Десанка Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Десанка Максимович
Десанка Максимовић / Desanka Maksimović
Desanka Maksimović u osamdesetim godinama života.jpg
Народження 16 травня 1898(1898-05-16)
  Рабровиця
Смерть 11 лютого 1993(1993-02-11) (94 роки)
  Белград
Національність сербка
Громадянство State Flag of Serbia (1882-1918).svg Сербія
Flag of Yugoslavia (1918–1943).svg КСХС
Flag of Yugoslavia (1943–1992).svg СФРЮ
Alma mater University of Belgrade Faculty of Philosophy[d] і Valjevo Gymnasium[d]
Мова творів сербська
Рід діяльності поезія
Член
  • Сербська академія наук і мистецтв
  • Словенська академія наук та мистецтв[d]
  • Спілка письменників Сербії[d]
  • Нагороди та премії

    Десанка Максимович у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Де́санка Ма́ксимович (серб. Десанка Максимовић / Desanka Maksimović; *16 травня 1898, Рабровиця — 11 лютого 1993, Белград) — сербська поетка, професор літератури та академік Сербської академії наук та мистецтв.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народилася 16 травня 1898 року в Рабровиці, неподалік Валева. Була першою дитиною в сім'ї Михайла та Драґіни, батько був учителем. Невдовзі сім'я переїхала до Бранковини, де Десанка провела своє дитинство. Навчалася у гімназії міста Валева та Белградському університеті (філософський факультет).

    У серпні 1933 вийшла заміж за Сергія Сластикова, втім вони не мали дітей.

    Десанка була професором сербської мови з 1923 по 1953 рр. у різних навчальних закладах. Спершу вона вчителювала в обреновацькій гімназії, пізніше — у Третій жіночій гімназії в Белграді. Згодом її перевели до вчительської школи в Дубровнику, де вона провела один рік. Після цього вона працювала у Першій жіночій гімназії в Белграді. Однією з її студенток була Міра Алечкович, яка також стала поеткою, а також близькою подругою Десанки Максимович.

    Вона мандрувала Югославією, подружилася з такими поетами як Мілош Црнянський, Іво Андрич, Ґустав Крклес, Ісідора Секулич та Бранко Чопич.

    Визнання[ред. | ред. код]

    Пам'ятник Десанці Максимович у Валеві

    17 грудня 1959 року Десанку було обрано асоційованим членом Сербської академії наук та мистецтв, а 16 грудня 1965 — дійсним членом.

    Десанка здобула кілька літературних нагород, як-от Премію Вука, Премію Неґоша (1984) та Премію AVNOJ. Їй присвоєно звання почесної громадянки Валева.

    1985 року початкову школу в Бранковині, де Десанка почала здобувати освіту і де вчителював її батько, реконструйовано, а згодом надано ім'я письменниці.

    Десанці встановили прижиттєвий пам'ятник у Валєві, хоча вона була проти того.

    Смерть[ред. | ред. код]

    Померла 11 лютого 1993 року в Белграді у віці 95 років. Її поховано у Бранковині.

    Після смерті письменниці засновано Фундацію Десанки Максимович, яка вручає літературну премію імені письменниці.

    Творчість[ред. | ред. код]

    У своїй поезії торкається тем любові та патріотизму. Одними з найкращих її творів є «Предосећање», «Стрепња», «Пролећна песма», «Опомена», «На бури», «Тражим помиловање», «Покошена ливада» та ін.

    Коли Десанка дізналася про розстріл дітей у краґуєвацькій школі, вчинений німецькими солдатами, то написала поему «Крвава Бајка» (Кривава казка), в якій ідеться про насилля з боку німецьких вояків у часи Другої світової війни. Поему вперше опублікувала лише після закінчення війни.

    Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    • І. Розова. Максимович, Десанка // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 95-97
    • Десанка Максимович. «Цар іграшок»
    • Градска библиотека "Владислав Петковић Дис" Чачак  » Добитници награда
    • data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.