Деген Йон Лазаревич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деген Йон Лазаревич
Народився 4 липня 1925(1925-07-04) (91 рік)
Могилів-Подільський
Громадянство УРСРІзраїль Ізраїль
Національність єврей
Alma mater Чернівецький медичний інститут
Галузь наукових інтересів травматологія
Посада перша успішна реплантація передпліччя
Вчене звання доктор медичних наук
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За відвагу»
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Йо́н Ла́заревич Де́ген (нар. 4 липня 1925, Могилів-Подільський) — вчений-медик, педагог, поет, учасник Другої світової війни.

Родина[ред.ред. код]

Його батько працював фельдшером, одружився вдруге, в цьому шлюбі й народився Йон. 1928 року батько помер, з мамою (працювала медсестрою в лікарні) Йон проживав в Могилеві-Подільському, зазнали злигоди у часи голодомору 1932—1933. З 1937 року працював помічником коваля.

Друга світова війна[ред.ред. код]

25 червня 1941 року призваний до лав РСЧА Могилів-Подільським МВК. Учасник німецько-радянської війни з червня того ж року. Воював командиром танку Т-34 2-го танкового батальйону 2-ї гвардійської окремої танкової бригади, бойове хрещення прийняв під Вапняркою. Тричі був поранений, у тому числі двічі — важко. Між Уманню та Христинівкою літом 1941-го підрозділ потрапив в оточення. 19 днів пробиралися по окупованій території із сутичками та рукопашними боями, Йона поранило в ногу. Перебрався через Дніпро один. Селяни довезли його до Полтавського шпиталю, від ампутації ноги відмовився. Лікувався 5 місяців, виписали в січні 1942-го з лікарні Челябінської області. Вояк-грузин, що лікувався з Йоном, скерував його до свого села, так батько Олександра Гагуа дізнався, що його син ще живий. Працював в колгоспі трактористом. В червні 1942-го добровольцем подався до ближньої фронтової частини, розвідник, на бронепоїзді бився за Армавір, захищав підступи до Моздока та Беслана.

Брав участь у боях за Кавказ. В липні 1945 року виписаний на милицях після третього поранення з лікарні міста Кірова.

Медичний шлях[ред.ред. код]

1951 року з відзнакою закінчує Чернівецький медичний інститут.

Працював в Київському ортопедичному інституті лікарем-травматологом, згодом в міській лікарні № 13.

18 травня 1959 року першим в медичній практиці здійснює успішну реплантацію передпліччя.

В Москві захистив кандидатську, згодом докторську дисертації.

Його зараховують до родоначальників наукової магнітотерапії.

Написав більш як 90 наукових праць.

Як педагог підготував захист 2 докторських та 8 кандидатських дисертацій.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений радянськими орденами Червоного Прапора (22.02.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та двічі 2-го (02.08.1944, 17.12.1944) ступенів, медаллю «За відвагу» (17.08.1944), ще багатьма медалями, вищим польським орденом «Virtuti Militari», польськими орденами «Хрест Грюнвальда» і «Reconcilanionis».

Літературна творчість[ред.ред. код]

1977 року з родиною репатріювався до Ізраїлю, до виходу на пенсію в 1997 році працював лікарем-ортопедом.

В Ізраїлі та Росії вийшли друком його книги:

  • «З будинку рабства»,
  • «Емануїл Великовський»,
  • «Вірші з планшету»,
  • «Портрети вчителів»,
  • «Війна ніколи не закінчується»,
  • «Голограми»,
  • «Непридумані історії про неймовірне»,
  • «Чотири роки»,
  • «Вірші».

Його оповіді, нариси та статті виходили друком в Ізраїлі та за його межами.

Посилання[ред.ред. код]

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.