Данієль Юлій Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлий Маркович Даниэль
Даніель Юлій.jpg
Народився 15 листопада 1925(1925-11-15)[1]
Москва, РРФСР, СРСР[2]
Помер 30 грудня 1988(1988-12-30)[2] (63 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[2]
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність поет, письменник, перекладач і письменник-фантаст[d]
Alma mater Moscow State Regional University[d]
У шлюбі з Богораз Лариса Йосипівна
Нагороди
Медаль «За відвагу» Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ю́лій Ма́ркович Даніє́ль[3] (рос. Юлий Маркович Даниэль, псевдоніми: Ніколай Аржак, Юрій Петров; 15 листопада 1925, Москва — 30 грудня 1988, Москва) — російський письменник (прозаїк, поет, перекладач), дисидент.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї єврейського літератора Марка Данієля (Марка Наумовича Меєровича). Учасник Другої світової війни (було поранено).

Закінчив філологічний факультет Московського обласного педагогічного інституту.

Одружився з уродженкою Харкова, випускницею Харківського університету Ларисою Богораз, яка переїхала до чоловіка в Москву.

Від 1957 року публікував в СРСР переклади поезії, а від 1958 року за кордоном — критичні щодо радянської влади повісті та оповідання (под псевдонімом Ніколай Аржак). 1965 року заарештовано та 1966 року засуджено за ці публікації до 5 років таборів (разом із другом Андреєм Синявським), які відбув у Дубравлагу.

Після звільнення (1970) жив у Калузі, публікував переклади під псевдонімом Юрій Петров.

Творчість[ред.ред. код]

Книга листів із неволі та віршів Юлія Данієля. Москва, 2000

Проза[ред.ред. код]

Найхарактернішою для прозаїка Аржака та найважливішою для російської прози середини 20 століття є повість-антиутопія «Говорить Москва». Аржак розповідає, як в СРСР Указом Президії Верховної Ради ввели День відкритих вбивств, як трудові маси одностайно схвалили цю ініціативу, як непросто дається окремим громадянам несприйняття цього страхітливого «свята».

Переклади[ред.ред. код]

Основна маса перекладів Юлія Данієля — виконані за підрядниками вірші поетів 20 століття (фінських, латиських, вірменських та ін.). У творчому доробку Данієля також талановиті переклади світової поетичної класики (Вальтер Скотт, Вільям Вордсворт, Теофіль Готьє, Адальберт Шаміссо, Федеріко Гарсія Лорка та ін.).

Твори[ред.ред. код]

  • «Говорить Москва» (Вашингтон, 1962) — повість.
  • «Руки. Людина з МІНАПу» (Вашингтон, 1963) — оповідання.
  • «Спокута» (Вашингтон, 1964) — оповідання.
  • «Вірші з неволі» (Амстердам, 1971).
  • «Говорить Москва» (Москва, 1991) — проза, поезія, переклади.
  • «Я все збиваюся на літературу…» (Москва, 2000) — листи з ув'язнення, вірші.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Большой энциклопедический словарь: В двух томах / Под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-85270-015-0, 5-85270-042-8.(рос.) — С. 359.
  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Астрель, 2005. — С. 310.
  • Белая книга по делу А. Синявского и Ю. Даниэля / Составила А. Гинзбург. — Франкфурт-на-Майне, 1967.
  • Цена метафоры, или Преступление и наказание Синявского и Даниэля / Составила Е. Великанова. — Москва, 1989.

Електронні джерела[ред.ред. код]