Джон Еверетт Мілле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Еверетт Мілле
англ. John Everett Millais
John everett millais.jpg
Народження 8 червня 1829(1829-06-08)
Саутгемптон
Смерть 13 серпня 1896(1896-08-13) (67 років)
  Лондон
  • рак гортані[d]
  • Поховання
    Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
    Жанр живопис, естамп
    Навчання Королівська академія мистецтв
    Діяльність художник, ілюстратор
    Напрямок Прерафаелітизм
    Покровитель Джон Раскін
    Вплив Веласкес, Джон Макрайтер
    Член Прерафаеліти і Королівська академія мистецтв
    Твори Peace Concluded[d], A Huguenot[d] і The Black Brunswicker[d]
    Нагороди
    Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

    Джон Еверетт Мілле у Вікісховищі?

    Джон Еверетт Мілле (англ. John Everett Millais, 8 червня 1829 — 13 серпня 1896) — англійський живописець, один із засновників Братства прерафаелітів.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Офелія. 1852, Тейт Британія, Лондон. Картина послужила джерелом натхнення для постеру фільму Ларса фон Трієра «Меланхолія» (2011)

    Навчання, Братство прерафаелітів[ред. | ред. код]

    Мілле народився в Саутгемптоні і почав навчатися малюванню у віці дев'яти років. У 1838 році, коли стали очевидними його здібності, сім'я перебралася до Лондона[1][2].

    В грудні 1840 року у віці 11 років Мілле вступив до Королівської академії мистецтв, ставши наймолодшим студентом за всю історію закладу[2]. В академії Джон провчився шість років, у 1843 році отримавши срібну медаль за малюнок. До п'ятнадцяти років він вже чудово володів пензлем. У 1846 році його історична картина «Пісарро бере у полон перуанських інків» була відібрана для літньої виставки Академії і у підсумку була визнана критиками найкращою на всій академічній виставці того року. Наступного року Мілле отримав золоту медаль за картину «Напад коліна Веніамінового на дочок Сілоама»[1].

    У 1848 році Джон Мілле разом з Голманом Гантом і Данте Габрієлем Росетті, з якими познайомився на одній з виставок, заснував Братство прерафаелітів.

    Його раннім роботам властива значна деталізація. Так, картину 1850 року «Христос у батьківському домі» критики визнали надмірно реалістичною, а в газеті «Таймс» її навіть охрестили «обурливою». Однак Мілле це не бентежило, і він продовжував свою творчість серед прерафаелітів. Насправді, технічна досконалість картин Мілле одразу виділила його серед інших живописців, тому роботи художника завжди приймали на виставках Академії, якими б радикальними вони не були[2]. Його також підтримав критик Джон Раскін, побачивши у ньому видатний талант.

    Влітку 1853 року Раскін і його дружина Еффі запросили Мілле вирушити разом на літо в Гленфінлас. Мілле і Еффі полюбили один одного і, після її скандального розлучення з Раскіним[3], одружилися. У подружжя було вісім дітей, наймолодший син Джон Гілл Мілле став визначним натуралістом і художником.

    Після розпаду братства[ред. | ред. код]

    Одруження змінило Мілле: для підтримки родини він мав створювати більшу кількість картин, а також дорого їх продавати. Він повністю відрікся від поглядів та ідей прерафаелітизму. Приміром, картину «Сер Ізюмбрас» (1857), де художник сильно відійшов від прерафаелітської техніки, Раскін назвав «навіть не невдачею, а катастрофою». Натомість Мілле здобув величезну популярність і величезні статки, заробляючи до 30 тис. фунтів на рік[4]. Він зробився портретистом, частково пейзажистом[1] (причому пейзажі писав не на замовлення, а як хобі — для себе[5]). На портретах зображав, як правило, людей відомих, котрі обіймали високі громадські посади[4]. У 1885 році Мілле став першим англійським художником, який отримав титул баронета. У 1896 році обійняв посаду президента Королівської академії мистецтв.

    В даний час у Великій Британії Мілле належить до числа найулюбленіших художників середини XIX століття[5].

    Найвідомішою роботою художника є картина «Офелія» (англ. Ophelia, 1851—1852), на якій зображена кохана Россетті Елізабет Сіддал.

    Картини[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в Милле, Джон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)
    2. а б в Tate Britain| Past Exhibitions | Millais
    3. Путеводитель по искусству. Под ред. Яна Чилверса. — М.: ОАО Издательство «Радуга», 2002
    4. а б Шестаков В. П. Прерафаэлиты: мечты о красоте. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. ISBN 5-89826-217-2.
    5. а б Екатерина Беляева. Плодовит по семейным обстоятельствам. Выставка Джона Миллеса открылась в Амстердаме. — Газета «Культура» № 9, 12 марта 2008 г., с. 15