Реньєро Дзено
| Реньєро Дзено | |
|---|---|
| італ. Renier Zen | |
 Герб дожа | |
| 45-й дож | |
| Початок правління: | 1253 рік |
| Кінець правління: | 1268 рік |
| Попередник: | Маріно Морозіні |
| Наступник: | Лоренцо Тьєполо |
| Дата народження: | 1200 |
| Місце народження: | Венеція |
| Країна: | Венеційська республіка |
| Дата смерті: | 7 липня 1268 |
| Місце смерті: | Венеція |
| Поховання | Собор Санті-Джованні е Паоло |
Реньєро Дзено (італ. Renier Zen) — 45-й венеційський дож.
Прожив бурхливе життя. У 1242 році брав активну участь у придушенні бунту в Зарі (сучасний Задар в Хорватії). У 1243 році Дзено потрапив у полон до графа Савої і був звільнений за наказом імператора Фрідріха II з умовою, що Дзено заявить про несправедливу венеційську політику щодо імператора. Пізніше служив подестою в П'яченці і Фермо, де в 1252 отримав звістку про обрання його дожем Венеції. В 1256 надав підтримку хрестового походу проти Еццеліно да Романо, відлученого від церкви за звірства над населенням.
До нього у Венеції головним чином діяв морський закон, спільний для всіх християнських держав, що лежали на заході Середземного моря. Дзено доручив виробити нове, спеціально венеційське зведення морських законів, яке було прийнято Великою і Малою радою, так само як і народними зборами Венеції.
Після краху Латинської імперії в 1261 році Дзено повів обережну і хитру політику з Візантійською імперією, результатом чого стало підписання візантійсько-венеційського мирного договору 1268 року, що відновив торгові привілеї Венеції на територіївізантійської імперії. Через кілька тижнів після ратифікації договору Дзено помер і був похований з великими почестями в соборі Сан-Джованні е Паоло.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2020) |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
