Джордж Бойд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джордж Бойд
Особисті дані
Повне ім'я Джордж Іан Бойд
Народження 2 жовтня 1985(1985-10-02) (38 років)
  Чатем, Англія
Зріст 186[1]
Вага 79[1]
Прізвисько Білий Пеле
Громадянство  Англія
 Шотландія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія Солфорд Сіті
Номер 21
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002—2007 Англія «Стівенідж Боро» 109 (23)
2007—2013 Англія «Пітерборо Юнайтед» 263 (64)
2010 Англія → «Ноттінгем Форест» 6 (1)
2013 → Англія «Галл Сіті» 14 (4)
2013—2014 Англія «Галл Сіті» 30 (2)
2014—2017 Англія «Бернлі» 115 (12)
2017—2019 Англія «Шеффілд Венсдей» 40 (3)
2019—2020 Англія «Пітерборо» 22 (0)
2020— Англія «Солфорд Сіті» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2005—2006 Англія Англія C 6 (1)
2009 Шотландія Шотландія B 1 (1)
2013—2014 Шотландія Шотландія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 квітня 2021.

Джордж Іан Бойд (англ. George Jan Boyd; нар. 2 жовтня 1985, Чатем, Англія) — англійський футболіст, вінгер англійського клубу «Бернлі» і національної збірної Шотландії.

Гравець почав свою кар'єру в академії «Чарльтон Атлетик», але вже наступного року почав грати за «Стівенідж Боро», який виступав у Національній Конференції. За чотири з половиною роки він зіграв за клуб у всіх турнірах 123 матчі і забив 31 гол, а на початку 2006 року за рекордну для Конференції суму трансферу перейшов у клуб Ліги 2 «Пітерборо Юнайтед». 2009 року Бойд побував у короткостроковій оренді в «Ноттінгем Форест». За клуб з Гартфордшира вінгер зіграв 296 ігор і забив 75 голів, у сезонах 2007—2008 і 2008—2009 посів разом з командою друге місце в розіграшах чемпіонатів, коли команда піднялась у вищий дивізіон напряму, а в сезоні 2010—2011 допоміг «Пітерборо» перейти у вищий дивізіон через розіграш плей-оф. 2013 року британець перейшов в оренду в «Галл Сіті», з яким посів друге місце в чемпіонаті і завоював путівку в Прем'єр-лігу, а перед початком сезону 2013—2014 підписав з «тиграми» повноцінний контракт. 17 травня 2014 року Бойд зіграв у фіналі Кубка Англії, де «Галл» поступився «Арсеналу» в екстра-таймі. В останній день літнього трансферного вікна 2014 року вінгер перейшов у клуб «Бернлі».

У 2005 і 2006 роках Бойд зіграв шість матчів і забив один м'яч за третю національну збірну Англії, у яку запрошують гравців з напівпрофесійних клубів. Попри те, що Бойд народився в Англії, його дідусь по материнській лінії був шотландцем, і гравець у 2009 році зіграв один матч за другу збірну Шотландії, в якому відзначився голом. Від 2013 року вінгера викликають у національну збірну Шотландії, за яку він вже зіграв два матчі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Бойд народився і виріс у місті Чатем, графство Кент[2]. Вперше захотів стати футболістом, коли грав зі своїм батьком у місцевому парку[3]. Вибір позиції обумовлений тим, що Бойд грав в атаці у юному віці, і йому подобалося грати з м'ячем[3].

Бойда вперше помітили скаути «Чарльтон Атлетик» у дев'ять років, коли він грав на місцевому рівні[3], а в академію гравець прийшов 2000 року[4]. У шістнадцять років Джордж полишив академію[5] і перебрався в «Стівенідж Боро», поєднуючи навчання в Північному Гартфордширдському Коледжі[en] з грою в клубі[4]. Тоді гравцеві доводилося працювати в кондитерському магазині на залізничному вокзалі Гітчіна[en] для того, щоб оплатити поїздки на тренування[4].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Стівенідж Боро»[ред. | ред. код]

2001 року, коли йому було 15, Бойд став гравцем «Стівенідж Боро», який у той час виступав у Національній Конференції[4]. Дебют за новий клуб відбувся в сімнадцять років. 14 грудня 2002 року гартфордширська команда на домашній арені «Бродголл Вей» поступилася «Мартгейту» з рахунком 1:3. Бойд відіграв перші 45 хвилин зустрічі[6]. Попри постійну присутність в заявці на матчі, Бойд більше так і не з'являвся на полі в сезоні 2002—2003[7].

У наступному сезоні «Стівенідж» знову посів місце в середині таблиці, а Бойд зіграв 11 матчів (з них 7 разів виходив на заміну) у другій половині сезону[8] під керівництвом нового головного тренера, Грема Вестлі, на якого справив враження своєю грою на молодіжному кубку Англії[9]. У матчі проти «Тамуорта», 13 березня 2004 року, Бойд тричі асистував партнерам по команді, а його команда перемогла 3:1[10]. Наступного місяця вінгер вперше в кар'єрі вразив ворота суперника: в матчі проти «Нортвіч Вікторія» він забив переможний гол, а гра закінчилася з рахунком 2:1[11].

Після успішно проведеної другої половини сезону 2003—2004, Бойд став основним гравцем «Стівеніджа» в наступному сезоні. Він провів 37 матчів і забив три м'ячі, а його клуб потрапив у зону плей-оф[12][13]. Другий гол у кар'єрі і перший у сезоні Бойд забив 25 вересня 2004 року, знову у ворота «Нортвіч Вікторії», а «Стівенідж» переміг 4:1[14]. Наступний гол був забитий через місяць у матчі кубка Англії, а суперник «Стівеніджа», «Гендон», був розгромлений з рахунком 5:0[14]. У січні 2005 року арбітр вперше вилучив півзахисника з поля: це сталося в програному з рахунком 0:3 матчі проти «Канвей Айленд»[14]. 5 березня команда Бойда здобула вольову перемогу над клубом «Карлайл Юнайтед» з рахунком 2:1; вінгер забив перший з двох голів у матчі та свій третій гол у тому сезоні[14].

