Давид IV

Давид IV
Давид IV
Цар Грузії
1089 — 1125 роки
Попередник:	Георгій II
Спадкоємець:	Деметре I
Ім'я при народженні:	груз. დავით IV აღმაშენებელი
Народження:	1073(1073) Кутаїсі, Грузія
Смерть:	1125(1125) Тифліс, Грузинське царство
Поховання:	Гелатський монастир
Країна:	Грузія
Релігія:	Грузинська православна церква
Рід:	Багратіоні
Батько:	Георгій II Багратіоні
Мати:	Helena
Шлюб:	Rusudan of Armeniad і Ґурандухт
Діти:	Деметре I, Tamard, Kata of Georgiad, Zurab Bagrationid і Vakhtang Bagrationid
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Дави́д IV (груз. დავით IV; 1073–1125) — грузинський цар з династії Багратіоні, найвидатніший в історії Грузії правитель, який зумів об'єднати країну та розширити її кордони. Святий Грузинської церкви. Прізвисько — Будівни́чий.

Біографія

Внутрішня політика

Був сином царя Георгія II. Посів трон 1089 року. Невдовзі провів низку заходів щодо зміцнення царської влади: заарештував наймогутнішого з феодалів - клдекарського еристава Ліпарита Багваші, а після смерті його сина Раті скасував Клдекарське еріставство і включив його до царського домену; вжив суворих заходів щодо братів Дзагану і Модіста, мухранського і зедазенського ериставів відповідно. За Давида було створено постійне військо, що складалось із 10—15 тисяч кипчаків, які втекли до Грузії з Північного Причорномор'я. Кіннота могла протистояти феодальному ополченню, яке не завжди підкорялось царю.

У 1105 року з ініціативи царя було скликано Руїс-Урбніський Собор, 19 правил якого встановили основні дисциплінарні та адміністративні норми православної церкви. Майже повністю змінено архієрейський склад, внаслідок чого провідні посади отримали прихильники царя. Також Давид IV запровадив нову посаду, яка об'єднувала в одній особі дві посади: церковну (чкондіделі – Чкондидський єпископ) та державну (мцигнобартухуцесі – канцлер), що очолив апеляційний суд і став третьою за важливістю особою в державі та церкві після царя та католікоса. Також цар об'єднав 2 ключові єпархії — Бедійську і Алавердську, чим сприяв церквономуі відповідно політичному зміцненню царства.

Зовнішня політика

У 1097 році, користуючись ослабленням Сельджуків через війни з хрестоносцями, Давид IV перестав виплачувати данину султану, досягши фактичної незалежності. Розпочав військові кампанії поза межа царства. 1103 року було захоплено фортецю Зедазені, 1104 року захоплено Кахетинсько-Еретське царство. У відповідь атабек Гянджі, що отримував данину з Кахеті та Ереті, виступив проти Грузії, але зазнав поразки у битві поблизу Ерцухи. 1110 року грузинські війська взяли фортецю Самшвілде (Квемо-Картлі), що мала стратегічне значення, після чого турки-сельджуки залишили всі прилеглі фортеці; 1115 року було звільнено Руставі; 1116 року – Тао; 1117 року - місто-фортеця Гіші; 1118 року – фортеця Лорі (Квемо-Картлі).

У серпні 1121 року у Дідгорській битві грузинські війська розбили чисельне військо коаліції мусульманських правителів під керівництвом Нур-ад-дін Ільгазі, атабега Мосула та Алеппо. 1122 року, звільнивши Тбілісі, Давид переніс туди столицю з Кутаїсі. У 1123 році визволенням Дманісі завершилося політичне об'єднання Грузинського царства. У 1124 року було без бою приєднано Ані та підкорено Ширван.

Давид був похований в Академії Ґелаті.

Пам'ять

Давид Агмашенебелі у середині 1990-х років Священним Синодом Грузинської православної церкви був долучений до святих.

У Тбілісі було зведено пам'ятник грузинському царю Давиду. Рішенням тбіліської мерії цей пам'ятник було перенесено з центральної площі Тбілісі на околиці, на алею, названу на честь великого царя (Алея Давида Будівничого). Рішення про перенесення найважчого в Грузії бронзового монумента було прийнято у зв'язку з реконструкцією площі столиці. Скульптор монумента царю Давиду — Мераб Бердзенішвілі (виступав проти перенесення створеного ним пам'ятника).

Джерела

• Brittanica