Олександр I (цар Грузії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр I Великий
груз. ალექსანდრე I დიდი
Олександр I Великий
Цар Грузії
1412 — 1442
Попередник: Костянтин I
Спадкоємець: Вахтанг IV
 
Народження: 1390(1390)
Смерть: 17 березня 1446(1446-03-17)
Віросповідання: Грузинська православна церква
Династія: Багратіоні
Батько: Костянтин I
Мати: Натія Аміреджибі
Дружина: 1) Дуландухт
2) Тамара
Діти: від 1-го шлюбу
сини: Вахтанг і Деметре;
від 2-го шлюбу
сини: Георгій, Давид
дочка: Заал
Автограф: Alexander I signature.svg

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Олександр I Великий (груз. ალექსანდრე I დიდი, 13891446) — цар Грузії (14121442). Син царя Костянтина I й Натії Аміреджибі. Представник династії Багратіоні.

Життєпис[ред.ред. код]

Виховувався бабусею Русудан.

У перші ж роки царювання був змушений брати участь у боротьбі з нашестям туркменських кочівників. Тільки з 1415 року у Грузії запанував мир і цар енергійно почав відновлювати зруйновану Тимуром і туркменами країну. Оскільки скарбниця була пустою, 1425 року було запроваджено податок на поселення (скасовано 1440). Коштами, отриманими від податку, було відремонтовано храми Свєтіцховелі, Руїсі, а також безліч монастирів і фортець.

Були спроби відновити Грузію в її попередніх кордонах. 1431 року було приєднано вірменське місто-фортецю Лоре[1] й долину Лоре, яка до тих пір перебувала під владою туркменів. Це дало Грузії приріст зменшеного війною населення на понад 6000 родин. Цар сприяв імміграції вірменських біженців до Грузії з Сюніка.

Сприяв відновленню та зміцненню Грузинської церкви, відновив церковне землевласництво, оновив грузинські монастирі за межами країни.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

У перші ж роки царювання (14121415) Олександр I примирив непокірних князів — Дадіані, Шарвашидзе, атабагів Самцхе; деяких глав усунув від управління краями, а на їхні місця призначив синів — Вахтанга, Деметре й Георгія. Але це принесло протилежний результат: їхня роль у політичному житті країни зросла, за живого батька-царя вони йменувались царями; їхньою політикою, в основному, було лобіювання інтересів феодалів.

Під час здійснення державних заходів цар був змушений враховувати побажання синів та інших членів царської родини. Царські документи видавались не лише з ім'ям царя, а також з іменами членів родини, що явно вказувало на послаблення центральної влади.

Через ситуацію, що склалась в країні, Олександр I зрікся престолу та став ченцем під іменем Афанасія (1442).

Родина[ред.ред. код]

Вперше був одружений з Дуландухт, дочкою князя Бешкена Орбеляна. Від того шлюбу народились:

  • дочка (1412 — після 1438), царівна. Була заміжня за Іоанном IV, імператором Трапезунду.
  • Вахтанг IV (1413–1446), цар Грузії (1442–1446)
  • Деметре (1413–1453), царевич, «провінційний цар», родоначальник царів Картлі

Вдруге був одружений з Тамарою, дочкою царя Західної Грузії (Імереті) Олександра I. Від того шлюбу народились:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Барбаро і Контаріні про Росію. — 2-е. — М. : Наука, 1971. — С. 40-42.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.