Директива про авторське право на єдиному цифровому ринку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Директива про авторське право на єдиному цифровому ринку Європейського союзу (Directive on Copyright in the Digital Single Market 2016/0280 (COD), також EU Copyright Directive) — проект директиви Європейського союзу (ЄС), покликаної забезпечити «добре функціонуючий ринок творів та схожих об'єктів права... з обліком, зокрема, цифрового і транскордонного використання захищеного контенту».[1]

Директива доповнює існуючий закон про авторське право Європейського Союзу і є частиною проекту Єдиного цифрового ринку ЄС.[2] 

Історія[ред. | ред. код]

Вперше внесений Комітетом Європейського парламенту з юридичних питань 20 червня 2018 року, уточнений проект був схвалений Європейським парламентом (Європарламент) 12 вересня 2018 року. Кінцева версія, сформована у результаті переговорів між представниками Європейської комісії, Європейської ради Європарламенту, представлена у Європейський парламент 13 лютого 2019 року. У разі схвалення директиви у парламенті з 25 по 28 березня 2019 року кожна з держав — учасників ЄС повинна впродовж 24 місяців прийняти національний закон для виконання цієї директиви.[3][4][5]

Європейська рада заявляє у якості ключових цілей директиви захист друкованих накладів, скорочення розриву між зиском, отриманим Інтернет-платформами і творцями контента, заохочення «співпраці» між цими двома групами і створення винятків з авторського права для аналізу тексту і даних.[6] Конкретні пропозиції директиви включають надання друкованим накладам прямого авторського права на використання їхніх публікацій Інтернет-платформами, такими як агрегатори новин (стаття 11, котра отримала назву «податок на гіперпосилання» — link tax), і вимогу, щоб веб-сайти, котрі в основному розміщують контент, створюваний користувачами, приймали «эффективні та пропорційні» міри по відверненню несанкціонованого розміщення захищеного авторським правом контента або несли відповідальність за дії своїх користувачів (стаття 13, котра отримала назву «фільтр завантажень» — upload filter).[7]

Статті 11 («податок на гіперпосилання») і 13 («фільтр завантажень») викликали широку критику і обурення у Європі і США побоюючись, що директива буде перешкоджати вираженню думок у Інтернеті, вимагаючи від веб-сайтів отримання ліцензій для посилань на новинні статті, а стаття 13 потребує використання технологій аналізу контенту, котрий не здатний ідентифікувати добросовісне використання, наприклад, пародію.[8] Петиція на сайті Change.org зібрала понад 5 мільйонів підписів проти цієї директиви станом на 21 березня 2019 року, що являється рекордом. Перші прибічники директиви, до котрих належать в основному медіа-групи та великі видавці, відкидають ці аргументи, стверджуючи, що великі Інтернет-платформи провели кампанію по дезінформації і астротурфінгу.[9][10][11][12] При цьому лобісти медіа-груп і видавці мали набагато більше контактів з членами Європарламенту, ніж технологічна індустрія. Група великих міжнародний ЗМІ і правовласників музики першочергово підтримала пропозицію, але зайняла протилежну позицію у ставленні кінцевої версії директиви, представленої у лютому 2019 року.[13][14][15] Міжнародна федерація журналістів називає поточну версію «поганої для журналістики».

Стаття 11

Стаття 11 поширює директиву про авторські права 2001 року, щоб видавці надавали прямі авторські права на "використання в Інтернеті їх публікацій у пресі постачальниками послуг інформаційного суспільства"[6] . Згідно з чинним законодавством ЄС, видавці замість цього покладаються на авторів, які надають їм авторське право, і повинні доводити право власності на кожну окрему роботу. Версія директиви, за яку проголосував Комітет Європейського Парламенту з правових питань, містила чіткі виключення для гіперпосилання та "законного приватного та некомерційного використання публікацій преси окремими користувачами"

Пропозиція надає декілька нових умов для права, включаючи закінчення після одного року та виключення для копіювання "несуттєвої" частини твору або для копіювання його в ході академічних або наукових досліджень. Вона походить від допоміжних авторських прав для видавців преси, які були введені в Німеччині у 2013 році. Видавництво преси, "метою якого є інформування широкої громадськості і які періодично або регулярно оновлюються", відрізняється від академічної та наукової публікації.

Стаття 13

Стаття 13 замінює звільнення "простого каналу" від порушення авторських прав з комерційних "постачальників послуг обміну вмістом в Інтернеті" з новим, умовним звільненням від відповідальності. Ці умови є заявленою реалізацією "ефективних і пропорційних заходів" для "запобігання наявності конкретних [неліцензованих] робіт, визначених власниками прав", які діють "оперативно" для їх усунення, і демонструють, що "доклали максимум зусиль", щоб запобігти їх доступності в майбутньому. У статті також поширюються будь-які ліцензії, надані хостам контенту для своїх користувачів, якщо ці користувачі не діють "на комерційній основі".

Джерела[ред. | ред. код]

  1. European Commission (14 September 2016). Proposal for a Directive of the European Parliament and of the Council on copyright in the Digital Single Market. 
  2. European Commission (2015-08-28). The EU copyright legislation. Процитовано 4 July 2018. 
  3. EU reaches provisional deal on online copyright reform. afp.omni.se (sv). 13 February 2019. Процитовано 14 February 2019. 
  4. Volpicelli, Gian. The EU has passed Article 13, but Europe's meme war is far from over. Процитовано 2018-09-12. 
  5. Copyright: MEPs back provisional agreement | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (en). 26 February 2019. Процитовано 27 February 2019. 
  6. а б Copyright rules for the digital environment: Council agrees its position – Consilium. Europa (web portal). Процитовано 1 July 2018. 
  7. Vincent, James (13 February 2019). After a brief rebellion, the EU link tax and upload filter will move to a final vote. The Verge. Процитовано 27 February 2019. 
  8. Copyright: say NO to scaremongering and YES to creators getting paid (en). Independent Music Companies Association. Процитовано 3 July 2018. 
  9. MYTHBUSTER. publishersright.eu (en). European Magazine Media Association and others. Процитовано 4 July 2018. 
  10. UK Music chief slams Google as "corporate vultures" as figures show Google's €31m EU lobbying bid. UK Music. Процитовано 4 July 2018. 
  11. Media Correspondent, Matthew Moore (2018-08-06). Google funds website that spams for its causes. The Times (en). ISSN 0140-0460. Процитовано 2018-08-10. 
  12. Doctorow, Cory (11 March 2019). House Republicans propose poisoning Net Neutrality bill with Article-13-like liability. Boing Boing. Процитовано 12 March 2019. 
  13. Copyright Directive: how competing big business lobbies drowned out critical voices. Corporate Europe Observatory (en). Процитовано 16 February 2019. 
  14. Article 13 disaster for music biz, joy for YouTube, as labels call for EU copyright bill to be cancelled. Music Business Worldwide. 7 February 2019. Процитовано 15 February 2019.