Прерафаеліти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

'Прерафаеліти (1848—1853) — об'єднання молодих англійських художників, засноване в 1848 році.

Невдоволені станом занепаду сучасного їм англійського живопису, пререфаеліти мали на меті відродити щирість раннього італійського мистецтва до Рафаеля і Високого Відродження. Поставши проти пануючого в той час в мистецтві академізму, а заодне і проти суспільних укладів своєї епохи, пререфаеліти — Хант, Міллес, Росетті та інші — використовували різноманітні художні засоби: вони писали на літературні, історичні, релігійні теми, а в сценах сучасного їм побуту завжди намагалися дати моральний коментарій соціальним відносинам.

Росетті, A Vision of Fiammetta

Передумови[ред.ред. код]

В XIX столітті багато художників об'єднуються в організації, об'єднання, братства — частіше за все задля спільної боротьби за свої принципи. Романтики, реалісти, імпресіоністи, символісти, набіди — метою кожного з об'єднань живописців було прагнення порушити прийняті в мистецтві традиції.

Так само, у 18481853 роках прерафаеліти стають «порушниками спокою» в англійському живописі.

Братство прерафаелітів виникло через абсолютне неприйняття групою молодих митців вимог офіційного живопису епохи панування королеви Вікторії, десятиріччя правління якої в 1848 помпезно святкувало все Об'єднане Королівство — десять років стагнації, пуританства та лицемірної політики. І це тоді, коли вся Європу охопили повстання, коли розвиваються наука і промисловість.

Вже помер Констебл; Тернеру залишилося жити менше ніж три роки. Ці два художника намагалися порушити принципи академізму, які у вікторіанські часи гальмували розвиток англійського живопису.

Але тепер місце «революціонерів від мистецтва» було вакантним.

Бунтівники[ред.ред. код]

Данте Габріель Росетті «Любов Данте», 1860, Галерея Тейт, Лондон

У цей період декілька молодих художників (а найстаршому був 21 рік) зважуються на бунт. Їхні прізвища: Міллес, Хант і Росетті. Майбутні прерафаеліти сходились на тому, що їхня власна внутрішня свобода, повне творчоге самовираження прямо залежать від звільнення живопису від академізму.

Пізніше Росетті зізнається: „Називати те, що ми тоді створили, новим напрямом -якось несерйозно, адже сама ідея створення нашої банди під загальною назвою «Братство прерафаелітів» спочатку було для нас веселим жартом: просто академізм був вже настільки нестерпний, що ми вважали за своє право «завдати старикам перцю». Три молодих нахаби підписували свої картини тепер вже відомими ініціалами, отримуючи величезне задоволення вже від того, що почували себе поза законом.“

Роль членів таємного товариства приваблювала молодих людей дедалі більше. Але невдовзі вони розуміють, що бунтарський дух потребує опори в істинно революційних ідеях. Й ці ідеї знайшлися — за виразом одного з критиків, «дякувати Рафаелеві». Назва «братства» напрошувалася сама собою, оскільки прерафаеліти декларували наступне: Мистецтво було чистим лише до Рафаеля. Рафаель був сам чистий першу половину свого творчого шляху. Згодом, отримавши свої перші ватиканські замовлення, … він створив стереотип, за яким послідували решта".

Подібна заява викликала неабиякий резонанс, адже до появи прерафаелітів розвиток британського мистецтва визначався головним чином діяльністю Королівської Академії. Незважаючи на появу таких художників як Тернер і Констебл, манера, яка культивувалась академією, тяжіла до старих майстрів: домінування малюнку над кольором, рівноваги над рухом, світло майстерні над пленером і, насамкінець, великих майстрів минулого — над рештою художників.

На думку прерафаелітів, за подібних умов митець не може виразити свій талант. Спираючись на творчість художників кватроченто і готики і досягаючи абсолютной точності своєї техніки, вони прагнуть поєднати благородні почуття із реалістичним зображенням об'єкта.

Для того, щоб відтворити манеру великих дорафаелівських італійських художників, члени братства робили детальні етюди з натури, відображаючи колір якомога яскравіше, і писали картини на вологому білому ґрунті.

Вони збільшували розміри полотен, щоб зображувати предмети і людські тіла в їхній натуральний розмір.

