Даркнет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Даркнет (від англ. dark net) — оверлейна мережа, доступ до якої можливий лише через певне програмне забезпечення, налаштування чи авторизацію, часто з використанням нестандартних комунікаційних протоколів та портів. Типовими мережами такого типу є friend-to-friend[1] мережі (зазвичай використовуються для спільного користування файлами та peer-to-peer з'єднання)[2] та приватних мереж на кшталт Tor.

Якщо розглядати це явище в контексті індексованості контенту пошуковими системами[3], то терміном, протилежним до зашифрованого даркнету, є чиста мережа[4][5][6] (або клірнет, з англ. clearnet) або поверхнева мережа.

Анонімна мережа являє собою систему не пов'язаних між собою віртуальних тунелів, що дозволяє передавати дані в зашифрованому вигляді. Даркнет відрізняється від інших розподілених однорангових мереж, тим, що файлообмін відбувається анонімно (оскільки IP-адреси недоступні публічно), і, отже, користувачі можуть спілкуватися без особливих побоювань і державного втручання[1]. Саме тому даркнет часто сприймають як інструмент для здійснення комунікації в різного роду підпіллях і незаконній діяльності[7]. У загальнішому сенсі термін «даркнет» можна використати для опису некомерційних «вузлів» Інтернету[8] або віднести до всіх «підпільних» інтернет-комунікацій і технологій, які переважно пов'язані з незаконною діяльністю або інакомисленням[1].

Походження[ред. | ред. код]

Початково термін було утворено у 1970-х роках для позначення мереж, ізольованих від ARPANET (що переросла в Інтернет) з метою безпеки[9]. На той час даркнети могли отримувати дані з ARPANET, проте їхні адреси не з'являлись у списку мереж, та не відповідали на пінгування чи інші запити.

Термін став загальноприйнятним після публікації «Даркнет та майбутнє цифрової дистрибуції»[10], роботи 2002 року Пітера Біддла, Пола Інґланда, Маркуса Пейнадо та Браяна Віллмана, чотирьох працівників Microsoft, які стверджували, що наявність даркнету було основною перешкодою розвитку робочих DRM-технологій та невідворотністю порушень авторських прав.

На їхню думку, ідея даркнету ґрунтується на трьох припущеннях:

  1. Будь-який об'єкт, призначений для розповсюдження, буде доступним певній частині користувачів з дозволом на копіювання.
  2. Користувачі копіюватимуть об'єкти, якщо це можливо і якщо вони цього захочуть.
  3. Користувачі з'єднані каналами з високою пропускною здатністю.

DarkNet — це файлообмінна мережа[11], яка виникає за появи загальнодоступних даних, за припущенням 1, і за поширення цих даних, за припущеннями 2 і 3.

Дослідники Microsoft стверджують, що існування даркнету було основною перешкодою для розробки працездатних DRM-технологій[12].

Відтоді цей термін часто запозичували і, зокрема, використовували в таких великих ЗМІ, як Rolling Stone[13] і Wired[14].

Даркнет можна використати для таких цілей, як:

Субкультури[ред. | ред. код]

Журналіст Джозеф Лазіка[en] у своїй книзі «Даркнет: війна Голівуду проти цифрового покоління» описує спробу даркнету охопити мережі спільного користування файлами[21]. Згодом, у 2014 році, журналіст Джеймі Бартлет[en] у своїй книзі «Даркнет» використовує його як термін для опису ряду підпільних та нових субкультур, включно з:

Станом на 2015 рік, «Даркнет» часто використовують як синонім темної мережі через кількість прихованих сервісів у даркнеті Tor'у. Термін часто використовують неточно та взаємозамінно до глибинної мережі через те, що Tor був відомий своєю стійкістю до індексації. Змішування цих двох термінів вважають неточним[23], деякі коментарі рекомендують використовувати їх для чітко відмінних понять[24][25].

Застосування[ред. | ред. код]

Загалом даркнети може бути використано з багатьох причин на кшталт:

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Коли цей термін використовують для опису файлообмінної мережі, назву DarkNet часто вживають як синонім фрази «friend-to-friend» («від одного до одного») — ці два поняття описують мережі, в яких прямі з'єднання встановлюються тільки між двома пірами, які один одному довіряють. Такі мережі ще називають закритими p2p (англ. private peer-to-peer).

Найпоширені файлообмінники, наприклад, BitTorrent, насправді не є даркнетами, оскільки користувачі можуть зв'язуватися з ким завгодно в мережі[26][27].

