Довжина (фонетика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Довгий звук
◌ː
Номер МФА 503
Кодування
HTML (decimal) ː
Юнікод (hex) U+02D0
Напівдовгий звук
◌ˑ
Номер МФА 504
Кодування
HTML (decimal) ˑ
Юнікод (hex) U+02D1
Дуже довгий звук
◌ːː

Довжина звуку — у фонетиці характеристика тривалості звуку, що відрізняє його від інших звуків. У Міжнародному фонетичному алфавіті довжина звуку позначається діакритичними знаками ⟨ː⟩ (два малі протиставлені трикутники). Існують довгі голосні звуки і довгі приголосні звуки. Багато мов не розрізняють довготи звуків. В українській довгі голосні відсутні; довгі приголосні передають, зазвичай, подвоєнням літер, що позначають приголосний звук. Наприклад, багаття /bɑɦˈɑtʲːɑ/, подружжя /podrˈuʒʲːɑ/, обличчя /oblˈɪt͡ʃʲːɑ/.

Позначення[ред.ред. код]

Діакритичні знаки, якими позначають довготу голосних звуків на письмі у мовах світу.

Джерела[ред.ред. код]

Clark John, Yallop Collin, Fletcher Janet (2007). Introduction to Phonetics and Phonology. Oxford: Blackwell. с. (pp)51–52, 26–27, 32–33.