Демчук Василь Гервасійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Демчук Василь Гервасійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження15 січня 1972(1972-01-15)
Матейки, Маневицький район, Волинська область
Смерть9 лютого 2015(2015-02-09) (43 роки)
Логвинове, Горлівський район, Донецька область
Військова служба
Роки служби2014—2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Васи́ль Герва́сійович Демчу́к (15 січня 1972, с. Матейки, Маневицький район, Волинська область — 9 лютого 2015, с. Логвинове, Горлівський район, Донецька область — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Був п'ятою дитиною з шести у своїх батьків. У віці десяти років втратив маму. Закінчив Колківське СПТУ, тракторист. У РА проходив строкову службу в танкових військах. Працював будівельником, жив у старшого брата Петра в селі Забороль.

Мобілізований у серпні 2014-го, командир бойової машини — командир відділення, 30-а окрема механізована бригада.

9 лютого 2015-го зник безвісти — два автомобілі бригади потрапили під обстріл поблизу села Логвинове (у верхній частині «дебальцівського виступу») на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ. Василя захопили в полон і розстріляли російські бойовики, такої ж долі зазнав старший сержант Павло Плацинський. Терористи знімали на відеокамеру його катування, у морзі Василеве тіло було з понівеченою головою, без вуха.

Впізнаний серед загиблих у донецькому морзі. Без Василя залишилися батько, брати, сестри, племінники, кохана жінка — цивільна дружина Галина, Василь планував одружитися після демобілізації.

Похований у селі Матейки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.

Джерела

[ред. | ред. код]