
рік населення, осіб
1966 4500[13]
2001 4920[14]
2007 4504[15]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення селища був таким[16]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 4739 96,23
російська 148 3
вірменська 14 0,29
білоруська 4 0,09
польська 3 0,07
молдовська 2 0,04
болгарська 1 0,02
гагаузька 1 0,02
угорська 1 0,02

Релігія[ред.ред. код]

Священики у Скалі-Подільській станом на 1 жовтня 2015 року:

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

  • живописець та різьбяр А.Шурма
  • хоровий диригент, актор-аматор Г.Старицький
  • працювала педагог, перекладач Марія-Іванна Грушевська (дружина Михайла Грушевського)
  • довголітній парох церкви св. Миколая у Скалі, активний громадський діяч о. Олександр Левицький [19] [2]

Перебували[ред.ред. код]

  • 2 вересня 1424 року Великий князь Литовський Вітовт[20]

Скалецькі старости[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. а б в г д е ж и к Дмитро Полюхович. Скала – місто на скелях // Zbruch, 11.10.2016
  3. а б в г д Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew.… S. 642
  4. а б в Косач (1998). Скала над Збручем. Хронологічні записки. Скала-Подільська: самвидав. 
  5. Літопис Борщівщини. Випуск другий. 1993. с. 96. 
  6. Історія Скали у спогадах Людмили Клапоущак. skala.16mb.com/спогади-старожилів/прийшла-до-нас-червона-чума-й-ми-донин-2/. Процитовано 2015-10-02. 
  7. Скала-Подільська. Терен|Тернопільські експрес новини. Процитовано 2015-10-02. 
  8. Скала-Подільська ЗОШ І-ІІІ ступенів - Історія школи. spschool1.at.ua. Процитовано 2015-10-02. 
  9. а б Ірина Мандзій. Музей, з якого варто брати приклад // Вільне життя плюс.— Тернопіль, №1 (15633) за 6 січня 2015.— С. 8
  10. Тернопільська обласна рада. te-rada.org. Процитовано 2015-09-24. 
  11. Відкриття і посвята меморіалу Героям України у Скалі-Подільській
  12. http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=15769:natalya-falion-na-chuzhomu-lisapeti
  13. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  14. За переписом населення 2001 року
  15. О. Клименко, В. Уніят, Л. Черепій. Скала-Подільська // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 269–270.
  16. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  17. Б.Мельничук. Байлюк Ієронім // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 25-26. — ISBN 978-966-528-318-8.
  18. Нестор Мизак. «За тебе, свята Україно», 1998.— С. 424
  19. Про довголітнього пароха Скали о. Олександра Левицького
  20. Сіцінський, Юхим (2009). Поділля під владою Литви (українська). Кам’янець-Подільський. с. 95–96. ISBN 978-966-1638-27-2. 
  21. В.Ханас. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.
  22. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — 243 s. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. S. 92
  23. а б E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — 243 s. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. S. 69
  24. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 338. (пол.)
  25. Оssolińscy (02) (пол.)
  26. а б в г Lanckorońscy (03) (пол.)
  27. Нenryk Palkij. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654–1710) // [[Polski Słownik Biograficzny]. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, z. 194. — S. 470. (пол.)
  28. а б в г Tarłowie (02) (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]