Державна таємниця України
Державна таємниця в Україні (або ще секретна інформація, скор. ДТ) — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою[1].
В Україні підхід до визначення державної таємниці багато в чому схожий з радянським — об'єктивною причиною для цього був розпад СРСР і перехід частини його державних секретів до незалежної України. Інформацію з обмеженим доступом віднесену до ДТ в Україні можна зіставити з трьома вищими рівнями класифікації чутливої інформації (згідно з національним законодавством держав-учасниць НАТО).
Характерно для законодавства держав-учасниць НАТО є те, що в ньому, на відміну від законодавства України, немає розподілу інформації з обмеженим доступом на державну таємницю та іншу передбачену законом таємницю — там існує єдина класифікація чутливої інформації (аналог інформації з обмеженим доступом) з відповідними грифами обмеження доступу до неї.
Основним документом щодо охорони ДТ в Україні є Закон України «Про державну таємницю». Безпосередній порядок забезпечення захисту ДТ визначається рядом постанов КМУ.
Інформація, яка належить до ДТ публікується у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю.
Не належить до державної таємниці інформація:
- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів не може бути засекречена[2].
Обмеження доступу до ДТ здійснюється шляхом надання відповідного грифу обмеження доступу матеріальному носієві інформації, що становить ДТ. Є такі грифи обмеження доступу: Таємно; Цілком таємно; Особливої важливості.
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється державними експертами з питань таємниць. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена така інформація, чи зміни до нього[3].
Система охорони державної таємниці України триланкова, до неї входять такі основні суб'єкти:
- Вищі органи державної влади (визначення політики ОДТ та напрямків її реалізації, координація дій): Президент України; Рада національної безпеки і оборони України при Президентові України; Верховна Рада України; Кабінет міністрів України
- Центральні ОДВ: Міністерства та відомства — галузева ОДТ; Служба безпеки України — спеціально уповноважений орган в галузі ОДТ.
- Місцевий рівень (виконання політики ОДТ): Місцеві органи ДВ та місцевого самоврядування; Режимно-секретні органи об'єктів інформаційної діяльності, на яких обробляється ДТ.
Розголошення державної таємниці переслідується за законодавством[4],[5]
- ↑ ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну таємницю [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.], ст. 1
- ↑ ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну таємницю [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.], ст. 8
- ↑ СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, НАКАЗ від 12.08.2005 №440 (ВТРАТА ЧИННОСТІ)
- ↑ Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст 2122
- ↑ Кримінальний кодекс України, ст.328, 329
- Державна таємниця [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Державна таємниця // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
- Таємна інформація [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Звід відомостей, що становлять державну таємницю [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] затверджено наказом Служби безпеки України 12.08.2005 № 440, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 902/11182
Це незавершена стаття про безпеку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Україну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Державна безпека
- Державна таємниця
- Служба зовнішньої розвідки України
- Розвідувальні організації
- Розвідувальні органи України
- Спецслужби України
- Шпигунство
- Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України
- Секретна інформація
- Воєнна розвідка
- Служба безпеки України
- Контррозвідка
- Національна безпека України
- Національна безпека
- Класифікація секретної інформації