Гірняк Йосип Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гірняк Йосип Йосипович
Народився 14 квітня 1895(1895-04-14)
м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район
Помер 17 січня 1989(1989-01-17) (93 роки)
Нью-Йорк
Поховання Український цвинтар святої Марії (Фокс Чейз)
Громадянство  Австро-Угорщина
 СРСР
 США
Діяльність драматург, актор, театральний режисер, режисер
Заклад Березіль[1]
Роки діяльності з 1915
У шлюбі з Добровольська Олімпія Остапівна
Діти Гірняк Володимир Йосипович

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Йо́сип Йо́сипович Гірня́к (14 квітня 1895, м-ко Струсів, нині село Тернопільської області — 17 січня 1989, Нью-Йорк, США) — український актор і режисер. Брат Никифора, Володимира і Юліана Гірняків. Член Української академії мистецтв і науки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 квітня 1895 року в містечку Струсів (Теребовлянського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).

Акторську біографію розпочав у 1914 р. в театрі товариства «Руська Бесіда», продовжив на професійній сцені 1915 р. в Театрі Українських січових стрільців, куди записався добровольцем.

У 1919 р. як актор співпрацював з «Молодим театром» у Києві.

Грав у театрі «Березіль» та в Київському театрі юного глядача, після 1941 року продовжував сценічну діяльність у Галичині. 19421944 рр. — в драматичній трупі Львівського оперного театру, де поставив спектаклі «Гамлет» Вільяма Шекспіра (вперше на українській сцені), «Мина Мазайло» Миколи Куліша, «Камінний господар» Лесі Українки, «Облога» Юрія Косача.

Навесні 1944 р. емігрував до Австрії, згодом — до Німеччини, працював в українському табірному театрі.

1946 р. з дружиною Олімпією Добровольською організував театр-студію, де поставив 15 вистав.

Займав відповідальні посади в Асоціації українських акторів Німеччини.

Від 1947 р. — в Нью-Йорку. Тут очолював Український театр в Америці, Театр слова (разом із дружиною).

Помер Гірняк 17 січня 1989 р. у Нью-Йорку. Поховано на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз у Філадельфії.

Театральні ролі[ред. | ред. код]

Зіграв у театрі 171 роль:

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Як режисер поставив 65 вистав:

  • «Облога» за Юрієм Косачем (1943 р.),
  • «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1945 р.),
  • «Мати і я» та «Зайві люди» за М. Хвильовим (1949 р.) та ін.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Знявся у фільмі «Вендетта» (1924 р., Одеса). Від 1956 р. — продюсер і диктор української студії радіо «Свобода».

Праці[ред. | ред. код]

