Данте Габрієль Росетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автопортрет, 1847
Діва Святого Граалю
Мрія дня

Да́нте Габріе́ль Росе́тті (* 12 травня 1828 — 10 квітня 1882) — англійський поет, художник, перекладач італійського походження, один з засновників «Братства Прерафаелітів» (18481853).

Родина Росетті[ред.ред. код]

Народився Габріель Чарльз Данте Росетті 12 травня 1828 в великій родині, де всі займалися літературою.

Його батько, Габріель Росетті, емігрував з Італії до Великобританії, викладав італійську мову в Королівському коледжі в Лондоні, а в вільний час займався написанням коментарів до творів Данте.

Старша сестра, Марія Франческа, написала книгу «Тінь Данте».

Данте Габріель був братом поетеси Кристини Росетті і критика Вільямя М. Росетті. Родина і друзі називали його Габріелем, проте в публікаціях Росетті на перше місце поміщав своє друге ім'я — Данте — через літературні асоціації.

У дуже ранньому віці він цікавиться літературою. Подібно до всіх його рідних братів, він прагнув бути поетом, але також і живописцем, проявивши великий інтерес до Середньовічного італійського живопису, повагу і захоплення яким проніс через усе життя.

Хант і Росетті[ред.ред. код]

До кінця своїх днів Данте Габріель Росетті залишався до певної міри дилетантом в області живопису. Освоїти техніку писання олією йому допоміг художник, член Братства Прерафаелітів, Хант.

Холмен Хант і Росетті познайомились на виставці картини Ханта The Eve of St. Agnes, яка була ілюстрацією поеми досі маловідомого англійського поета-романтика Джона Кітса. Росетті у своїх поемі «The Blessed Damozel» й сам наслідував Кітса, тому припускав, що їхні з Хантом мистецькі і літературні ідеали збігаються.

Разом Хант і Росетті розвинули ідею нового руху в англійському образотворчому мистецтві — прерафаелітизму,- і були (разом з Міллесом) засновниками «Братства Прерафаелітів» (1848—1853).

Крім того, Росетті спадає на думку видавати журнал «Росток», в якому прерафаеліти змогли б опублікувати свої погляди на мистецтво і літературу.

Росетті публікує переклади Данте та інших середньовічних італійських поетів, при цьому прагнучи в своїх творах використовувати стилістичні риси ранньоіталійської поезії.

Рання творчість[ред.ред. код]

Ранній період творчості характеризується точністю і визначеністю манери; перші його картини більше, ніж інші роботи прерафаелітів, нагадують живопис італійського кватроченто, яким молоді художники Братства так захоплювались. На картині «Дівоцтво Непорочної Марії» Богородиця зображена виснаженою, пригніченою дівчинкою-підлітком. Цю першу свою роботу, підписану «P.R.B.» (Pre-Raphaelite Brotherhood: за маніфестом прерафаелітів, так мали бути підписані їхні картини, а зміст абревіатури повинен був залишатися в таємниці) Росетті показав на Вільній виставці в лондонській галереї Гайд Парк Конер і навіть отримав декілька позитивних відгуків.

Інша його картина — незавершена «Знайдена» — присвячена сучасній йому проблемі: Росетті збирався змалювати дівчину легкої поведінки, яку піднімає з дороги сільський скотопромисловець і впізнає в ній свою колишню кохану.

Подорож до Європи[ред.ред. код]

Восени 1849 року Росетті разом з Хантом поїхав до Франції, де відкриває для себе роботи Джорджоне, Леонардо да Вінчі, Тіціана, і до Бельгії, де знайомиться з творами Ван Дейка і Мемлінга.

Після повернення в Лондон Росетті знайомиться з Ліззі Сиддаль, котра спочатку стає його моделлю, а згодом — дружиною.

Незважаючи на підтримку і заступництво критика Джона Рескіна, негативні відгуки і критика картин змусили Росетті відмовитися від публічних виставок; художник звертається до акварельної техніки, тому що такі картини могли продаватися приватно.

Натхненням художника в 1850-ті роки стали сюжети «Нового життя» Данте і «Смерть короля Артура» Сіра Т. Малорі. Ці теми також цікавили і тогочасних друзів Росетті — В. Морріса та Е. Берн-Джонса.

Ліззі[ред.ред. код]

У травні 1861 дружина Данте Габріеля Ліззі народжує мертву дитину, а 10 лютого наступного року через передозування ліків помирає сама.

У 1864 Данте Габріель пише «Беату Беатрикс» — посмертний портрет коханої, чиє зображення він ідеалізує подібно до того, як Данте — свою Беатриче. Росетті також пише ряд полотен, на яких зображує замислені жіночої фігури, зазвичай в тяжкому, болісному спогляданні чи роздумі. Свої невидані поезії тих років він кладе в могилу дружини.

1864 року він їде до Парижу, де на ретроспективній виставці робіт Делакруа знайомиться з Мане. Вже тоді Росетті має серйозні проблеми з зором.

Пізня творчість[ред.ред. код]

У цей період художник відходить від колишнього, за словами критика Рескіна — «нестерпного» реалізму Росетті-прерафаеліта, звертаючись в своїх і живописних, і поетичних творах до міфологічних тем і стилізації. Це не могло не вплинути вагомо на розвиток Європейського Символізму. У своїх роботах Росетті зображує жінок до одержимості стилізовано: його нову коханку Фанні Корнфорт змальовує чи не конспектом фізичного еротизму, в той час як Джейн Верден, жінка прерафаеліта Морріса, постає ефірною богинею.

Останні роки[ред.ред. код]

У червні 1872 року, після того, як ним знехтувала щиро кохана ним Джейн Верден, в стані суворої депресії, майстер спробує накласти на себе руки, але буде вчасно врятований. Але з того дня він важко хворіє, стан його ускладнює як наркотична залежність, так і жорстока критика його поезій, що він їх за порадою друзів, вийняв з могили Елізабет.

Останні роки Росетті живе затворником. У грудні 1881 переносить інсульт.

Данте Габріель Росетті помер 9 квітня 1882 року в Брінчігтон-на-морі в Кенті.

Посилання[ред.ред. код]