Майже всі відомі даркнети децентралізовані і, отже, вважаються одноранговими.

У даркнеті використовуються домени, на які неможливо зайти через звичайну мережу за допомогою стандартних браузерів. Найчастіше, це — псевдодомени в доменній зоні .onion або .i2p тощо[28]. Для адреси сайту часто використовують випадковий набір символів або шифр, наприклад facebookcorewwwi.onion[en] — дзеркало соціальної мережі Facebook у даркнеті, яке неможливо відкрити в звичайному браузері.

2016 року британські фахівці з кібербезпеки проаналізували вміст вибірки вебсайтів мереж даркнет за допомогою пошукової машини, налаштованої на відстеження і категоризацію знайденого контенту за низкою ключових слів (англ. Weapons — зброя, англ. Illegal Pornographyнелегальна порнографія, англ. Extremism тощо). Серед 5205 обстежених сайтів виявлено лише 2723 активних, а нелегальний контент вдалося відшукати на 1547 сайтах. Як видається авторам дослідження, найпоширенішими в мережах даркнет є віртуальні майданчики для торгівлі наркотичними речовинами і вчинення фінансових злочинів[29][30].

Програмне забезпечення[ред. | ред. код]

Усі даркнети вимагають для доступу встановлення певного програмного забезпечення або певних мережевих налаштувань. Це може бути Tor, до якого можна дістатись через спеціальний браузер Vidalia[en], відомий ще як пакет браузера Tor; альтернативою може бути налаштований схожим чином проксі-сервер.

Активне[ред. | ред. код]

