Джон Еверетт Мілле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Еверетт Мілле
англ. John Everett Millais
John everett millais.jpg
Народження 8 червня 1829(1829-06-08)
Саутгемптон
Смерть 13 серпня 1896(1896-08-13) (67 років)
  Лондон
  • рак гортані[d]
  • Поховання Собор святого Павла
    Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
    Жанр живопис, естамп
    Навчання Королівська академія мистецтв
    Діяльність художник, ілюстратор
    Напрямок Прерафаелітизм
    Покровитель Джон Раскін
    Вплив Веласкес, Джон Макрайтер
    Член Прерафаеліти і Королівська академія мистецтв
    Твори Peace Concluded[d], A Huguenot[d], The Black Brunswicker[d] і Офелія
    Нагороди
    Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

    Джон Еверетт Мілле у Вікісховищі?

    Джон Еверетт Мілле (англ. John Everett Millais, 8 червня 1829 — 13 серпня 1896) — англійський живописець, один із засновників Братства прерафаелітів.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Офелія. 1852, Тейт Британія, Лондон. Картина послужила джерелом натхнення для постеру фільму Ларса фон Трієра «Меланхолія» (2011)

    Навчання, Братство прерафаелітів[ред. | ред. код]

    Мілле народився в Саутгемптоні і почав навчатися малюванню у віці дев'яти років. У 1838 році, коли стали очевидними його здібності, сім'я перебралася до Лондона[1][2].

    В грудні 1840 року у віці 11 років Мілле вступив до Королівської академії мистецтв, ставши наймолодшим студентом за всю історію закладу[2]. В академії Джон провчився шість років, у 1843 році отримавши срібну медаль за малюнок. До п'ятнадцяти років він вже чудово володів пензлем. У 1846 році його історична картина «Пісарро бере у полон перуанських інків» була відібрана для літньої виставки Академії і у підсумку була визнана критиками найкращою. Наступного року Мілле отримав золоту медаль за картину «Напад Веніамінового роду на дочок Сілоама»[1].

    У 1848 році Джон Мілле разом з Голманом Гантом і Данте Габрієлем Росетті, з якими познайомився на одній з виставок, заснував Братство прерафаелітів.

    Його раннім роботам властива значна деталізація. Так, картину 1850 року «Христос у батьківському домі» критики визнали надмірно реалістичною, а в газеті «Таймс» її навіть охрестили «обурливою». Однак Мілле це не бентежило, і він продовжував свою творчість серед прерафаелітів. Насправді, технічна досконалість картин Мілле одразу виділила його серед інших живописців, тому роботи художника завжди приймали на виставках Академії, якими б радикальними вони не були[2]. Його також підтримав критик Джон Раскін, побачивши у ньому видатний талант.

    Влітку 1853 року Раскін і його дружина Еффі запросили Мілле вирушити разом на літо в Гленфінлас. Мілле і Еффі полюбили один одного і, після її скандального розлучення з Раскіним[3], одружилися. У подружжя було вісім дітей, наймолодший син Джон Гілл Мілле став визначним натуралістом і художником.

    Після розпаду братства[ред. | ред. код]

    Одруження змінило Мілле: для підтримки родини він мав створювати більшу кількість картин, а також дорого їх продавати. Він повністю відрікся від поглядів та ідей прерафаелітизму. Приміром, картину «Сер Ізюмбрас» (1857), де художник сильно відійшов від прерафаелітської техніки, Раскін назвав «навіть не невдачею, а катастрофою». Натомість Мілле здобув величезну популярність і величезні статки, заробляючи до 30 тис. фунтів на рік[4]. Він зробився портретистом, частково пейзажистом[1] (причому пейзажі писав не на замовлення, а як хобі — для себе[5]). На портретах зображав, як правило, людей відомих, котрі обіймали високі громадські посади[4]. У 1885 році Мілле став першим англійським художником, який отримав титул баронета. У 1896 році обійняв посаду президента Королівської академії мистецтв.

    Сьогодні у Великій Британії Мілле належить до числа найулюбленіших художників середини XIX століття[5].

    Найвідомішою роботою художника є картина «Офелія» (англ. Ophelia, 1851—1852), на якій зображена кохана Россетті Елізабет Сіддал.

    Картини[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в Милле, Джон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
    2. а б в Tate Britain| Past Exhibitions | Millais
    3. Путеводитель по искусству. Под ред. Яна Чилверса. — М.: ОАО Издательство «Радуга», 2002
    4. а б Шестаков В. П. Прерафаэлиты: мечты о красоте. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. ISBN 5-89826-217-2.
    5. а б Екатерина Беляева. Плодовит по семейным обстоятельствам. Выставка Джона Миллеса открылась в Амстердаме. — Газета «Культура» № 9, 12 марта 2008 г., с. 15

    Посилання[ред. | ред. код]