Джон Юз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Джон Джеймс Юз (Г'юз)
John James Hughes
англ. John Hughes
Hughes (1).jpg
Засновник Донецька
Народився 1814(1814)
Мертір-Тідвіл, Уельс, Велика Британія
Помер 1889(1889)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Цвинтар Вест Норвуд[d]
Підданство Велика Британія Велика Британія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Національність валлієць
Проживання Україна
Діяльність гірничий інженер
Заклад Росія

Джон Джеймс Юз, або Г'юз, (англ. John James Hughes) (1814, Мертір-Тідвіл, Уельс, Велика Британія1889, Санкт-Петербург, Російська імперія) — британський гірничий інженер родом із Південного Уельсу.

Біографія[ред.ред. код]

Джон Юз був засновником металургійного заводу (1869), який належав російсько-британському «Новоросійському (Металургійному) Товариству» кам'яновугільного, залізного й рейкового виробництва; при заводі виникло згодом місто Юзівка (тепер Донецьк).

Він був сином інженера, що очолював один з металургійних заводів міста Мертір-Тідвіла. У юнацькі роки працював у батька. У 28 років купив суднобудівну верф. У 36 років купив у місті Ньюпорт ливарний завод. В кінці 50-х поступив інженером на Мілвольський залізопрокатний та суднобудівний завод у Великій Британії, а в 1860 році став його директором. У 1864 році сконструював лафет для важких гармат. Ця артилерійська установка поступила на озброєння ВМС низки європейських країн. Розробив рецептуру броні для обшивки суден та фортечних укріплень.

У 1868 р. Мілволський завод отримав замовлення на броню для кронштадтській фортеці. Юз у віці 55 років поїхав до Російській Імперії для організації виробництва металу. Юз у 1869 купив землю у князя Віктора Кочубея в Катеринославській губернії на березі річки Кальміус і почав будівництво металургійного заводу з робочим селищем в районі села Олександрівка. Для розробки вугілля він засновує «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв». Перший чавун почав виплавлятися у 1872 році. Завод працював за повним металургійним циклом, тут вперше в Російській Імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Заснований Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Російської Імперії, а потім і України. У 1913 році в Юзівці вироблялось 74% заліза Російської імперії [1].

Домівка Юзів[ред.ред. код]

Докладніше: Будинок Юзів

Тимчасовим житлом, де мешкав Юз, була мазана хата, крита соломою, у маєтку поміщиці Смолянинової.

Будинок Юзів ( м. Донецьк, вул. Клінічна, поряд з пологовим будинком № 6) — це двоповерховий будинок, побудований в Юзівці для сім'ї Джона Юза, другий за рахунком в Юзівці.

Перший, одноповерховий будинок для себе і синів Джон Юз почав будувати недалеко від свого виробництва. Зараз це місце знаходиться на території ДМЗ, біля адміністративної будівлі електросталеплавильного та обжимного цехів, поруч з пам'ятником "На честь виплавки 100-мільйонної тонни сталi 24 грудня 1967 року".

Його фундамент був закладений восени 1873 року. Влітку 1874 було побудовано одноповерховий будинок на 8 кімнат за 1,5 км на північний захід від юзівського металургійного заводу. Фасад було виконано з червоної цегли. Дах бух вкритий залізом. За будинком знаходилися господарські будівлі: кухня, флігель для прислуги, льох, сарай для вугілля і дров, стайня, псарня. Також за будинком був закладений великий сад. Садиба Юзів була огороджена парканом з дикого пісковику. У паркані були дерев'яні ворота, які були обрамлені прямокутною аркою з цегли. Перед фасадом будинку були розбиті клумби з квітами і прокладені доріжки з каменю. Від металургійного заводу в будинок були проведені водопровід та електрика.

Інший, другий свій будинок сини Юза добудовували вже без батька. Двоповерхова будівля була побудована в 1891 році. Його руїни розташовуються на нинішній вулиці Клінічній у Донецьку.

Пам'ятник у Донецьку[ред.ред. код]

У 2001 році в Донецьку встановлений пам'ятник Джону Юзу.

Пам'ятник розташований у Ворошиловському районі Донецька, на вулиці Артема, біля третього навчального корпусу Донецького національного технічного університету і бібліотеки, що символізує професію Джона Юза — інженера британського заводу.

Автор пам'ятника скульптор — Олександр Митрофанович Скорих. Пам'ятник відлитий у центральних ремонтно-механічних майстернях[2] і встановлений 8 вересня 2001 року. Пам'ятник стоїть на низькому постаменті, фактично в людський зріст, що за задумом скульптора символізує людські якості цього діяча.

Спочатку пам'ятник стояв ближче до вулиці Артема, а в серпні 2009 року пам'ятник посунули ближче до входу у бібліотеку[3].

На честь Юза НБУ викарбував та вів до обігу 2014 року пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]