Зверталися до Біблії, бо мали бажання писати сповнені «найвищих істин» сюжети.

Їхня творчість тісно пов'язана з літературою: зокрема, з поезією Данте, Шекспіра, давно забутими середньовічними легендами і баладами.

У плані техніки молодих художників цікавить, передусім, творчість їхніх сучасників — Тернера(1775—1851), Блейка (1757—1827), Жеріко (1791—1824), Ежена Делакруа (1798 — 1863), Енгра (1780 — 1867), а серед старих майстрів — Джорджоне (1477—1510) і Рубенса (1577—1640) — в основному, через незвичайний колорит їхніх робіт.

Звільнення живопису від академізму, як вважали прерафаеліти, означає також відмову від академічного ідеалізму. Молоді митці наполягають на тіснішому зв'язку з природою. Кінець статичним позам і «досконалій красі»: можна писати просто, щиро і — відверто.

Прерафаеліти відкрито критикують полотно пізнього періоду творчості Рафаеля «Преображення» — за його «зневагу до краси і правди, помпезність образів апостолів і Спасителя, які не мають нічого спільного з істинною духовністю», яке академіки оголосили зразком досконалості.

Народження Братства[ред.ред. код]

Данте Габріель Росетті «Персефона», 1874, Галерея Тейт, Лондон

Автором ідеї утворення в вересні 1848 року «Братства Прерафаелітів» — P. R. B. (Pre-Raphaelite Brotherhood) був Росетті — син італійського емігранта, заговорника-карбонарія, він з дитинства знаходився під впливом розповідей про таємні спільноти, масонські ложі і монашеські ордени.

Спочатку в Братство входять семеро : художники Д. Г. Росетті, Х. Хант, Д. Е. Міллес, Д. Коллінз, Ф. Стівенс, скульптор Т. Вулнер, письменник і критик У. М. Росетті. Оскільки останній не є художником, його призначать секретарем Братства і доручають йому відредагувати складену його братом Данте Габріелем програму групи.

Основними пунктами цього своєрідного маніфесту були такі : „Прагнути до втілення особистих оригінальних ідей. Уважно вивчати природу, щоб навчитися передавати її в будь-якому вигляді і стані. Вітати щирість і новизну, відкидаючи лицемірство. Створювати будь-які картини і скульптури не беручи до уваги суспільну думку — такими, якими їх бачить автор. Всі роботи, створювані членами Братства, підписувати не їм'ям художника, але трьома ініціалами — «P. R. B.», значення яких має залишатися в таємниці.“

Втім, останній пункт виконати не вдалося: в 1849 члени Братства вирішили викласти свої принципи в статтях, розповідях і поемах, які вони опублікували у власному журналі «Росток». Завдяки цим публікаціям до кінця 1850 року зміст абревіатури «P.R.B.» перестає бути таємним не лише для студентів і професорів Академії, але й для багатьох людей далеко за її межами.

Перші виставки[ред.ред. код]

Едвард Берн-Джонс, «Зачарований Мерлін», 1872—1880, 186х111см, Художня Галерея Леді Лівер, Порт Санлайт

Перша картина під ініцалами «P.R.B.», виставлена для публіки в березні 1849 року в лондонській галереї Гайд Парк Корнер, була написана Росетті під керівництвом Ханта.

Через декілька місяців нові полотна під тими ж самими ініціалами з'являються на виставці в Королівській Академії Мистецтв — серед звичних парадних портретів, сентиментальних побутових сюжетів і нецікавих мітологічних композицій, вони одразу приваблюють увагу публіки яскравістю кольорів і загадковістю сюжетів.

Заінтриговані критики реагують доволі стримано і насторожено. Наступного року Росетті виставляє «Благовіщення» в галереї Портланд, а на стінах виставкової зали Королівської Академії розмістилися картини «Звернена до віри сім'я бриттів рятує капелана від друїдів» Ханта і «Христос в домі батьків» Міллеса.

На цей раз таємниця ініціалів була розгадана, а члени Братства, які "зневажали принципи академізму і спідщину великого Рафаеля, одразу ж були заочно піддані остракізму.

