Джованні Франческо Коммендоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кардинал-священник
Джованні Франческо Коммендоне

італ. Giovanni Francesco Commendone
Камерленго Колегії кардиналів
10 січня 1583 — 16 січня 1584
Попередник: Заккарія Дольфін
Наступник: Ґульєльмо Зірлето
Папський легат у Речі Посполитій
1571 — 1573
Обрання: 1571
Апостольський нунцій у Речі Посполитій
1 вересня 1563 — 1 грудня 1565
Обрання: 1 вересня 1563
Попередник: Бернардо Бонджованні
Наступник: Джуліо Руджієрі
Єпископ Кефалонії і Закінфа
25 жовтня 1555 — 27 березня 1560
Обрання: 25 жовтня 1555
Попередник: Фердинандо де'Медічі
Наступник: Джовані П'єтро Дельфіно
 
Альма-матер: Падуанський університет
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Народження: 17 березня 1523[1]
Венеція, Венеційська республіка
Смерть: 26 грудня 1584 (5 січня 1585)[2] (61 рік)
Падуя, Венеційська республіка[3]
Титулярна церква: Сан-Чіріако-алле-Треме-Діоклеціане
Санта-Марія-дельї-Анджелі
Сант'Анастасія
Сан-Марко
Призначений: 12 березня 1565
Папою: Пієм IV

CMNS: Джованні Франческо Коммендоне у Вікісховищі

Джованні Франческо Коммендоне (італ. Giovanni Francesco Commendone; 17 березня 1523, Венеція — 26 грудня 1584, Падуя) — італійський кардинал, єпископ Кефалонії і Закінфа з 1555 року, апостольський нунцій і папський легат у Речі Посполитій в 1563—1565 та 1571—1573 роках, діяч Контрреформації.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вивчав право та гуманістичні науки в Падуанському університеті. У 1550 році приїхав до Риму. Завдяки протекції посла Венеційської республіки став секретарем папи Юлія III. У серпні 1553 року брав участь у місії до Англії, спрямованої на повернення цієї країни, якою керувала Марія Тюдор, до Католицької церкви. У 1555 році папа Павло IV призначив його єпископом Кефалонії і Закінфа. У 1556 році брав участь у місії до Іспанських Нідерландів, до двору імператора Карла V Габсбурга та Філіпа II. Того ж року був призначений надзвичайним нунцієм в Урбіно, Феррарі, Пармі та Венеції. Намагався отримати від цих республік військову допомогу для Папської області, якій загрожувало просування іспанських військ.

У 1560 році був папським легатом до Священної Римської імперії, щоб запросити представників католицьких і протестантських країн на відкриття Тридентського собору. Він прибув на релігійний з'їзд представників протестантських правителів у Наумбурзі (Заале), де безуспішно намагався переконати їх відновити унію з Римською церквою. У січні 1563 року їздив з місією до Інсбрука, де обговорював питання собору з імператором Фердинандом I Габсбургом.

У жовтні того ж року прибув до Речі Посполитої як легат і апостольський нунцій. Тут він відмовив короля Польщі Сигізмунда ІІ Августа від ідеї створення польської національної церкви (яка не визнавала би примату папи). Король Сигізмунд ІІ Август і Сенат прийняли книгу постанов Тридентського собору від нунція Коммендоні на сеймі в Парчеві 7 серпня 1564 року[4]. Діяв на шкоду Польщі та на користь Габсбургам. Під час візитацій польських храмів він відвідував також фортеці, а згодом у зашифрованих листах передавав ворогам відомості про чисельність і стан війська. Готував збройне повстання з метою посадити Габсбурга на польський престол[5].

Разом з кардиналом Станіславом Гозієм керував процесом впровадження декретів Тридентського собору польським єпископатом, а також спровадив єзуїтів до Польщі. У 1566 році він був призначений папським легатом на сеймі Священної Римської імперії в Аугсбурзі. У 1568 році був легатом до імператора Максиміліана II Габсбурга. У 1571 році, будучи легатом до імператора та Сигізмунда II Августа, намагався створити союз проти Османської імперії. У 1573 році підтримав кандидатуру Генріха Валуа.

Автор спогадів про перебування в Речі Посполитій під назвою «Спогади про давню Польщу».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://webdept.fiu.edu/~mirandas/bios1565.htm#Commendone
  2. а б Caccamo D. Dizionario Biografico degli Italiani — 1982. — Vol. 27.
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #118676679 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Piotr Aleksandrowicz. Przyjęcie przez króla i senat uchwał Soboru Trydenckiego w Parczewie w 1564 r. // Prawo Kanoniczne: kwartalnik prawno-historyczny. — Tom 9 (1966), Nr 3-4. — S. 375—379.
  5. Dzieje Polski a współczesność. — Warszawa: Wydawnictwo Książka i Wiedza, 1966. — S. 69.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Domenico Caccamo. Commendone Giovanni Francesco // Dizionario biografico degli italiani. — Vol. 27. — Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1982.

Посилання

[ред. | ред. код]