Долорес Ібаррурі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Долорес Ібаррурі
Dolores Ibárruri
Dolores002.jpg
Ім'я при народженні ісп. Dolores Ibárruri Gómez
Псевдо La Pasionaria
Народилася 9 грудня 1895(1895-12-09)
Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Ґальярта, Іспанія
Померла 12 листопада 1989(1989-11-12) (93 роки)
Flag of Spain.svg Мадрид, Іспанія
·пневмонія
Поховання
Громадянство Іспанія → СРСР → Іспанія
Національність басконка
Діяльність політик, журналіст
Мова творів іспанська[1]
Посада член республіканських Кортесів[d], генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії[d] і член Конгресу депутатів Іспанії[d][2]
Партія Комуністична партія Іспанії
Діти (1) Рубен Руїс Ібаррурі[d]
Нагороди

Ісідо́ра Доло́рес Іба́ррурі Ґо́мес (ісп. Isidora Dolores Ibárruri Gómez; нар. 9 грудня 1895 в Ґальярті — пом. 12 листопада 1989 в Мадриді), більш відома як La Pasionaria — іспанський політик баскійського походження, багаторічний перший секретар Комуністичної партії Іспанії. Лідер іспанських республіканців під час Громадянської війни, авторка гасла ¡No Pasarán! (Вони не пройдуть!), озвученого під час битви за Мадрид.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в багатодітній баскійській родині в містечку Ґальярті, Басконія. Через складну матеріальну ситуація не здобула в дитинстві належної освіти. З наймолодших років брала участь у соціалістичному русі. В 1916 у віці 20 років одружилася з Хуліаном Руїсом. Коли його заарештували за участь у нелегальному страйку, Ібаррурі записалася в Комуністичну партію Іспанії (PCE). В той же час прийняла псевдонім, під яким прославилася у світі — La Pasionaria: так вона підписувала свої статті, написані під впливом праць Карла Маркса, які надсилала до гірницької газети «El Minero Vizcaíno». В наступні роки піднімалася партійною ієрархією, і 1930 року її обрали до керівництва партії.

Після встановлення Другої республіки Ібаррурі переселилася до Мадрида, де стала головним редактором лівої газети «Mundo Obrero». Активно виступала за права жінок, 1933 року брала участь як делегат PCE у Комуністичному інтернаціоналі в Москві. 1936 року її було обрано до іспанського парламенту (від Народного фронту).

Весь світ почув про неї під час Громадянської війни в Іспанії. La Pasionaria була запеклим оборонцем республіки, віча з її участю збирали тисячі слухачів, особливо жінок. Власне під час одного з таких віч у Мадриді прозвучало гасло ¡No pasarán! — Вони не пройдуть! Після падіння республіки 1939 року La Pasionaria перебралася до СРСР, де продовжувала політичну діяльність. її єдиний син, Рубен, пішов до Червоної армії й загинув під Сталінградом.

1944 року стала Перший секретарем PCE, виконуючи ці обов'язки до 1960 року, після чого стала Генеральним секретарем Партії. Перебуваючи в еміграції, прийняла радянське громадянство, здобула також кілька відзнак (зокрема Почесний доктор Московського університету та Орден Леніна).

Після смерті генерала Франко повернулася до Іспанії. Попри значний вік продовжувала політичну діяльність На перших демократичних виборах 1977 року її було знову обрано до Парламенту, посаду Генерального секретаря CPE займала аж до смерті. Під її керівництвом партія здійснила реформу програми: CPE стала першим комуністичним угрупованням Європи, який викреслив зі своєї програми елементи ленінізму, унезалежнившись від СРСР.

В Літературі[ред. | ред. код]

Твір латиської поетеси і перекладачки Мірдзи Кемпе «Два сонети Долорес Ібаррурі» у перекладі українською Дмитра Павличка увійшов до його збікки «Сонети» (1978). Стор. 209-210.

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=315&idLegislatura=0