Сезон 2005—2006 Бойд почав з трьох результативних ударів у п'яти матчах: півзахисник двічі відзначився у програному з рахунком 2:3 матчі проти «Вокінга»[15] і відзначився голом у ворота «Тамуорта»[15]. Також Бойд забив два м'ячі в матчах кубка Англії: у ворота «Кеттерінг Таун», де Пол Гаскойн дебютував на посаді головного тренера, і «Нортгемптон Таун»[15]. У листопаді 2005 року вінгер продовжив контракт зі «Стівеніджем» на три роки[16]. Загалом у тому сезоні Джордж Бойд провів за клуб 47 матчів і забив 12 м'ячів[17].

У сезоні 2006—2007 під керівництвом нового тренера, Марка Стімсона, Бойд вперше був випробуваний на позиції нападника[18] у матчі проти «Тамуорта». Гравець відзначився голом, але «Стівенідж» поступився 1:2[19]. У наступній грі Джордж оформив свій перший хет-трик у кар'єрі в матчі проти «Стаффорд Рейнджерс», який завершився з рахунком 6:0[19]. У цьому ж сезоні Бойд «покращив свій результат, забивши чотири м'ячі у грі на Трофей Футбольної асоціації проти «Мертір Тідвіл», яка завершилася з рахунком 7:0. Перерва між другим і четвертим м'ячами становила менш як п'ять хвилин[20]. У середині грудня «Стівенідж» відхилив трансферну пропозицію щодо гравця від «Пітерборо Юнайтед»[21], але через півмісяця, в останній день року, клуби все-таки домовилися про трансфер гравця, який відбувся 8 січня за рекордну для Національної Конференції суму 260 000 фунтів стерлінгів[22]. 1 січня 2007 року Бойд провів свій останній матч за «Стівенідж». Гравець двічі вразив ворота суперника, клубу «Олдершот Таун», який у підсумку поступився 2:3[23]. У першій половині сезону Бойд провів 27 матчів у всіх турнірах і забив 15 м'ячів[24]. Під час свого перебування в клубі Бойд заробив прізвисько «Білий Пеле», яке згодом використовували фанати й ЗМІ[2].

«Пітерборо Юнайтед»[ред. | ред. код]

Бойд у матчі за Пітерборо у 2010 році

Бойд дебютував за новий клуб 13 січня 2007 року в програному з рахунком 1:3 матчі проти «Дарлінгтона»[25], а перший гол за «Пітерборо» забив місяць по тому у ворота валлійського «Рексема»[26]. 20 лютого Бойд вийшов на заміну в домашньому матчі проти «Бостон Юнайтед» і «чудовим ударом з 32 метрів відправив м'яч у сітку воріт суперника[27]. У матчі проти «Ноттс Каунті» британець забив свій третій гол за клуб і асистував партнеру по команді, а «Пітерборо» виграло 2:0[28]. Того ж місяця, в грі проти «Грімсбі Таун», Бойд вразив ворота суперника на 46-й хвилині зустрічі[29]. Загалом у другій половині сезону 2006—2007 півзахисник зіграв 20 зустрічей, у яких відзначився голами шість разів[8], включаючи два голи в останньому матчі сезону проти «Рочдейла»[30][31].

У сезоні 2007—2008 Бойд був на провідних ролях у клубі, зігравши 53 гри у всіх турнірах і забивши 15 м'ячів[32]. В одному з матчів півзахисник оформив другий хет-трик у кар'єрі, а його клуб переміг «Аккрінгтон Стенлі» з рахунком 8:2[33]. «Пітерборо» посів друге місце в чемпіонаті і здобув автоматичне підвищення в Лігу 1. Також за підсумками сезону Бойд потрапив у команду року Ліги 2 за версією ПФА[34].

У наступному сезоні півзахисник продовжив відігравати одну з провідних ролей у команді, зігравши 53 гри і забивши 10 м'ячів у всіх турнірах, а його клуб другий рік поспіль посів друге місце у своєму дивізіоні і здобув путівку в дивізіон вище[35][36]. Виступи Бойда дозволили йому другий рік поспіль потрапити в команду року за версією ПФА[37].

У першій же грі сезону 2009—2010 Бойд реалізував пенальті, але його команда поступилася клубові «Дербі Каунті» в гостьовому матчі на «Прайд Парк»[38]. Три дні по тому вінгер знову вразив ворота суперника, а «Пітерборо» виграло матч проти «Віком Вондерерс» в рамках кубка Футбольної ліги з рахунком 4:0[39]. У жовтні 2009 року Бойд вийшов на поле за «Пітерборо» у 124-му матчі поспіль, повторивши клубний рекорд; цей матч проти «Брістоль Сіті» завершився внічию 1:1, а сам гравець «врятував команду від поразки голом на 90-й хвилині[40][41]. Три дні по тому британець побив рекорд у матчі проти «Донкастер Роверз», зігравши 125-ту поспіль гру за клуб[42], а ще за чотири дні Бойд зробив дубль у грі проти «Сканторп Юнайтед»[43][44]. Бойда призначили капітаном клубу в січні 2010 року[45], а місяць по тому «Пітерборо» відхилив пропозицію клубу «Мідлсбро» щодо гравця через те, що клуби не домовилися про вартість трансферу[46][47][48]. За минулу частину сезону гравець провів 37 матчів і забив 10 м'ячів[49].

