Дзюбенко Роман Васильович
| Роман Дзюбенко | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
13 жовтня 1994 Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна |
| Смерть |
30 січня 2021 (26 років) Часів Яр (вогнепальне поранення) |
| Поховання | Вільхове |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2018—2021 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| командир відділення | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Рома́н Васи́льович Дзюбе́нко (нар. 13 жовтня 1994 року, сел. Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область — 30 січня 2021 року, м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область) — молодший сержант, головний сержант — командир 1-го відділення 2-го взводу 2-ї мотопіхотної роти 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Із життєпису[ред. | ред. код]
Середню освіту здобув у м. Станиця Луганська. Строкову військову службу проходив в одному з підрозділів МВС України.
30 серпня 2018 року призваний на військову службу за контрактом. Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2019 року.
26 січня близько 19-ї години окупантами були обстріляні позиції українських військових біля с. Новоолександрівка. Перебуваючи на бойовому посту, Роман Дзюбенко отримав смертельне наскрізне поранення голови: куля снайпера прошила навиліт захисну каску. У вкрай важкому стані був терміново евакуйований до Попасної, звідки — до військово-медичного шпиталю в м. Часів Яр. Був визнаний неоперабельним через критичний стан.
Помер 30 січня 2021 року о 8:46: зупинилось серце, реанімаційні заходи не принесли бажаного результату[1].
Похований 2 лютого 2021 року на цвинтарі селища Вільхового[2]. Залишились мати, брат, дружина та піврічний син[3].
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 149/2021 від 07 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- Знак пошани «Захисник Луганщини» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня[5][6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загиблі Герої січня-2021. https://censor.net/. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
- ↑ На Луганщині поховали військового Романа Дзюбенка. https://suspilne.media/. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
- ↑ Роман Дзюбенко помер після важкого поранення снайпером. https://umoloda.kyiv.ua/. Процитовано 4 лютого 2021.
- ↑ Указ Президента України №149/2021 "Про відзначення державними нагородами України". Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |