Джованні Пасколі
 | |
 | |
| Громадянство | Королівство Італія[1] |
|---|---|
| Ім'я при народженні | італ. Giovanni Agostino Placido Pascoli |
| Дата народження | 31 грудня 1855[2][3][…] |
| Місце народження | Сан-Мауро-Пасколі[2][3][…] |
| Дата смерті | 6 квітня 1912[2][3][…] (56 років) |
| Місце смерті | Болонья[6][5] |
| Рід смерті | природна смертьd |
| Причина смерті | рак печінки |
| Місце поховання | Барга |
| Брат/сестра | Maria Pascolid |
| Рідна мова | італійська |
| Мова творчості | італійська і латина |
| Рід діяльності | поет, перекладач, письменник, літературний критик |
| Працівник у | Університет Мессіниd, Пізанський університет і Болонський університет |
| Заклад освіти | Болонський університет |
| Відомі учні | Michele Ginottad |
| Навчався у | Джозуе Кардуччі і Giovanni Battista Gandinod |
| Місце активності | Італія |
| Статус авторського права як автора | термін дії авторських прав закінчивсяd |
| Сторінка автора на Вікісховищі | Giovanni Pascoli |
 Джованні Пасколі у Вікісховищі | |
Джованні Плачідо Аґостіно Пасколі (нар. 31 грудня 1855, Сан-Мауро-ді-Романья, Емілія-Романья — 6 квітня 1912, Болонья) — італійський поет.
Біографія[ред. | ред. код]
Джованні Пасколі народився в Сан-Мауро-ді-Романья. Коли Руджеро Пасколі, його батько, повертався додому з ринку в кареті, запряженій чорно-білою кобилою, він був застрелений вбивцею, який ховався в канаві біля дороги. Кобила повільно продовжила свій шлях і привезла додому тіло свого вбитого господаря. Злодій так і не був затриманий.
У Джованні Пасколі було трагічне дитинство, вражене вбивством батька, подальшої смерті матері, сестри й двох братів та фінансовим занепадом сім'ї. Вбивство батька відлунює, зокрема, в одному з його найпопулярніших віршів, «La cavalla storna». Весь його перший твір, «Міріке» (1891), відображає його нещасливе дитинство.
У 1871 році він переїхав до Ріміні з шістьма своїми братами, де подружився з Андреа Коста і почав брати участь у соціалістичних демонстраціях. Це призвело до ще однієї ключової події в житті Пасколі — його короткого ув'язнення в Болоньї після протесту проти арешту анархіста Джованні Пассананте.
Пасколі навчався в Болонському університеті, де його вчителем і наставником був Джозуе Кардуччі. У 1882 році він був посвячений у масонській ложі «Ріццолі» в Болоньї. Через кілька місяців він закінчив навчання і почав викладати в середніх школах в Матера і Масса. Він жив поруч зі своїми сестрами Ідою та Марією, намагаючись відновити первісну сім'ю, побудувавши «гніздечко» (як він його називав) для сестер і себе. Хоча він майже одружився, є припущення, що він так і не зробив цього через незрілі й, можливо, неоднозначні стосунки з сестрами.
Того ж року Пасколі присвятив літературний твір пам'яті масона Джузеппе Гарібальді, провідного діяча італійського руху Рісорджименто, а також Джозуе Кардуччі, свого улюбленого вчителя і близького друга.
Тим часом він почав співпрацювати з журналом «Vita nuova», який опублікував його перші вірші, згодом зібрані у збірці «Myricae». У 1894 році Пасколі покликали до Риму, де він працював у Міністерстві народної освіти, і там він опублікував першу версію «Poemi conviviali». Пізніше він переїжджав між містами й жив у Болоньї, Флоренції та Мессіні, але завжди залишався психологічно вкоріненим у своєму первісному ідеалізованому селянському походженні.
У 1895 році він разом із сестрою Марією переїхав до будинку в Кастельвеккьо, поблизу Барги, в Тоскані, який купив на гроші, отримані від літературних премій. Політичні та соціальні потрясіння початку 20-го століття, які мали призвести до участі Італії у Першій світовій війні та приходу фашизму, ще більше посилили невпевненість та песимізм Пасколі.
З 1897 по 1903 рік він викладав латину в університеті Мессіни, а потім у Пізі[7]. Коли Кардуччі вийшов на пенсію, Пасколі замінив його на посаді професора італійської літератури в Болонському університеті. У 1912 році, вже хворий на цироз (від зловживання алкоголем), Джованні Пасколі помер від раку печінки у віці 56 років у Болоньї. Атеїст[8], він був похований у каплиці, прибудованій до його будинку в Кастельвеккьо, де також спочиватиме його улюблена сестра Марія.
Твори[ред. | ред. код]
- 1897 — Il fanciullino
- 1891 — Myricae (erste Ausgabe)
- 1897 — Poemetti
- 1898 — Minerva oscura
- 1903 — Canti di Castelvecchio (erste Ausgabe)
- Myricae (letzte Ausgabe) — Miei scritti di varia umanità
- 1904 — Primi poemetti
- Poemi conviviali
- 1906 — Odi e Inni
- 1907 — Canti di Castelvecchio (letzte Ausgabe)
- Pensieri e discorsi
- 1909 — Nuovi poemetti
- Poemi italici
- 1911—1912 — Poemi del Risorgimento
- La grande proletaria si è mossa
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
- ↑ а б в Pascoli, Giovanni // The Enciclopædia Britannica: New Volumes — 12 — London, NYC: 1922.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118591894 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Пасколи Джованни // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Giovanni Pascoli | Italian Poet & Symbolist Writer | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ GIOVANNI PASCOLI (1855-1912) Biografia. www.inftub.com. Процитовано 29 липня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Твори Джованні Пасколі на сайті «Проєкт Ґутенберг»
- Твори Джованні Пасколі або про нього в Інтернет-архіві
- Твори Джованні Пасколі на LibriVox