Оренда в «Ноттінгем Форест»[ред. | ред. код]

У березні 2010 року Бойд був відданий в оренду в «Ноттінгем Форест» до кінця сезону 2009—2010[50], попри те, що сам гравець «був би щасливий залишитися в „Пітерборо“»[51]. Власник кембриджширської команди описав цей перехід як «один з найбільш жахливих моментів під час його керівництва клубом»[52]. Вінгер дебютував на «Сіті Граунд» 6 березня, зігравши повний матч проти «Свонсі Сіті»[53]. Бойд боровся за потрапляння в стартовий склад і хоча очікувалося, що він перейде до «лісників» наприкінці сезону на постійній основі, новий головний тренер «Пітерборо» заявив, що «є всі шанси, що Бойд повернеться в клуб»[54]. За час перебування в оренді британець зіграв шість матчів і забив один м'яч, не взявши участь у невдалому для «Ноттінгема» плей-оф за путівку в прем'єр-лігу[55].

Повернення в «Пітерборо»[ред. | ред. код]

Бойд у матчі за «Пітерборо» 2011 року

Бойд повернувся в «Пітерборо Юнайтед» напередодні сезону-2010—2011, який клуб проводив у Лізі 1 через виліт клубу з Чемпіоншипа з 24-го місця в попередньому сезоні[56][57]. У липні 2010 року вінгер підписав новий трирічний контракт з клубом і заявив, що він «твердо вірить, що „Пітерборо“ йде вірним курсом, і хоче бути частиною клубу»[58]. У першому ж матчі нового сезону Бойд забив гол і допоміг своєму клубові розгромити «Бристоль Сіті» 3:0[59]. У наступному матчі півзахисник знову відзначився голом, а «Пітерборо» переграло «Ротерем Юнайтед» у матчі кубка ліги 4:1[60]. Третій гол у чотирьох іграх відбувся під час матчу проти «Гаддерсфілд Таун», а клуб Бойда відігрався з 0:2 і переміг 4:2[61]. Три дні по тому вінгер допоміг переграти валлійський «Кардіфф Сіті» в матчі кубка ліги 2:1, забивши гол і зробивши гольову передачу[62]. 11 вересня гравець забив свій п'ятий м'яч у сезоні, вразивши ворота в матчі проти «Олдем Атлетік», а «Пітерборо» знову відігралось з рахунку 0:2, забивши п'ять м'ячів[63]. У середині жовтня Бойд забив шостий гол у сезоні в матчі проти «Свіндон Таун»[64], а два тижні по тому, вдруге в кар'єрі був вилучений з поля[65]. Відбувши дискваліфікацію, британцеві знадобилося 4 місяці, щоб відзначитися знову: 1 лютого він зробив дубль у ворота «Шеффілд Юнайтед»[66]. За лютий і березень Бойд відправив у сітку воріт суперників ще вісім м'ячів, по разу відзначившись у нічийних матчах проти «Колчестер Юнайтед»[67] і «Бристоль Роверс»[68] і зробивши три поспіль дублі у ворота «Ексетер Сіті»[69], «Карлайл Юнайтед»[70] і «Шеффілд Венсдей»[71]. 7 травня вінгер довів кількість своїх голів у сезоні до сімнадцяти, вразивши ворота «Дагенем енд Редбрідж»[72]. Бойд зіграв обидва матчі в півфіналі плей-оф[73][74] і разом з клубом повернувся в Чемпіоншип, розгромивши 29 травня на полі «Олд Траффорд» «Гаддерсфілд Таун» з рахунком 3:0[75]. За сезон півзахисник зіграв 51 матч, забивши в них сімнадцять голів[76].

Перед початком сезону 2011—2012 клуб двічі відхилив трансферну пропозицію щодо гравця від «Бернлі»[77]. Перший гол Бойд записав на свій рахунок у другому матчі нового сезону за допомогою точного штрафного удару в екстра-таймі матчу кубка ліги проти свого колишнього клубу, «Стівеніджа»[78]. Він продовжив поповнювати свій гольовий рахунок, відзначившись у двох виїзних матчах проти «Блекпула»[79] і «Бристоль Сіті»[80]. 18 жовтня Бойд забив рідкісним для себе способом, відправивши м'яч у ворота «Кардіфф Сіті» головою[81]. 3 грудня півзахисник забив перший м'яч у матчі проти клубу «Барнслі», який до цього моменту вигравав 3:0; «Пітерборо» під час матчу зрівняв рахунок, але все ж поступився 3:4[82]. У День подарунків гравець вразив ворота «Ноттінгема», в якому він провів половину минулого сезону на правах оренди[83]. У новому році вінгер ще двічі відзначився голами[84][85], довівши їх загальну кількість до восьми в 48-ми матчах[86], і допоміг зберегти клубові місце в Чемпіоншипі[87].

У квітні 2012 року Бойд відхилив новий контракт, запропонований «Пітерборо», а за поточним у нього залишався лише рік у клубі[88]. Головний тренер Даррен Фергюсон помістив гравця в трансферний лист[89], де той залишався до кінця свого перебування в клубі[90]. Попри це, вінгер продовжував виходити на поле в новому сезоні і відзначився двічі в перших трьох іграх нового сезону[91]. 23 жовтня 2012 року дубль британця приніс «Пітерборо» перемогу 3:1 в матчі проти «Гаддерсфілд Таун»[92][93].