  • «Двадцятиріччя „Народного Малахія“» (1948 р.);
  • «Лебедина пісня Леся Курбаса» (1951р.);
  • «Спомини» (1982 р.);
  • Статті в періодиці.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гірняк Й. Спомини. — Нью-Йорк: Сучасність, 1982. — 473 с.
  • Гірняк Й. Вибрані листи // Світовид. — 1995. — № 4. — С. 50-73; іл. — Бібліогр.: С.: 69-73.
  • Гірняк Й. До сторіччя з дня народження Катерини Рубчакової // Сучасність. — 1983. — № 7-8. — С. 63-75.
  • Гірняк Й. З книги «Спомини» // Укр. театр. — 1990. — № 1. — С. 14-18; № 2. — С. 26-28.
  • Гірняк Й. Лебедина пісня Курбаса // Київ. — 1951. — № 4. — С. 169—172.
  • Гірняк Й. Людина, якій «везло» // Сучасність. — 1970. — № 9. — С. 48-52.
  • Гірняк Й. Моя біографія / Публ. Г. Дутчак // Кіно. Театр. — 1998. — № 3. — С. 34-36.
  • Городинський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів: Каменяр, 1998. — стор. 219—221: Про Й. Гірняка.
  • З хроніки культурного життя на західноукраїнських землях 1942 р. // Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали 1939—1953. — К., 1995. — Т. 1. — стор. 156—157.
  • Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1995. — 243с ., іл.
  • Ревуцький В. Нескорені Березільці: Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська. — Нью-Йорк: Слово, 1985. — 200 с.
  • Рубльов О. С., Чернеченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції у 20-50-ті роки ХХ ст. — К.: Наук. думка, 1994. — стор. 32, 114, 132.
  • Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — стор. 60, 70, 76, 96, 99, 100.
  • Хмурий В., Дивнич Ю., Блакитний Є. В масках епохи: Йосип Гірняк. — Б. М.: Вид-во «Україна», 1948. — 107 с.
  • Андрущук Т. Шлях театру до незалежності: [Й. Гірняк і театр «Березіль»] // Сучасність. — 1997. — № 12. — С. 151.
  • Антонюк Н. Знаний і незнаний Іларіон Чолган: [Й. Гірняк — керівник театру-студії] // Дзвін. — 1997. — № 5-6. — С. 144—145.
  • Антонюк Н. На шляхах творчих пошуків: До сценічної співпраці Йосипа Гірняка та Іларіона Чолгана // Сучасність. — 1998. — № 5. — С. 122—127.
  • Бойчук Б. Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська // Сучасність. — 1975. — № 4. — С. 16-30.
  • Бубній П. Йосип Гірняк, побратим Остапа Вишні // Тернопіль. — 1991. — № 1. — С. 43-44.
  • Бубній П. На вівтарі краси: Минуло 100 років від дня народження актора, режисера Й. Гірняка // Свобода. — 1995. — 18 квіт.
  • «Від шекспірівського реалізму — до реалізму доби. На тій дорозі був наш театр на чолі з Курбасом»: З листів Йосипа Гірняка до Ірини Стешенко // Культура і життя. — 1995. — 12 квіт.
  • Гайдукевич Я. Родина Гірняків // Свобода. — 1995. — 11 лип. — (Славетні імена).
  • Дуда І. Гірняк Йосип // Свобода. — 1992. — 10 груд.
  • Грицеволя П. Актор головної ролі: Олександр Довженко називав його гру геніальною // Тиждень. — 1997. — 18-24 квіт. — (Вибрані часом).
  • Губ'як В. Славетні імена Теребовлянщини // Дивослово. — 1996. — № 9. — С. 23.
  • Доценко Р. Йосип Гірняк у Львові // Березіль. — 1999. — № 7-8. — С. 181.
  • Дутчак Т. З когорти непокірних // Кіно. Театр. — 1998. — № 3. — С. 34.
  • Дутчак Т. Між Харковом і Нью-Йорком: [Спогади] // Культура і життя. — 1991. — 15 серп.
  • Канарська Г. Йосип Гірняк, якого ми не знаємо // Укр. театр. — 1995. — № 4. — С. 23.
  • Корнієнко Н. …А далі — Пантеон: До 100-річчя з дня народження Йосипа Гірняка // Культура і життя. — 1995. — 12 квіт.
  • Корнієнко Н. Актор з великої літери // Урядовий кур'єр. — 1995. — 15 квіт.
  • Корнієнко Н. Актор як метафізична проблема: Лесь Курбас та Йосип Гірняк // Укр. театр. — 1997. — № 1. — С. 30-31.
  • Корнієнко Н. Чарлі Чаплін українського театру // Укр. культура. — 1995. — № 7-8. — С. 12-16.
  • Кошелівець І. Український Мюнхен // Всесвіт. — 1996. — № 12. — С. 212—214.
  • Кушнерик Г. Під покровом Мельпомени // Воля. — 1995. — 1 верес.
  • Муяссарова Н. Видатний майстер трагігротеску // Народне слово. — 1995. — 21 квіт.
  • Нескорені березільці [Й. Гірняк і О. Добровольська] // Сучасність. — 1986. — № 3. — С. 120—123.
  • «Олтар скорботи». Театральні діячі України — жертви сталінського терору: (Й. Гірняк) // Вітчизна. — 1996. — № 5-6. — С. 72-73.
  • Ревуцький В. До 50-ліття театру — студії Гірняка, Добровольської // Сучасність. — 1997. — № 10. — С. 151—153.
  • Ревуцький В. Нескорені березільці // Сучасність. — 1985. — №. 7-8. — С. 91-103.
  • Тарнавський О. Йосип Гірняк у Львові / Публ. Р. Доценка // Березіль. — 1999. — № 7-8. — С. 181—188.
  • Ткач В. Вікно: Мрії та історії [Спогади емігрантки з США] // Культура і життя. — 1995. — 17 трав.
  • Федорук О. Ми одного роду…: Розп. про актора Курбасового театру Й. Гірняка // Вільне життя. — 1990. — 22 серп.
  • Черкашин Р. Майстер трагігротеску // Укр. театр. — 1990. — № 1. — С. 14-17.
  • Доманська Г. Ювілей заньківчан: [Українською діаспорою Канади засновано премію ім. Й. Гірняка] // Кіно. Театр. — 1998. — № 2. — С. 23.
  • Сергій Романов. Юрій Косач [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Хмурий В. Йосип Гірняк: етюд / В. Хмурий. — Харків: Рух, 1931. — 42 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]