Джуліано Бонфанте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джуліано Бонфанте (італ. Giuliano Bonfante, 6 серпня 1904, Мілан — 7 вересня 2005, Рим) —  італійський мовознавець, індоєвропеїст, етрусколог, син відомого італійського історика права П'єтро Бонфанте. 

Біографія[ред.ред. код]

1939 року, через встановлення в Італії фашистського режиму, був змушений емігрувати: спершу до Женеви (Швейцарія), а потім до США. В 1940-х та 1950-х викладав мовознавство в Прінстонському університеті. Співзасновник Міжнародній лінгвістичній асоціації. 1960 року був запрошений на посаду професора компаративістики Туринського університету. 1969 року став членом Національної академії деї Лінчеї. Його дочка — Ларісса Бонфанте, також етрусколог, співпрацювала з батьком при написанні роботи The Etruscan language: an introduction

Найважливіші праці[ред.ред. код]

  • Della intonazione sillabica indoeuropea (Рим, 1930) 
  • I dialetti indoeuropei (Неаполь, 1931) 
  • Storia del diritto romano ч. 2 (1958–1959) 
  • Latini e Germani in Italia (Брешіа,  1965) 
  • La dottrina neolinguistica (Турин, 1970) 
  • Lingua e cultura degli Etruschi (1985) 
  • ' 'Studi romeni (Рим, 1973) 
  • The Etruscan language: an introduction (Нью-Йорк, 1983, 2-е видання 2002) 
  • La protopatria degli Slavi (Вроцлав,  1984) 
  • Grammatica latina: per le Scuole Medie Superiori (Мілан, 1987) 
  • La lingua parlata in Orazio (1994) 
  • ' 'The origin of the Romance languages: stages in the development of Latin (1999, з дочкою) 

Посилання[ред.ред. код]