У січні 2013 року гартфордширський клуб відхилив трансферну пропозицію «Ноттінгема»[94], яку власник клубу Даррах МакАнтоні назвав «смішною»[95][96]. Також під час зимового трансферного вікна запити щодо Бойда робили «Редінг», «Міллволл», «Крістал Пелес»[97] та вісім інших клубів[98]. 29 січня клуб пристав на пропозицію «Крістал Пелес»[99][100], але наступного дня кілька клубів Чемпіоншипа збільшили свої пропозиції[101], включаючи «Ноттінгем Форест», який запропонував 500 000 фунтів стерлінгів [99]. 31 січня Бойд пристав на пропозицію «лісників», але за дві години до закриття трансферного вікна було оголошено, що гравець не пройшов медичну перевірку[102]. Футбольний директор «Пітерборо» розкритикував «Ноттінгем» за відмову від трансферу[99], а власник клубу МакАнтоні зробив таку заяву:[102]

Я спустошений через ситуацію з Джорджем. Він дзвонив мені нещодавно... Він сказав, що пройшов медичну перевірку, а потім вони перевірили його зір. Він зіграв 300 ігор і забив з центру поля в минулому місяці, але «Форест» заявляє, що у нього [у Бойда] проблеми із зором. Це все розчаровує. Алекс Макліш хотів підписати його. Найсмішніше, що це все сталося зі мною. Він [Бойд] повернеться в «Пітерборо».

Оригінальний текст (англ.)
I'm devastated for George. I got a phone call off him in bits... He said that he passed the medical then they made him do an eye test. He's played 300 games and scored from the halfway line the other month, but Forest say he has an eyesight problem. The whole thing stinks. Alex McLeish wanted to sign him. It's the most ridiculous thing that's happened to me. He will be back at Peterborough.

Згодом клуб заявив, що оскільки контракт гравця закінчується влітку, то вони готові запропонувати новий чи відпустити Бойда в оренду, якщо хоча б один клуб зацікавиться ним[103]. У першій половині сезону півзахисник зіграв 34 матчі і забив сім м'ячів[104].

«Галл Сіті»[ред. | ред. код]

21 лютого вінгер перейшов в оренду в клуб Чемпіоншипа, «Галл Сіті», до кінця сезону 2012—2013 з можливістю підписати повноцінний контракт з клубом[105]. Через два дні після переходу, Бойд дебютував за новий клуб у програному з рахунком 1:4 матчі проти «Болтона», у другому таймі, замінивши Роберта Корена[106]. Через тиждень британець вперше з'явився на полі стадіону «Кей Сі» у футболці «тигрів», двічі вразивши ворота «Бірмінгем Сіті»[107]. У середині березня Бойд забив єдиний м'яч своєї команди у програному матчі проти «Ноттінгем Форест», клубу, де він побував в оренді і куди не зміг перейти раніше в цьому сезоні[108]. Четвертий м'яч за «Галл» британець забив 30 березня у ворота «Гаддерсфілда»[109]. В оренді Бойд провів 13 матчів, забив 4 м'ячі[110] і допоміг клубові завоювати путівку в Прем'єр-лігу[111].

28 травня 2013 року гравець підписав повноцінний дворічний контракт з «тиграми»[112][113]. Бойд дебютував у Прем'єр-лізі, вийшовши на заміну 18 серпня в програному з рахунком 0:2 матчі проти «Челсі»[114]. Перший гол у сезоні забив 28 грудня у ворота «Фулгема», а матч завершився перемогою «тигрів» з розгромним рахунком 6:0[115]. 15 березня в одному з епізодів матчу проти «Манчестер Сіті» Бойд впав в чужій штрафній і вимагав від арбітра призначення пенальті, а потім плюнув у голкіпера «містян» Джо Гарта[116]. Однак, у результаті попередженням було покарано лише Гарта за удар лобом в обличчя Бойда. Після закінчення матчу тренер «Галла» Стів Брюс заявив, що британець «намагався поговорити і щось вилетіло [з його рота]»[117]. Футбольна асоціація, розглянувши епізод, дискваліфікувала на три матчі півзахисника[118]. У першому матчі після відбуття дискваліфікації, 5 квітня, Бойд провів на полі всі 90 хвилин і забив єдиний м'яч у матчі проти валлійського «Свонсі Сіті»[119]. 17 травня 2014 року Бойд вийшов на заміну в овертаймі фіналу Кубка Англії, а «Галл» поступився «Арсеналу» 2:3[120]. Загалом за сезон 2013—2014 вінгер зіграв 39 матчів у всіх турнірах, забивши два м'ячі[121].

У сезоні 2014—2015 Бойд встиг зіграти за «Галл» 1 матч у Прем'єр-лізі і один в Лізі Європи[122].

«Бернлі»[ред. | ред. код]

1 вересня 2014 року стало відомо про те, що Джордж Бойд підписав трирічний контракт з клубом «Бернлі»[123]. За новий клуб півзахисник дебютував 13 вересня проти «Крістал Пелес», отримавши в матчі жовту картку[124]. Перший гол у сезоні Бойд забив через місяць у ворота «Вест Гем Юнайтед», але його команда вдома поступилася з рахунком 1:3[125].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Третя збірна Англії з футболу[ред. | ред. код]

Бойд був викликаний в збірну в жовтні 2005 року і зіграв в Європейському Челлендж Трофі, в якому беруть участь гравці напівпрофесійних клубів до 23-х років, у матчі проти збірної Бельгії[126]. В цьому ж турнірі вінгер зіграв проти збірної Італії в лютому 2006 року[127] і відзначився в матчі проти збірної Нідерландів у жовтні. Бойд зіграв ще три матчі наприкінці 2006 року, перш ніж перехід у професійний клуб «Пітерборо» позбавив його можливості подальших виступів за цю збірну.