Заступництво Раскіна[ред.ред. код]

Великий англійський критик Джон Раскін (1819—1900) був відомий своїм критичним відношенням до церкви. Священнослужителів він вважав лицемірами, церковний культ — марновірством, наполягаючи на безпосередньому контакті з богом.

Простота, чистосердечність, щирість і відвертість вітаються Раскіним як основні чесноти, релігіозність і моральність, на його думку, є синоніми.

Вивчаючи історію живопису, Раскін доходить до висновку, що сучасні йому художники продовжують звертатися до релігійних сюжетів, часто вкладаючи в них нерелігійний зміст і ідею. Серед сучасників критик знаходить лише одну групу художників, які, на його думку, щиро і правдиво втілюють у своїй творчості релігійні теми — і це Прерафаеліти.

В роботах Росетті, Міллеса, Ханта та інших Раскін знайшов той самий дух ідеалізованого середньовіччя і ті самі настрої, які розділяв сам. На думку критика, середньовіччя і раннє Відродження були часом найвищого розквіту образотворчого мистецтва. Таким чином, в мистецтві прерафаелітів Раскін знаходить чи не втілення своїх особистих бажань.

Саме тому критик починає виступати в друкованих виданнях з позитивними відгуками про Братство і всіляко їх підтримувати. При цьому Раскін не може не усвідомлювати, що заступництво за молодих опальних художників має викликати негативну реакцію в його колег, але, захищаючи прерафаелітів, він захищає свої особисті принципи.

Окрім критичного відношення до буржуазності і поваги до середньовіччя, в прерафаелітах Раскіна приваблює і їхній реалізм, який особливо яскраво виявив себе в ранніх творах молодих майстрів. Втім, з часом поступово прерафаелітізм отримав символічний, декадентсьний характер, втративши всі риси реалізму.

Перемога і розпад Братства[ред.ред. код]

Едвард Берн-Джонс, The last sleep of Arthur

Під дружньою зверхністю Раскіна прерафаеліти швидко завойовують успіх серед публіки.

Міллеса обирають членом Королівської академії мистецтв, і він погоджується на зраду принципам Братства заради забезпеченого і спокійного майбутнього. Данте Габріель Росетті назве цю подію кінцем Братства; «круглий стіл розпадається», скаже він.

Невдовзі Вулнер поїхав до Австралії, Хант — на Близький Схід шукати місця, описані в Старому Заповіті…

Новий етап руху прерафаелітів почався із знайомства Росетті із двома стедентами Оксфорду — У. Моррісом (1834—1896) і Е. Берн-Джонсом (1833—1898), хоча «Братства прерафаелітів» як такого вже не існує.

На шляху до символізму і модернізму[ред.ред. код]

Росетті, Сирійська Астарта

Прерафаелітізм вплинув на мистецтво кінця XIX століття попри те, що у більшості представників цього руху — ані в Міллеса, ані в Ханта чи решти — не було прямих послідовників.

Справжньої слави доб'ється лише Данте Габріель Росетті — переважно завдяки тому, що його вплив буде достатньо помітний не лише на художників, але й письменників і композиторів. Зокрема, його картини надихали Поля Верлена і Клода Дебюссі; його живописом захоплювалися практично всі художники-модерністи.

Берн-Джонс, учень Росетті, був посередником між прерафаелітами і символістами.

Дати[ред.ред. код]

  • 1827 — народження Вільямя Холмена Ханта
  • 1828 — народження Данте Габріеля Росетті
  • 1829 — народження Джона Еверетта Міллеса
  • 1833 — народження Едварда Берн-Джонса
  • 1848 — створення Братства Прерафаелітів
  • 1849 — на Вільній виставці в галереї Гайд Парк Корнер з'являються перші роботи, підписані ініціалами «P. R. B.»
  • 1850 — перша негативна критика прерафаелітів
  • 1851 — Джон Раскін стає на бік прерафаелітів
  • 1853 — Міллес стає членом Королівської академії мистецтв; Хант їде до Єгипту та на Святу Землю
  • 1854 — Братство Прерафаелітів розпадається
  • 1856 — Берн-Джонс стає учнем Росетті
  • 1857 — велика виставка робіт прерафаелітів в Лондоні
  • 1863 — Росетті завершує картину «Беата Беатрикс»
  • 1877 — Берн-Джонс вперше виставляє «Зачарованого Мерліна»