Картограма анонімності виходу в мережу

Вимерлі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Wood, Jessica (2010). The Darknet: A Digital Copyright Revolution. Richmond Journal of Law and Technology[en] 16 (4): 15–17. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011. 
  2. Mansfield-Devine, Steve (December 2009). Darknets. Computer Fraud & Security 2009 (12): 4–6. doi:10.1016/S1361-3723(09)70150-2. 
  3. Barratt, Monica (15 січня 2015). A Discussion About Dark Net Terminology. Drugs, Internet, Society. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 14 червня 2015. 
  4. Miller, Tessa (10 січня 2014). How Can I Stay Anonymous with Tor?. Life Hacker. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 7 червня 2015. 
  5. Torpey, Kyle (2 грудня 2014). Blockchain.info Launches Tor Hidden Service. Inside Bitcoins. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 9 червня 2015. 
  6. Roger, Jolly. Clearnet vs Hidden Services—Why You Should Be Careful. Jolly Roger’s Security Guide for Beginners. DeepDotWeb. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
  7. На темной стороне интернета: Что такое Dark Web и Deep Web?. www.dgl.ru. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 20 травня 2018. 
  8. J. D. Lasica. «Darknet: Hollywood's War Against the Digital Generation». — Університет Каліфорнії : Hoboken, N.J. : Wiley, 2005. — 320 с. — ISBN 978-0471683346.
  9. Om Darknet. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 2012-03-11.08.2022. 
  10. Biddle, Peter; England, Paul; Peinado, Marcus; Willman, Bryan (18 листопада 2002). The Darknet and the Future of Content Distribution (PDF) ACM Workshop on Digital Rights Management. Washington, D.C.: Microsoft Corporation. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012. 
  11. Amita A. Dwivedy. «Secure File Sharing in Darknet» // International Journal of Engineering Research & Technology (IJERT). — Gujarat Technological University[en] : S.L. : ESRSA Publ., 2014. — Vol. 3, iss. 1 (01). — P. 1978—1983. — ISSN 2278-0181. Архівовано з джерела 19 березня 2020.
  12. Alessandro Acquisti. «Darknets, DRM, and Trusted Computing: Economic Incentives for Platform Providers». — Університет Карнегі — Меллон, 2004. — 17 August. Архівовано з джерела 21 березня 2020.
  13. David Kushner. «The Darknet: Is the Government Destroying ‘the Wild West of the Internet?’» // Rolling Stone : журнал. — Нью-Йорк : Penske Media Corporation[en], 2015. — 10. — ISSN 0035-791X. Архівовано з джерела 31 січня 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  14. Andy Greenberg. «Feds Dismantled the Dark-Web Drug Trade—but It's Already Rebuilding» // Wired : журнал. — Сан-Франциско : Condé Nast, 2019. — 09. — ISSN 1078-3148. Архівовано з джерела 26 жовтня 2019. Процитовано 9 лютого 2022.
  15. Conor McManamon, Fredrick Mtenzi. «Defending privacy: The Development and Deployment of a Darknet» // Дублінський технологічний інститут. — 5th Internet Technology and Secured Transactions (ICITST) : Інститут інженерів з електротехніки та електроніки, 2010. — 12. — ISSN 978-0-9564263-6-9. Архівовано з джерела 17 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
  16. Cath Senker. [1] — Arcturus, 2016. — 194 с. — ISBN 9781784285555. Архівовано з джерела 17 грудня 2021
  17. Symon Aked. [https://ro.ecu.edu.au/cgi/viewcontent.cgi?referer=https://scholar.google.ru/&httpsredir=1&article=1105&context=ism «An investigation into darknets and the content available via anonymous peer-to-peer file sharing»] // Richmond Journal of Law & Technology[en]. — 9th Australian Information Security Management Conference : Університет Едіт Ковен[en], 2011. — 01. — DOI:10.4225/75/57b52857cd8b3. Архівовано з джерела 18 березня 2012.
  18. Gabriel Weimann. «Going Dark: Terrorism on the Dark Web» // Studies in Conflict and Terrorism[en] : Academic journal[en]. — Джорджтаунський університет : Taylor & Francis, 2015. — Vol. 39, iss. 3 (11). — P. 1—24. — ISSN 1521-0731. — DOI:10.1080/1057610X.2015.1119546. Архівовано з джерела 17 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
  19. Nikita Malik. «Terror in the Dark: How Terrorists use Encryption, the Darknet, and Cryptocurrencies». — Лондон : Товариство Генрі Джексона, 2018. — 61 с. — ISBN 978-1-909035-45-4. Архівовано з джерела 19 березня 2020
  20. Claude Fachkha, Mourad Debbabi. «Darknet as a Source of Cyber Intelligence: Survey, Taxonomy, and Characterization» // Інститут інженерів з електротехніки та електроніки. — Університет Конкордія : IEEE Communications Surveys and Tutorials[en], 2015. — Vol. 18, iss. 2 (11). — P. 1197—1227. — ISSN 1553-877X. — DOI:10.1109/COMST.2015.2497690. Архівовано з джерела 28 березня 2020.
  21. Lasica, J. D. (2005). Darknets: Hollywood's War Against the Digital Generation. Hoboken, NJ: J. Wiley & Sons. ISBN 0-471-68334-5. 
  22. Ian, Burrell (28 серпня 2014). The Dark Net:Inside the Digital Underworld by Jamie Bartlett, book review. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 3 червня 2015. 
  23. Clearing Up Confusion – Deep Web vs. Dark Web. BrightPlanet. Архів оригіналу за 16 травня 2015. Процитовано 12 липня 2016. 
  24. NPR Staff (25 травня 2014). Going Dark: The Internet Behind The Internet. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015. 
  25. Greenberg, Andy (19 листопада 2014). Hacker Lexicon: What Is the Dark Web?. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 6 червня 2015. 
  26. Chao Zhang, Prithula Dhungel, Di Wu, Zhengye Liu, Keith W. Ross. «BitTorrent Darknets». — Інститут інженерів з електротехніки та електроніки : INFOCOM[en], 2010. — 05. — P. 1—9. — ISSN 978-1-4244-5838-7. — DOI:10.1109/INFCOM.2010.5461962.
  27. Xiaowei Chen, Xiaowen Chu, Zongpeng Li. «Improving sustainability of BitTorrent darknets» // Peer-to-Peer Networking and Applications. — Springer Science+Business Media, 2012. — 01. — DOI:10.1007/s12083-012-0149-3. Архівовано з джерела 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  28. Домен .onion запрещено использовать в общественном интернете. Securitylab. www.securitylab.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 7 червня 2018. 
  29. Laurent Gayard. Cybercrime, politics and subversion in the “half-world” // [2] — Лондон : ISTE Ltd ; Hoboken, NJ, USA : John Wiley & Sons, Inc., 2018. — Т. 2. — 196 с. — (Information Systems, Web and Pervasive Computing) — ISBN 978-1786302021. Архівовано з джерела 9 лютого 2022
  30. Daniel Moore, Thomas Rid. «Cryptopolitik and the Darknet» // Survival[en] : Scholarly journal[en]. — Міжнародний інститут стратегічних досліджень : Taylor & Francis, 2016. — Vol. 57, iss. 1 (02). — P. 7—38. — ISSN 1468-2699. — DOI:10.1080/00396338.2016.1142085.