Шотландія[ред. | ред. код]

У квітні 2009 року півзахисника викликали в другу збірну Шотландії після того, як він надав докази народження свого дідуся по материнській лінії в Глазго[128][129]. Він зіграв єдиний матч за цю збірну 6 травня 2009 року проти другої збірної Північної Ірландії, забивши другий м'яч у зустрічі[130].

У березні 2013 року Бойда вперше викликали в національну збірну на відбіркові матчі до Чемпіонату Світу 2014 року проти збірних Франції та Сербії[131]. Вінгер залишився на лавці запасних у першому матчі[132], але через чотири дні зіграв повний матч проти сербів[133]. 28 травня 2014 року півзахисник вийшов на заміну на 63-й хвилині у товариській зустрічі проти збірної Нігерії[134].

Стиль гри[ред. | ред. код]

Здебільшого Бойд виступає на позиції лівого крайнього півзахисника[127][135][136]. Сам гравець описує себе як вінгера, який віддає перевагу грі в атаці, оскільки там він може більше часу проводити з м'ячем[137]. Він також висловлював своє бажання грати на будь-якій позиції, щоб допомогти команді, вірячи, що його універсальність в півзахисті і атаці є однією з найсильніших якостей як гравця:[3][137]

Я грав на обох половинах поля і завжди намагаюся щосили робити хорошу роботу, незалежно від того, на якій позиції тренер випускає мене на поле.

Оригінальний текст (англ.)
I have played on both sides of the park and will always try my best to do a good job regardless of where the manager plays me.

Під керівництвом Джима Геннона в «Пітерборо» він грав на позиції «вільного півзахисника» позаду гравців нападу. Геннон вірив, що «на цій позиції Бойд може бути відмінною креативною силою». Під час короткострокового керівництва, цей фахівець використовував незвичайну схему 3-4-1-2 з британцем на позиції під двома нападниками[138]. Гравець також грав на позиції нападника під час перебування Марка Стімсона на посаді головного тренера «Стівеніджа» в першій половині сезону 2006—2007[18].

Бойд переважно лівша, і більшість голів забив саме лівою ногою, але також комфортно може застосовувати й праву ногу[139].

Під час свого перебування в «Стівеніджі» британець заробив прізвисько «Білий Пеле»[2][135][137] завдяки використанню фінтів, а також через величезну користь, яку він приносив клубові в юному віці[10][140].

Грем Вестлі, тренер, який першим почав постійно випускати Бойда на поле, після двох м'ячів у ворота «Вокінга» охарактеризував вінгера як «особливий талант»[141]. Вестлі також назвав його «обдарованим» і «гравцем з фантастичною технікою»[141]. Бойда також називали креативним і яскравим півзахисником, «гравцем, який створює небезпечні моменти впродовж усієї гри»[137][138][140]. Сам Бойд казав, що створення моментів для партнерів по команді приносить йому не менше задоволення, ніж забиті м'ячі[137]. Креативність британця підкреслює той факт, що під час свого перебування на «Лондон Роуд» він асистував своїм партнерам не менш як 50 разів[1].

Даррен Фергюсон після матчу проти «Бостон Юнайтед», у якому гравець забив гол з 32-х метрів, заявив, що півзахисник «має тенденцію і можливість вражати ворота здалеку»[27]. У жовтні 2012 року Бойд вразив ворота «Гаддерсфілд Таун» з центру поля[92]. Також він запам'ятався своїми голами з-за меж штрафного під час виступу за «Стівенідж»[142][143][144].

Своїми слабкими сторонами Бойд називає темп, над яким треба працювати, і гру головою[3]. Даррен Фергюсон заявив про це так: «можливо є ті, хто каже, що йому не вистачає швидкості, але те, чого у нього немає в ногах, він має в голові»[145]. За свою кар'єру гравець тричі вражав ворота суперника головою і визнавав, що з м'ячем у ногах йому набагато комфортніше[3][40][140].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Бойд є вболівальником клубу «Крістал Пелес»[3], матчі якого він постійно відвідував, а колишній нападник «Пелес» Кріс Армстронг є гравцем, на якого Джордж хотів бути схожим в плані гри[3].

Бойд має доньку на ім'я Ава, яка народилася в березні 2011 року[146]. Джордж одружився зі своєю обраницею в червні 2013 року[147].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Чемпіонат Кубок Англії Кубок Ліги Єврокубки Інше[148] Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Стівенідж Боро 2002—2003[7] Конференція 1 0 0 0 — — — — 0 0 1 0
2003—2004[8] Конференція 11 1 0 0 — — — — 0 0 11 1
2004—2005[12] Конференція 31 2 3 1 — — — — 4 0 38 3
2005—2006[17] Конференція 42 10 4 2 — — — — 2 0 48 12
2006—2007[24] Конференція 24 10 2 1 — — — — 1 4 27 15
Загалом 109 23 9 4  —  —  —  — 7 4 125 31
Пітерборо Юнайтед 2006—2007[31] Ліга 2 20 6 0 0 0 0 — — 0 0 20 6
2007—2008[32] Ліга 2 46 12 4 1 1 1 — — 2 1 53 15
2008—2009[35] Ліга 1 46 9 5 0 1 1 — — 1 0 53 10
2009—2010[49] Чемпіоншип 32 9 1 0 4 3 — — — — 37 12
→ Ноттінгем Форест 2009—2010[55] Чемпіоншип 6 1 0 0 0 0 — — 0 0 6 1
Пітерборо Юнайтед 2010—2011[76] Ліга 1 43 15 2 0 3 2 — — 4 0 52 17
2011—2012[86] Чемпіоншип 45 7 1 0 2 1 — — — — 48 8
2012—2013[104] Чемпіоншип 31 6 1 0 2 1 — — — — 34 7
Загалом (за Пітерборо Юнайтед) 263 64 14 1 13 9  —  — 7 1 297 75
→ Галл Сіті 2012—2013[110] Чемпіоншип 13 4 0 0 0 0 — — — — 13 4
Галл Сіті 2013—2014[121] Прем'єр-ліга 29 2 7 0 3 0 — — — — 39 2
2014—2015[122] Прем'єр-ліга 1 0 0 0 0 0 1 0 — — 2 0
Загалом 43 6 7 0 3 0 1 0  —  — 54 6
Бернлі 2014—2015[149] Прем'єр-ліга 5 1 0 0 0 0 — — — — 5 1
Загалом за кар'єру 426 95 30 5 16 9 1 0 14 5 487 114

