Сподумен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сподумен
англ. Spodumene[1][2][3][4]
Spodumene var. hiddenite - Araçuaí, Minas Gerais, Brazil.jpg
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[d][5]
IMA-номер IMA1962 s.p.
Абревіатура Spd[6]
Хімічна формула літій, алюміній, силікат, LiAl(SiO3)2
Клас мінералу Силікат
Підклас Ланцюговий силікат
Nickel-Strunz 10 9.DA.30
Dana 8 65.1.4.1
Група Піроксен
Ідентифікація
Колір Різноманітні: білий, безколірний, сірий, рожевий, бузковий, фіолетовий, жвтий і зелений, можебути двоколірний; смарагдово-зелений - гіденіт; бузковий - кузніт
Форма кристалів призматична, сплюснута, витягнута, сильно виражені борозни вздовж основної осі, зазвичай громіздкі
Сингонія a = 9.46 Å, b = 8.39 Å, c = 5.22 Å; β = 110.17°; Z = 4
Вид симетрії Моноклінна; 2/m
Просторова група просторова група C2/c[d][7]
Спайність Ідеально призматична, два напрямки {110} ∧ {110} на 87°
Злам від нерівного до субконхоїдального
Твердість 6.5–7
Блиск Склоподібне тіло, перлинне на розщепленні
Колір риси білий
Густина 3.03–3.23
Розчинність нерозчинний
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1.648–1.661 nβ = 1.655–1.670 nγ = 1.662–1.679
Подвійне променезаломлення 54° to 69°
Плеохроїзм Сильний в кунзіту: α-фіолетовий, γ-безколірний; гіденіт: α-зелений, γ-безколірний
Кут/Дисперсія оптичних осей δ = 0.014–0.018
Інші характеристики
Названо на честь ash greyd (давньогрецька мова)[8]
Типова місцевість Utöd[8]
CMNS: Сподумен у Вікісховищі

Сподумен (англ. Spodumene) — піроксеновий мінерал, що містить літій, алюміній; є джерелом літію.

Назва — від грецьк. «сподіос» — попелясто-сірий (J.B. d'Andrada, 1800). Синоніми: трифан.

Опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: LiAl[Si2O6]. Або: LiAl(SiO3)2 Містить (%): Li2О — 8,4; Al2O3 — 27,4; SiO2 — 64,5. Домішки: Na2О до 1,7 %; Fe2O3 до 1,6 %; FeO, MnO, К2О. Характерна відмінність кристалічної структури — ланцюжки [Si2O6]. Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: товстостовпчасті або пластинчасті кристали з вертикальною штриховкою, великі, іноді гігантські — відомі кристали сподумену довжиною 16 м, так на копальні Етта в Блек-Гіллс, шт Півд. Дакота, США знайдено кристал масою до 90 т. Крім того, утворює зливні щільні маси, прихованокристалічні агрегати. Утворює двійники по (100). Спайність досконала по (110). Густина 3,0-3,2. Твердість за шкалою Мооса 6,75-7,25. Колір білий, сірий, жовтий тощо. Прозорий. Блиск слабкий скляний. Важливий мінерал літієвих пегматитів. Зустрічається разом з амблігонітом, лепідолітом, петалітом, турмаліном, уранінітом, берилом. Літієва руда і дорогоцінний камінь. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.

Звичайна низькотемпературна форма α-сподумену має моноклінну ґратку, високотемпературний β-сподумен кристалізований у тетрагональній системі. Звичайний α-сподумен перетворюється в β-сподумен при температурі вищій 900 °C[4]. Кристали мають сильно виражені борозни вздовж основної осі. Кристалічні грані зазвичай гравіровані і понадщерблювані трикутними позначками.

Зустрічається у вигляді призматичних кристалів від безбарвного до жовтуватого, багрянистого чи бузкового кунциту, жовтувато-зеленого, смарагдово-зеленого гіденіту, часто доволі громіздких. В копальні Ета в США знайшли кристал у формі голки довжиною 16 м і масою 100 т[9].

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Знахідки: острови Утьо і Варутрьоск (Швеція), Пітерхед (Шотландія), Кілліні (Ірландія), Гарц (Австрія), Індія, Катумба (Демократична Республіка Конго), штати Массачусетс, Північна Кароліна та Південна Дакота (США). В Україні знайдений на Криворіжжі.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • сподумен-аметист (кунцит — бузковий різновид ювелірного сподумену),
  • сподумен-ізумруд (гіденіт — жовто-зелений, зелений та смарагдово-зелений різновид ювелірного сподумену),
  • сподумен натріїстий (олігоклаз) та сподумен цезіїстий (гіпотетичний (Cs, K, Na) AlSi2O6; утворюється при розкладанні літіїстого та цезіїстого сподумену).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Spodumene [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.], Mindat.org
  2. Anthony, John W., Bideaux, Richard A., Bladh, Kenneth W., and Nichols, Monte C. (1990). Handbook of Mineralogy [Архівовано 27 травня 2012 у Wayback Machine.]. Mineral Data Publishing, Tucson, Arizona
  3. Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelis, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., ISBN 0-471-80580-7
  4. а б Deer, Howie and Zussman, Rock Forming Minerals, v. 2 Chain Silicates, Wiley, 1963 pp. 92-98
  5. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  6. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  7. mineralienatlas.de
  8. а б Андраде Ж. д. Der eigenschaften und kennzeichen einiger neuen fossilien aus Schweden und Norwegen nebst einigen chemischen bemerkungen ueber dieselben // Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. N. Scherer — 1800. — Т. 4. — С. 28–39.
  9. Метали в періодичній системі Д. І. Менделєєва. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28.6.2013. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]