Доценко Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Доценко Олександр
Олександр Доценко.jpg

Олександр Доценко

Народився 25 серпня 1897(1897-08-25)
Полтава, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 7 червня 1941(1941-06-07) (43 роки)
Краків, Генерал-губернаторство, Третій Рейх Третій Рейх
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army JunPor 1917 h.png Підпоручик

10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg Підполковник
О. Доценко (крайній ліворуч). Директорія 1919 р.

Олекса́ндр Доце́нко (25 серпня 1897[1], Полтавська губернія — 1941, Краків, Польща) — військовий діяч, історик визвольних змагань, публіцист, підполковник Армії УНР. У 1919—1922 роках — осавул, ад'ютант головного отамана Симона Петлюри.

Біографія[ред.ред. код]

Народився на Полтавщині. Навесні 1915-го р. закінчив Сорочинську семінарію, згодом — Віленське військове училище, яке в 1915 р. евакуйоване до Полтави. У складі 107-го піхотного Троїцького полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — підпоручик.

З 15 грудня 1918 р. — старшина для доручень при Головному Отамані С. Петлюрі. У 1919—1922 рр. — особистий ад'ютант Головного Отамана С. Петлюри.

1923—1924 рр. у Львові видав два томи збірника документів «Літопис української революції», а згодом у Варшаві також книгу «Зимовий похід 6.12.1919— 6.05.1920» (1935). Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.149-150

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]