(відкориговано станом на 18 жовтня 2014 року)

Міжнародна[ред. | ред. код]

Загалом: 2 матчі / 0 голів; 0 перемог, 1 нічия, 1 поразка.

(відкориговано станом на 1 вересня 2014 року)

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Англія Пітерборо Юнайтед:

Англія Галл Сіті:

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в George Boyd. espnfc.com (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  2. ↑ а б в Forsyth, Roddy (30 квітня 2009). Scotland call up Boyd, that's George Boyd of Peterborough. telegraph.co.uk. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  3. ↑ а б в г д е ж и George Boyd Answers Your Questions. theposh.com. 1 грудня 2008. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 14 листопада 2016.
  4. ↑ а б в г Gordon, Phil (6 травня 2009). George Boyd ready for Scotland debut. thetimes.co.uk. The Times. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  5. ↑ George Boyd's journey from a sweet shop to Hull City. hulldailymail.co.uk. 23 лютого 2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  6. ↑ Stevenage 1-3 Margate. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 14 грудня 2002. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  7. ↑ а б Stevenage Football Club — 2002/03 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  8. ↑ а б в Stevenage Football Club — 2003/04 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  9. ↑ Stevenage Borough U18's 5–0 Barnet U18's. Stevenage Borough F.C. 2003. с. 18.
  10. ↑ а б Stevenage 3-1 Tamworth. bbc.co.uk. 13 березня 2004. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  11. ↑ Stevenage Football Club — 2003/04 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  12. ↑ а б Stevenage Football Club — 2004/05 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  13. ↑ Milledge, Adrian (16 травня 2005). Carlisle's luck turns at last. theguardian.com. The Guardian. Процитовано 10 серпня 2014.
  14. ↑ а б в г Stevenage Football Club — 2004/05 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  15. ↑ а б в Stevenage Football Club — 2005/06 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  16. ↑ Stevenage winger signs new deal. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 11 листопада 2005. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  17. ↑ а б Stevenage Football Club — 2005/06 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  18. ↑ а б George Boyd at BoroGuide. boroguide.co.uk. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  19. ↑ а б Stevenage Football Club — 2006/07 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  20. ↑ FA Trophy first round details. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 16 грудня 2006. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  21. ↑ Boro turn down Posh bid for Boyd. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 18 грудня 2006. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  22. ↑ Boyd finalises record Posh switch. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 8 січня 2007. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  23. ↑ Stevenage 3-2 Aldershot. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 1 січня 2007. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  24. ↑ а б Stevenage Football Club — 2006/07 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  25. ↑ Darlington 3-1 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 13 січня 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  26. ↑ Peterborough 3-0 Wrexham. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 10 лютого 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  27. ↑ а б Peterborough 1-1 Boston Utd. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 20 лютого 2007. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  28. ↑ Peterborough 2-0 Notts County. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 3 березня 2007. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  29. ↑ Grimsby 0-2 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 24 березня 2007. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  30. ↑ Peterborough FC — 2006/07 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  31. ↑ а б Peterborough FC — 2006/07 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  32. ↑ а б Peterborough FC — 2007/08 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  33. ↑ Peterborough FC — 2007/08 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  34. ↑ Ronaldo named player of the year. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 27 квітня 2008. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2014.
  35. ↑ а б Peterborough FC — 2008/09 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  36. ↑ Peterborough win seals promotion. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 25 квітня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 10 серпня 2014.
  37. ↑ Giggs earns prestigious PFA award. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 26 квітня 2009. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  38. ↑ Derby 2-1 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  39. ↑ Wycombe 0-4 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 11 серпня 2009. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 10 серпня 2014.
  40. ↑ а б Boyd pleased to equal Posh record. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 17 жовтня 2009. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 10 серпня 2014.
  41. ↑ Bristol City 1-1 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 17 жовтня 2009. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  42. ↑ Doncaster 3-1 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 20 жовтня 2009. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  43. ↑ Peterborough 3-0 Scunthorpe. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 24 жовтня 2009. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  44. ↑ Boyd marks week to remember. skysports.com. Sky Sports. 24 жовтня 2009. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  45. ↑ Grant McCann confirmed as Peterborough United captain. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 2 серпня 2010. Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 10 серпня 2014.
  46. ↑ Middlesbrough chasing Posh skipper Boyd. peterboroughtoday.co.uk. 24 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  47. ↑ Peterborough's George Boyd in Boro's sights. gazettelive.co.uk. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  48. ↑ Nisbett, John (25 лютого 2010). Fry adds to speculation Boyd is set for Boro. independent.co.uk. The Independent. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  49. ↑ а б Peterborough FC — 2009/10 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  50. ↑ Reds Capture Boyd. nottinghamforest.co.uk. 2 березня 2010. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 14 листопада 2016.
