Давидов Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Миколайович Давидов
Давидов Юрій Миколайович.jpg
Народився 31 липня 1929(1929-07-31)
Кам'янець-Подільський
Помер 21 квітня 2007(2007-04-21) (77 років)
Москва, Росія
Місце проживання Москва
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Alma mater Саратовський університет
Галузь наукових інтересів соціологія
Заклад Інститут соціології РАН
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософських наук
Відомі учні Aleksandr Filippov[d]
Відомий завдяки: дослідженням та інтерпретацією теоретичної спадщини Макса Вебера
У шлюбі з Гайденко Піама Павлівна
Діти Q18740893?
Нагороди
Honoured Science Worker of the Russian Federation.png

Ю́рій Микола́йович Дави́дов (рос. Юрий Николаевич Давыдов; * 31 липня 1929, Кам'янець-Подільський, УРСР — † 21 квітня 2007, Москва, РФ) — російський філософ, соціолог, критик, літературознавець.

Біографія[ред.ред. код]

1952 року закінчив історичний факультет Саратовського університету. Після цього два роки пропрацював учителем історії в школі робітничої молоді. Паралельно виступав у ролі саратовського театрального критика (театр був сімейним захопленням Давидових).

У 1954—1956 роках Давидов працював в обласній молодіжній газеті, де завідував відділом культури. Він і далі писав про театр і драматургію, багато розмірковував про філософію мистецтва.

У 1956—1958 роках навчався в аспірантурі Інституту філософії АН СРСР. Аспірантуру закінчив за два роки, написавши кандидатську дисертацію «Боротьба навколо гегелівської „Феноменології духу“ в західній філософії XIX — другої половини XX століть».

Працював у секторі історії філософії Інституту філософії АН СРСР.

У 1959—1962 роках працював старшим науковим редактором видавництва «Радянська Енциклопедія» («Советская Энциклопедия»). Брав участь в організації та випуску перших томів п'ятитомної «Філософської енциклопедії», де було опубліковано, зокрема, і його статті: «Вульгарний соціологізм», «Ірраціоналізм», «Монізм» та інші.

Одночасно викладав на філософському факультеті Московського університету.

У 1963—1965 роках працював завідувачем сектору філософії Фундаментальної бібліотеки зі суспільних наук АН СРСР.

У 1965—1970 роках завідував сектором естетики Інституту історії Міністерства культури СРСР.

1968 року московськая інтелігенція, серед якої був і Юрій Давидов, подписала лист на захист Юлія Даніеля та Андрія Синявського, після чого Давидову навішали ярлик не тільки нонконформіста, але й дисидента.

Від 1970 року працював в Інституті соціології АН СРСР (нині РАН).

Доктор філософських наук. Професор. Член Спілки письменників СРСР (1979), Московської організації Спілки письменників Росії.

Завідувач сектору терії та історії соціології Інституту соціології Російської академії наук (Москва).

Був членом КПРС (від 1955 року).

Дружина — історик філософії та соціології Піама Павлівна Гайденко.

Праці[ред.ред. код]

  • «Праця та свобода» (Москва, 1962).
  • «Мистецтво та еліта» (Москва, 1966).
  • «Жовтнева революція та художні пошуки XX ст.: Толстой, Блок, Маяковський, Ейзенштейн» (Москва, 1967).
  • «Мистецтво як соціологічний феномен: До характеристики естетико-політичних поглядів Платона й Арістотеля» (Москва, 1968).
  • «Естетика нігілізму: (мистецтво та „Нові ліві“)» (Москва, 1975).
  • «Критика соціально-філософських поглядів Франкфуртської школи» (Москва, 1977).
  • «Втеча від свободи: філософське творення міфів і літературний авангард» (Москва, 1978).
  • «Соціологія контркультури» (Москва, 1980) — у співавторстві.
  • «Етика любові та метафізика сваволі» (Москва, 1982).

Література[ред.ред. код]

  • Писатели Москвы: Биобиблиографический справочник. — Москва, 1987. — С. 131.

Посилання[ред.ред. код]

Електронні джерела[ред.ред. код]