Деген Йон Лазаревич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деген Йон Лазаревич
Народився 4 липня 1925(1925-07-04) (90 років)
Могилів-Подільський
Громадянство УРСРІзраїль Ізраїль
Національність єврей
Alma mater Чернівецький медичний інститут
Галузь наукових інтересів травматологія
Посада перша успішна реплантація передпліччя
Вчене звання доктор медичних наук
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За відвагу»
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Йо́н Ла́заревич Де́ген (нар. 4 липня 1925, Могилів-Подільський) — вчений-медик, педагог, поет, учасник Другої світової війни.

Родина[ред.ред. код]

Його батько працював фельдшером, одружився вдруге, в цьому шлюбі й народився Йон. 1928 року батько помер, з мамою (працювала медсестрою в лікарні) Йон проживав в Могилеві-Подільському, зазнали злигоднів в часі голодомору 1932—1933. З 1937 року працював помічником коваля.

Друга світова війна[ред.ред. код]

25 червня 1941 року призваний до лав РСЧА Могилів-Подільським МВК. Учасник німецько-радянської війни з червня того ж року. Воював командиром танку Т-34 2-го танкового батальйону 2-ї гвардійської окремої танкової бригади, бойове хрещення прийняв під Вапняркою. Тричі був поранений, у тому числі двічі — важко. Між Уманню та Христинівкою літом 1941-го підрозділ потрапив в оточення. 19 днів пробиралися по окупованій території із сутичками та рукопашними боями, Йона поранило в ногу. Перебрався через Дніпро один. Селяни довезли його до Полтавського госпіталю, від ампутації ноги відмовився. Лікувався 5 місяців, виписали в січні 1942-го з лікарні Челябінської області. Воягрузин, що лікувався з Йоном, скерува його до свого села, так батько Олександра Гагуа дізнався, що його син ще живий. Працював в колгоспі трактористом. В червні 1942-го добровольцем подався до ближньої фронтової частини, розвідник, на бронепоїзді бився за Армавір, захищав підступи до Моздока та Беслана.

Брав участь у боях за Кавказ. В липні 1945 року виписаний на милицях після третього поранення з лікарні міста Кірова.

Медичний шлях[ред.ред. код]

1951 року з відзнакою закінчує Чернівецький медичний інститут.

Працював в Київському ортопедичному інституті лікарем-травматологом, згодом в міській лікарні № 13.

18 травня 1959 року першим в медичній практиці здійснює успішну реплантацію передпліччя.

В Москві захистив кандидатську, згодом докторську дисертації.

Його зараховують до родоначальників наукової магнітотерапії.

Написав більше 90 наукових праць.

Як педагог підготував захист 2 докторських та 8 кандидатських дисертацій.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений радянськими орденами Червоного Прапора (22.02.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та двічі 2-го (02.08.1944, 17.12.1944) ступенів, медаллю «За відвагу» (17.08.1944), ще багатьма медалями, вищим польським орденом «Virtuti Militari», польськими орденами «Хрест Грюнвальда» і «Reconcilanionis».

Літературна творчість[ред.ред. код]

1977 року з родиною репатріювався до Ізраїлю, до виходу на пенсію в 1997 році працював лікарем-ортопедом.

В Ізраїлі та Росії вийшли друком його книги:

  • «З будинку рабства»,
  • «Емануїл Великовський»,
  • «Вірші з планшету»,
  • «Портрети вчителів»,
  • «Війна ніколи не закінчується»,
  • «Голограми»,
  • «Непридумані історії про неймовірне»,
  • «Чотири роки»,
  • «Вірші».

Його оповіді, нариси та статті виходили друком в Ізраїлі та за його межами.

Джерело[ред.ред. код]