  51. ↑ Nottingham Forest sign Peterborough's George Boyd. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 2 березня 2010. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 10 серпня 2014.
  52. ↑ Darragh is 'devastated' over Boyd departure. peterboroughtoday.co.uk. 3 березня 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  53. ↑ Nottm Forest 1-0 Swansea. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 6 березня 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  54. ↑ George Boyd could return to Peterborough - Gary Johnson. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 17 квітня 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  55. ↑ а б Nottm Forest FC — 2009/10 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  56. ↑ Barnsley 2-2 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 5 квітня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  57. ↑ English League Championship 2009-2010 : Table. statto.com. 2010. Процитовано 10 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  58. ↑ Exclusive: Boyd Agrees New Contract. theposh.com. 10 липня 2010. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 14 листопада 2016.
  59. ↑ Peterborough 3-0 Bristol Rovers. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 7 серпня 2010. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 10 серпня 2014.
  60. ↑ Peterborough 4-1 Rotherham. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  61. ↑ Peterborough 4-2 Huddersfield. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 21 серпня 2010. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  62. ↑ Peterborough 2-1 Cardiff. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 10 серпня 2014.
  63. ↑ Peterborough FC — 2010/11 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  64. ↑ Peterborough 5-4 Swindon. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 16 жовтня 2010. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  65. ↑ Peterborough 0-3 Brighton. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 30 жовтня 2010. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  66. ↑ Peterborough 5-3 Sheff Wed. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 1 лютого 2011. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  67. ↑ Peterborough 1-1 Colchester. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 22 лютого 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  68. ↑ Bristol Rovers 2-2 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 25 березня 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  69. ↑ Peterborough 3-0 Exeter. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 5 березня 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  70. ↑ Peterborough 6-0 Carlisle. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 12 березня 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  71. ↑ Sheff Wed 1-4 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  72. ↑ Peterborough 5-0 Dag & Red. bbc.com. Бі-бі-сі. 7 травня 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  73. ↑ MK Dons 3-2 Peterborough. bbc.com. Бі-бі-сі. 15 травня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  74. ↑ Peterborough 2-0 MK Dons (agg 4-3). bbc.com. Бі-бі-сі. 19 травня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  75. ↑ Begley, Emlyn (29 травня 2011). Huddersfield 0-3 Peterborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  76. ↑ а б Peterborough FC — 2010/11 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  77. ↑ Posh rebuff bid for Boyd. skysports.com. Sky Sports. 2 серпня 2011. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  78. ↑ Stevenage 3-4 Peterborough (aet). bbc.com. Бі-бі-сі. 9 серпня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  79. ↑ Blackpool 2-1 Peterborough. bbc.com. Бі-бі-сі. 14 серпня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  80. ↑ Bristol City 1-2 Peterborough. bbc.com. Бі-бі-сі. 11 жовтня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  81. ↑ Peterborough 4-3 Cardiff. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 18 жовтня 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  82. ↑ Peterborough 3-4 Barnsley. bbc.com. Бі-бі-сі. 3 грудня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  83. ↑ Nott'm Forest 0-1 Peterborough. bbc.com. Бі-бі-сі. 26 грудня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  84. ↑ Peterborough 3-1 Blackpool. bbc.com. Бі-бі-сі. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  85. ↑ Peterborough 3-1 Reading. bbc.com. Бі-бі-сі. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  86. ↑ а б Peterborough FC — 2011/12 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  87. ↑ English League Championship 2011-2012 : Table. statto.com. 2012. Процитовано 10 серпня 2014.[недоступне посилання]
  88. ↑ Peterborough United's George Boyd joins Paul Taylor on exit list. bbc.com. Бі-бі-сі. 3 квітня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  89. ↑ Boyd Rejects New Contract. theposh.com. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 14 листопада 2016.
  90. ↑ Peterborough United fine and transfer-list four players. bbc.com. Бі-бі-сі. 12 листопада 2012. Процитовано 10 серпня 2014.[недоступне посилання]
  91. ↑ Peterborough FC — 2012/13 First team results. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  92. ↑ а б Peterborough 3-1 Huddersfield. bbc.com. Бі-бі-сі. 23 жовтня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  93. ↑ Sykes, Dave (23 жовтня 2012). PETERBOROUGH 3 HUDDERSFIELD TOWN 1. htafc.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  94. ↑ Peterborough reject Nottingham Forest George Boyd offer. bbc.com. Бі-бі-сі. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  95. ↑ Твіттер Дарраха МакАнтоні. twitter.com. Твіттер. 13 січня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2014.
  96. ↑ Posh reject Forest's Boyd bid. teamtalk.com. 13 січня 2013. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 14 листопада 2016.
  97. ↑ Твіттер Дарраха МакАнтоні. twitter.com. Твіттер. 13 січня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2014.
  98. ↑ Swann, Alan (4 січня 2013). MacAnthony on Sky Sports: ‘Eight clubs after Boyd’. peterboroughtoday.co.uk. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 10 серпня 2014.
