Гіперстен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіперстен
Mineraly.sk - hypersten.jpg
Загальні відомості
Статус IMA дискредитований (D)[d]
Хімічна формула (Mg,Fe2+)2[Si2O6]
Клас мінералу силікати
Підклас ланцюжкові силікати
Група піроксени
Генезис магматичний
Ідентифікація
Колір темно-зелений до бурувато-чорного
Форма кристалів короткопризматичні, іноді таблитчасті
Сингонія ромбічна
Спайність досконала по {100} і {010}
Злам нерівний
Твердість 5—6
Блиск перламутровий
Питома вага 3,2—3,9
CMNS: Гіперстен на Вікісховищі
Гіперстен

Гіперсте́н (від грец. γιπερ - дуже і грец. ςτενος - щільний) — породотвірний мінерал класу силікатів, групи піроксенів.

Назва походить від грецького ὑπέρ гіпер "про" і σθένος stoos "сила" і має на меті висловити те, що гіперстен важче, ніж хімічно пов'язаний сорт бронзит.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Проміжний член мінерального виду енстатит-феросиліт, який містить від 30 до 50 % феросилітового (Fe[SiO3]) компоненту.

Сингонія ромбічна.

Густина 3,3—3,5. Твердість 5—6. Колір темно-зелений до бурувато-чорного. Блиск перламутровий.

Зустрічається в збагачених залізом основних вивержених породах, у кристалічних сланцях, а також у метеоритах.

Розрізняють:

  • гіперстен-авгіт (мінерал проміжного складу між гіперстеном і авгітом);
  • гіперстен-бронзит (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і бронзитом);
  • гіперстен-геденберґіт (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і геденбергітом);
  • гіперстен залізистий (відміна гіперстену, яка містить 50-70 % Fe[SiO3]);
  • α- гіперстен (гіперстен);
  • β- гіперстен (гіперстен з дещо нетиповими оптичними властивостями; рідкісний).

Сучасний статус[ред. | ред. код]

Після уточнення статусу мінералів групи піроксенів [1], з 1988 р Комісія з нових мінералів та назв мінерелів Міжнародної мінералогічної асоціації виключила гіперстен з переліку мінералів, так як він є проміжним ортопіроксеном змінного складу[2] і в даний час розглядається як синонім енстатиту або феросиліту, причому більша частина «гіперстенів» при з'ясуванні точного складу зразків виявляються залізистим енстатитом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Morimoto, N. (1988). Nomenclature of Pyroxenes. — Am. Mineral. 73, 1123—1133.
  2. Skogby, H., Annersten, H., Domeneghetti, M.C., Molin, G.M., and Tazzoli V. (1992). Iron distribution in orthopyroxene: a comparison of Mössbauer spectra and X-ray refinement results. — European Journal of Mineralogy: 4: 441—452.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]