  99. ↑ а б в Swann, Alan (1 лютого 2013). Boyd transfer saga: Fry hammers Forest owners. peterboroughtoday.co.uk. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  100. ↑ George Boyd talking to Crystal Palace - Peterborough chairman. bbc.com. Бі-бі-сі. 30 січня 2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  101. ↑ Transfer News: Peterborough accept multiple bids for George Boyd. skysports.com. Sky Sports. 31 січня 2013. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  102. ↑ а б George Boyd: 'Inconclusive eye test' ends Forest move. bbc.com. Бі-бі-сі. 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  103. ↑ George Boyd: Nottingham Forest U-turn angers Barry Fry. bbc.com. Бі-бі-сі. 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  104. ↑ а б Peterborough FC — 2012/13 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  105. ↑ Hull City sign George Boyd on loan from Peterborough. bbc.co.ukm. Бі-бі-сі. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  106. ↑ Bolton 4-1 Hull City. bbc.com. Бі-бі-сі. 23 лютого 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  107. ↑ Hull City 5-2 Birmingham. bbc.com. Бі-бі-сі. 2 березня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  108. ↑ Hull City 1-2 Nott'm Forest. bbc.com. Бі-бі-сі. 16 березня 2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  109. ↑ Huddersfield 0-1 Hull City. bbc.com. Бі-бі-сі. 30 березня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  110. ↑ а б Hull FC — 2012/13 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 10 серпня 2014.
  111. ↑ Hull City 2-2 Cardiff. bbc.com. Бі-бі-сі. 4 травня 2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  112. ↑ Hull City: George Boyd signs two-year contract after loan spell. bbc.com. Бі-бі-сі. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  113. ↑ Johnson, Paul (28 травня 2013). Hull City complete permanent signing of George Boyd from Peterborough. hulldailymail.co.uk. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  114. ↑ Chelsea 2-0 Hull City. bbc.com. Бі-бі-сі. 18 серпня 2013. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  115. ↑ Hull City 6-0 Fulham. bbc.com. Бі-бі-сі. 28 грудня 2013. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  116. ↑ Bernstein, Joe (15 березня 2014). Boyd awaits FA punishment after appearing to SPIT at Hart during Hull's home defeat against Man City. dailymail.co.uk. Daily Mail. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  117. ↑ Gibson, Richard (16 березня 2014). Hull City's Steve Bruce rubbishes spitting claims against George Boyd. theguardian.com. The Guardian. Процитовано 19 серпня 2014.
  118. ↑ Hull City's George Boyd banned for three matches for spitting at Joe Hart. skysports.com. Sky Sports. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  119. ↑ Hull City 1-0 Swansea City. bbc.com. Бі-бі-сі. 5 квітня 2014. Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  120. ↑ McNulty, Phil (17 травня 2014). Arsenal 3-2 Hull City (aet). bbc.com. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 10 серпня 2014.
  121. ↑ а б Hull FC — 2013/14 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 10 серпня 2014.
  122. ↑ а б Hull FC — 2014/15 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 10 серпня 2014.
  123. ↑ About A Boyd!. burnleyfootballclub.com. 1 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
  124. ↑ Crystal Palace 0-0 Burnley. bbc.com. Бі-бі-сі. 13 вересня 2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.
  125. ↑ Burnley 1-3 West Ham. bbc.com. Бі-бі-сі. 18 жовтня 2014. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.
  126. ↑ Morecambe provide England quartet. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 17 жовтня 2005. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  127. ↑ а б Oliver, Pete (12 лютого 2006). England boss has high hopes. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  128. ↑ Posh's Boyd ready for Scots duty. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 30 квітня 2009. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 10 серпня 2014.
  129. ↑ Gough queries Scots call for Boyd. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 6 травня 2009. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  130. ↑ Forsyth, Roddy (6 травня 2009). Andy Webster and George Boyd give Scotland reasons to be cheerful. telegraph.co.uk. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  131. ↑ Johnson, Paul (17 березня 2013). Hull City's George Boyd called up to Scotland squad. hulldailymail.co.uk. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  132. ↑ Lamont, Alasdair (22 березня 2013). Scotland 1-2 Wales. bbc.com. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  133. ↑ Lamont, Alasdair (26 березня 2013). Serbia 2-0 Scotland. bbc.com. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  134. ↑ Campbell, Andy (28 травня 2014). Nigeria 2-2 Scotland. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  135. ↑ а б Williamson, Laura (2 січня 2010). The White Pele! Peterborough winger George Boyd hopes to earn his Spurs. dailymail.co.uk. Daily Mail. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  136. ↑ Burley calls Boyd into Scots squad – George Boyd. scotsman.com. 30 квітня 2009. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  137. ↑ а б в г д 'White Pele' George Boyd desperate for another crack in the dark blue. dailyrecord.co.uk. 4 жовтня 2009. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  138. ↑ а б Peterborough boss Jim Gannon outlines George Boyd role. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 9 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  139. ↑ Peterborough's George Boyd hails second-half showings. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 25 серпня 2010. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  140. ↑ а б в Stevenage Borough v Forest Green matchday programme. Stevenage F.C. 2004. с. 11.
  141. ↑ а б Stevenage Borough v Exeter matchday programme. Stevenage F.C. 2005. с. 11.
  142. ↑ Stevenage Borough 2-0 Exeter City. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 21 вересня 2005. Процитовано 10 серпня 2014.[недоступне посилання з липня 2019]
  143. ↑ Gravesend 0-2 Stevenage. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 29 жовтня 2005. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  144. ↑ Stevenage 2-0 Scarborough. bbc.co.uk. Бі-бі-сі. 8 квітня 2006. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  145. ↑ Keevins, Hugh (1 травня 2009). Scotland newboy George Boyd tipped for the top by Posh boss Darren Ferguson. dailyrecord.co.uk. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  146. ↑ Swann, Alan (7 березня 2011). New dad Boyd aiming for top two finish in League 1. peterboroughtoday.co.uk. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  147. ↑ Hull City midfielder George Boyd aiming to make up for lost time with Scotland. hulldailymail.co.uk. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  148. ↑ Трофей Футбольної ліги, Трофей Футбольної асоціації та матчі плей-оф.
  149. ↑ Burnley FC — 2014/15 First team squad statistics. soccerbase.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Бойд&oldid=42291294